Рішення № 12523853, 20.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 22/119-10          

За позовом приватного виробничого підприємства «Вибір», м. Суми

до закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство», Київська обл., Білоцерківський район, с. Мала Вільшанка

про стягнення 9296,94 грн.

Суддя           Третьякова О.О.

Представники сторін:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось приватне виробниче підприємство «Вибір»до закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство»про стягнення 9296,94 грн., що складає 8250,00 грн. основного боргу, 109,30 грн. 3% річних, 937,64 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем зобов’язання щодо оплати за поставлений Позивачем товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07 червня 2010 року порушено провадження у справі № 22/119-10 та призначено її до розгляду на 30 червня 2010 року о 11:00 год.

Відповідач в судове засідання 30 червня 2010 року не з’явився, витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив. Розгляд справи ухвалою суду від 30 червня 2010 року відкладено на 20 липня 2010 року зв’язку з неявкою Відповідача.

Через загальний відділ суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №178 від 05 липня 2010 року (за вх. суду № 8026 від 13 липня 2010 року), згідно якої Позивач зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення з Відповідача 8907,18 грн. заборгованості, що складає 8250,00 грн. основного боргу, 93,02 грн. 3% річних та 564,16 грн. інфляційних втрат, а також подав клопотання № 176 від 05 липня 2010 року, яким просив розгляд справи №22/119-10 здійснювати без участі його представника.

Таким чином, розгляд справи здійснюється без участі представника Позивача.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подав.

Враховуючи, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103223236836 від 16 червня 2010 року, явка Відповідача обов’язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 липня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представника Позивача, надані в судовому засіданні 30 червня 2010 року, суд

встановив:

Позивач на замовлення Відповідача 24 грудня 2009 року поставив останньому дріжджі кормові у кількості 5000,00 т. на загальну суму 13750,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № К1-0000439 від 24 грудня 2009 року, а Відповідач прийняв зазначений Товар через повноважного представника, що підтверджується відповідною довіреністю серії ЯНУ №326707 від 24 грудня 2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, як вбачається з банківських виписок з рахунку Позивача в Сумському відділенні №1 акціонерного товариства «Сбербанк Росії»за період з 24 грудня 2009 року по 16 липня 2010 року та копій банківських виписок з рахунку Позивача в публічному акціонерному товаристві «Правекс-Банк»за період з 21 грудня 2009 року по 16 липня 2010 року Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 5500,00 грн.

Оскільки Відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, за ним утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 8250,00 грн.

Як передбачено статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 1статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що сторони вчинили зустрічні юридично значимі дії по передачі товару та його прийняттю, між ним виникли відносини щодо купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що поставка товару відбувалась без узгодження строків оплати, Позивач направив на адресу Відповідача претензію №029 від 09 лютого 2010 року з вимогою у строк, що не перевищує 7 календарних днів з моменту одержання даної претензії сплатити 14176,60 грн. заборгованості, що складає 13750,00 грн. основного боргу, 53,12 грн. 3% річних та 373,48 грн. інфляційних втрат, яку Відповідач отримав 12 лютого 2010 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 1946835. Таким чином, кінцевий термін виконання зобов’язання Відповідача по оплаті Товару припадає на 18 лютого 2010 року. Проте Відповідач розрахувався лише частково сплативши на користь Позивача 22 лютого 2010 року грошові кошти за поставлений Товар у сумі 2000,00 грн., 25 лютого 2010 року –1500,00 грн., 09 березня 2010 року –2000,00 грн., всього 5500,00 грн.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено статтями 525, 526 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 8250,00 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар є правомірною та обґрунтованою.

Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 93,02 грн. 3% річних та 564,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди: з 22 лютого 2010 року по 25 лютого 2010 року на 11750,00 грн. заборгованості за 3 дні прострочення в сумі 2,90 грн., з 25 лютого 2010 року по 09 березня 2010 року на 10250,00 грн. заборгованості за 12 днів прострочення в сумі 10,11 грн., з 09 березня 2010 року по 05 липня 2010 року на 8250,00 грн. заборгованості за 118 днів прострочення в сумі 80,01 грн.

Оскільки сума 3% річних, за розрахунком Позивача, є вірною, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 93,02 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Інфляційні втрати нараховані Позивачем за наступні періоди: з 22 лютого 2010 року по 25 лютого 2010 року на 11750,00 грн. заборгованості в сумі 211,50 грн., з 25 лютого 2010 року по 09 березня 2010 року на 10250,00 грн. заборгованості в сумі 278,41 грн., з 09 березня 2010 року по 20 квітня 2010 року на 8250,00 грн. заборгованості в сумі 74,25 грн.

Враховуючи строк виникнення зобов’язання по оплаті товару, дати та суми часткової оплати згідно банківських виписок, період нарахування інфляційних втрат, заявлений Позивачем, вимоги, викладені в абзаці 8 Листа Верховного суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив розрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

22.02.2010 - 25.02.201011750,001.0000.0011750.00

25.02.2010 - 09.03.201010250,001.0000.0010250.00

09.03.2010 - 20.04.20108250,001.00649.508299.50 Оскільки сума інфляційних втрат, за розрахунком суду за вищевказані періоди, становить 49,50 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 564,16 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у сумі 49,50 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 8250,00 грн. основного боргу, 93,02 грн. 3% річних та 49,50 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Білоцерківське птахопідприємство»(09175, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Мала Вільшанка, вул. Перемоги, буд. 30, код 19405691) на користь приватного виробничого підприємства «Вибір»(40009, Сумська обл., м. Суми, Ковпаківський район, вул. Пролетарська, буд. 60/1, оф. 6, код 30608151) 8250,00 грн. (вісім тисяч двісті п’ятдесят гривень) основного боргу; 93,02 грн. (дев’яносто дві гривні дві копійки) 3% річних; 49,50 грн. (сорок дев’ять гривень п’ятдесят копійок) інфляційних втрат; 92,08 грн. (дев’яносто дві гривні вісім копійок) державного мита; 213,04 грн. (двісті тринадцять гривень чотири копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Повне рішення складено 16.08.2010 року.