Рішення № 12525233, 04.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р. Справа № 13/155-10

За позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Дочірнього підприємства „Києво - Святошинське управління експлуатації газового господарства” відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", м. Боярка

про стягнення 3 166 548,29 грн.

                     Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача: Демчук О.В. - довіреність №2-24 від 17.12.2009 р.;

Кашканова Н.Г. - довіренсть №2-129 від 11.08.2010 р.

від відповідача: Богдан С.В. - довіреність №06/2 від 05.01.2010 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –позивач) заявлено позов до Дочірнього підприємства „Києво - Святошинське управління експлуатації газового господарства” відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі –відповідач) про стягнення 3 166 548,29 грн., в т.ч. 1682247,30 грн. основного боргу, 587821,63 грн. пені, 258874,98 грн. інфляційних збитків, 113499,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору про транспортування природного газу для потреб населення №117Н-563 від 18.12.2007 р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за транспортування природного газу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.                     Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2010 р. надав відзив на позовну заяву згідно якого відзиву визнає позовні вимоги частково в сумі основного боргу в розмірі 1675247,30 грн., в частині пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних збитків просить відмовити в зв’язку з необґрунтованістю зазначених нарахувань, відсутністю вини відповідача в простроченні сплати основного боргу та скрутним становищем.

29.10.2010 р. відповідач надав суду заяву про зменшення на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України суми штрафних санкцій.

04.11.2010 р. позивач надав суду заперечення на відзив відповідача, а також, зокрема, зазначив, що сума основного боргу станом на день розгляду справи складає 1675247,30 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.10.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

18.12.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про транспортування природного газу для потреб населення №117Н-563 (далі –Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується надати відповідачу послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу відповідача від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення –газорозподільних станцій, а відповідач зобов’язується сплатити за транспортування газу встановлену плату на умовах даного договору.

          На підставі даного Договору позивач транспортував протягом січня-грудня 2009 р. для відповідача природний газ обсягом 152179,222 тис. м.куб. газу на загальну суму 7487217,74 грн., що підтверджується даними актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за відповідні місяці, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 6.2 Договору          остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.

          Відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо оплати природного газу виконав частково у зв’язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 1682247,30 грн.

          Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно с т. 599 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зобов’язання по оплаті природного газу належним чином не виконав.

          Враховуючи те, що згідно заяви відповідача станом на день розгляду справи відповідачем сплачено частину основного боргу в сумі 7000 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.10.2010 р. наявним в матеріалах справи, провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Залишок основного боргу в сумі 1675247,30 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 7.3 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п. 6.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 10.4 договору передбачено, що до вимог, що випливають з даного договору застосовується позовна давність –3 роки.

          Судом встановлено, що пеня в розмірі 587821,63 грн. нарахована позивачем правомірно за шість місяців у зв’язку з наявністю заборгованості відповідача та на підставі п.п 7.3, 10.4 Договору чим спростовуються заперечення відповідача про сплив строку позовної давності для стягнення неустойки.

          Проте суд враховує, що основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги. Причиною несвоєчасної оплати послуг за транспортування газу є те, що споживачі несвоєчасно розраховуються за спожиті послуги з відповідачем.. Відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується балансом підприємства за 2008-2009 рр. Таким чином, суд враховує, що в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманих від позивача послуг відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням комунальних послуг. До того ж, враховуючи вищенаведене відповідач частково виконав зобов’язання щодо оплати послуг по транспортуванню газу.

          Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Враховуючи вищенаведене, суд зменшує пеню в розмірі 587821,63 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до 293910,81 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 524105,23 грн., оскільки відповідач прострочив оплату послуг з транспортування природного газу – грошового зобов’язання, на термін понад 30 днів. При цьому позивач посилається на норми ч. 2 ст. 231 ГК України, зокрема, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються в таких розмірах: за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Одночасно звертає увагу суду на той факт, що форма власності позивача є загальнодержавною, а тому норми зазначеної вище статті розповсюджуються на нього і мають бути застосовані. Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума штрафу в розмірі 524105,23 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Аналогічна ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2010 р. по справі №10/356/09 в якій зазначено, що жодним нормативним актом не передбачено, що штраф є виключно договірною неустойкою, а тому, не може вважатися вірним висновки судів про те, що оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлений такий вид неустойки як штраф, то його застосування не є можливим у даних правовідносинах, оскільки заявлений позивачем до стягнення штраф за джерелом походження є законним, адже його застосування чітко передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України, так само як розмір.

Таким чином зазначені вище обставини спростовують заперечення відповідача щодо неправомірного застосування до нього штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 258874,98 грн. та 3% річних в розмірі 113499,15 грн. Як встановлено судом, розрахунок зазначених штрафних санкцій відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.

Посилання відповідача у відзиві на неправомірність заявлення позивачем до нього вимог про стягнення збитків від інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання не приймаються судом до уваги оскільки зазначена відповідальність встановлена у ст. 625 ЦК України, яка встановлює загальне правило щодо відшкодування боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача. У зв’язку з тим, що сума пені в розмірі 587821,63 грн. нарахована позивачем правомірно, а її розмір до 293910,81 грн. зменшено судом за власної ініціативою з підстав наведених вище та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача витрати відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК в частині суми відмовленої пені покладаються також на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління експлуатації газового господарства” відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (Київська обл., м. Боярка, вул. Білогородська, 17; код ЄДРПОУ 19412538) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) 1675247 (один мільйон шістсот сімдесят п’ять тисяч двісті сорок сім) грн. 30 коп. основного боргу, 293910 (двісті дев’яносто три тисячі дев’ятсот десять) грн. 81 коп. пені, 258874 (двісті п’ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 98 коп. інфляційних збитків, 113499 (сто тринадцять тисяч чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 15 коп. –3% річних, 524105 (п’ятсот двадцять чотири тисячі сто п’ять) грн. 23 коп. штрафу, а також судові витрати: 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 7000 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 293910,82 грн. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                       С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 08.11.2010 р.