Рішення № 12523851, 22.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2010 р. Справа № 9/103-10          

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/103-10 22.07.2010 р.

За позовом Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Корунд-плюс»

Про стягнення 4192,84 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Бабенко А.О. (дов. № 1264 від 27.10.2009 р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»(позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корунд-плюс»(відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 4192,84 грн. за договором на користування електричною енергією № 245 від 03.10.00 р. (Договір).

Ухвалою суду від 28.05.2010 р. порушено провадження у справі № 9/103-10 та призначено розгляд справи на 22.06.2010 р., зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 28.05.2010 р. явка представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

Ухвалою суду від 22.06.10 р. розгляд справи відкладено на 08.07.10 р. у зв’язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 08.07.10 р. розгляд справи відкладено на 22.07.10 р. у зв’язку з неявкою відповідача.

В судове засідання 22.07.2010 р. представник відповідача втретє не з’явився, вимоги ухвали суду від 28.05.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Ухвали суду від 28.05.2010 р. та 22.06.2010 р. були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві, а саме: Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна,127; ухвала суду від 08.07.10 р. була направлена за адресою, яка вказана у Витягу з ЄДРПОУ, а саме: Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна,139 , але відповідач жодного разу не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 (1) “Конвенції про захист прав і основних свобод людини” кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку.

Статтею 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до господарського суду Київської області –28.05.2010 р., тобто кінцевий строк вирішення спору –28.07.2010 р.

Представники сторін з заявою про продовження строків розгляду справи до суду не зверталися; за таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, справа № 9/103-10 двічі відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

03.10.2000 р. між Закритим акціонерним товариством “А.Е.С. Київобленерго”в особі Миронівського РЕМ (електропостачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корунд-плюс»(споживач) було укладено договір № 245 на користування електричною енергією (Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується постачати електричну енергію у відповідності з умовами договору, а споживач своєчасно проводити сплату за електричну енергію та виконувати інші умови, визначені цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору споживач зобов’язується своєчасно сплачувати поточну плату за електроенергію банківськими коштами, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами та умовами цього договору.

Відповідно до п.6.1 Договору щомісячно 25 числа представник Споживача направляється до Постачальника для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий період, документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та одержання рахунків для поточної сплати електроенергії, що споживається в наступному розрахунковому періоді . При цьому сума оплати за електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо.

Відповідно до п.6.2 Договору оплата платіжних документів банківськими коштами здійснюється Споживачем самостійно, в 10-денний термін після дати , зазначеної в платіжному документі.           

За ствердженням позивача, відповідач проводив оплату нерегулярно і не в повному обсязі, в результаті чого станом на 01.03.2010 р. виникла заборгованість за спожиту електроенергію на суму 3 418,06 грн. в т.ч.ПДВ.

Заборгованість виникла починаючи з листопада 2007 року по червень 2009 року. Так нарахування виконано: у жовтні 2007 року –446,65 грн; у листопаді 2007 р.- 475,57 грн.; у грудні 2007 р. –496,01 грн.; у січні 2008 р. –252,28 грн.; у вересні 2008 р.- 759,94 грн.; у листопада 2008 р.- 183,40 грн.; у грудні 2008 р.- 326,92 грн.; у січні 2009р. –186,61 грн.; у лютому 2009 р.- 292,54 грн.; у березні 2009 р. –164,87 грн.; у квітні 2009 р. –155,74 грн.; у травні 2009 р.- 82,79 грн.; у червні 2009 р. –41,39 грн.

Тобто, всього на суму 3864,71 грн., яку споживачем частково погашено у листопаді 2007 року на суму 446,65 грн.

Таким чином, заборгованість становить 3418,06 грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договору на користування електричною енергією, зазначений договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судових засідання жодного разу не з’явився; вимоги ухвал суду від 28.05.2010 р., 22.06.2010 р. та 08.07.2010 р. не виконав, відзив на позовну заяву не надав, доказів щодо розірвання договору чи визнання його недійсним в судовому порядку також не надав та не надіслав.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 3418,06 грн. є доведеною, обґрунтованою та підлягаює задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню відповідно до п. 6.3 Договору

Відповідно до п.6.3 Договору при відсутності оплати електроенергії, яка спожита за розрахунковий період обумовлений Договором , нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу. За розрахунком позивача сума пені становить 774,78 грн.

Відповідно до п.8 Правил користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 ( в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005року № 910)зареєстрованої в Міністерстві юстиції 18 листопада 2005 р. № 1399/11679) , постачальник електричної енергії за регулюваним тарифом має право , зокрема: п.8.1 1) «на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України»; п.8.1 8) «на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії». Відповідно до п.10.2.2) вказаних правил споживач електричної енергії зобов»язаний «оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору».

Відповідно ст.15.1 Закону України “Про електроенергетику” від 16.10.97р. № 575/97 із останніми змінами внесеними Законом України від 01.04.2009р. № 1220-УІ та пп..6.2,6.3,6.4 “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 ( в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005року № 910)зареєстрованої в Міністерстві юстиції 18 листопада 2005 р. № 1399/11679) оплата вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється відповідно коштами в уповноваженому банку на поточний з спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу(транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальнику електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача на предмет стягнення пені, в зв’язку з чим пеня підлягає задоволенню в розмірі 774,78 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов‘язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов‘язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корунд-плюс»(08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна,127, код ЄДРПОУ 30830835) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Закритого акціонерного товариства “А.Е.С.Київобленерго” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська,2 –Б, код ЄДРПОУ 23243188) 3418 (три тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 06 коп. основного боргу, 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 78 коп. пені, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 29.07.10 р.