Рішення № 12525252, 09.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р. Справа № 12/064-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Авто ”ЛІСС”

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 2 550,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Слєпцова О.В. представник (паспорт СК№810402, виданий 20.05.1998 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства ”Авто “ЛІСС” (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2550,76 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення зобовязання відповідача оплатити товар, а саме масло моторне, на загальну суму 3050, 76 грн.

Відповідач вищезазначений товар прийняв, проте оплатив його частково, а саме у сумі 500,00 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 2 550,76 грн. боргу.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2010 року, справу призначено до розгляду 26 жовтня 2010 року.

26 жовтня 2010 року відповідач у судове засідання не зявився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

26 жовтня 2010 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено на 09.11.2010 року.

У судовому засіданні 09 листопада 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

05 лютого 2010 року приватне підприємство “Авто “ЛІСС” (далі - позивач) передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі відповідач) товар, а саме масло моторне, на загальну суму 3050,76 грн., який відповідач прийняв, проте оплатив частково.

Отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000575 від 05.02.2010 року на суму 3050,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших субєктів господарювання, здійснюються субєктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 3 цієї статті, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 3050,76 грн., який відповідач прийняв, проте оплатив частково, а саме в сумі 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 12.08.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21 липня 2010 року позивач направив відповідачу лист-вимогу, у якому просив відповідача оплатити товар протягом семи днів.

Відповіді на зазначену претензію або доказів оплати заборгованості позивач не отримував, у звязку з чим звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 2550,76 грн. боргу.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач жодного доказу, який спростовував би доводи позивача або підтверджував оплату заборгованості відповідачем, суду не надав.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 173, ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ч. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 655, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства “Авто “ЛІСС” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства “Авто “ЛІСС” (вул. Леваневського, 45, кв. 28, код 32518699) 2550,76 грн. (дві тисячі пятсот пятдесят грн. 76 коп.) боргу; 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 10.11.2010 року