Рішення № 12523718, 25.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/43325.11.10

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті

Девелопмент”

до                     Відкритого акціонерного товариства „Київський завод

електротранспорту”

про                     про стягнення 6397382,35 грн.

Суддя І.І.Борисенко

Представники :

Від позивача : Корзун В.А.- представник за довіреністю

Від відповідача : Ринковий В.І. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті Девелопмент” (Позивач) звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Київський завод електротранспорту” (Відповідач) про стягнення з останнього основної суми боргу в розмірі 3000000,00 грн., пені в розмірі 1095000,00 грн., річних в розмірі 179996,10 грн., інфляційних втрат в розмірі 745673,92 грн. та про відшкодування збитків в розмірі 1376712,23 грн., а всього 6397382,35 грн..

Підставою для пред’явлення вказаних вимог, на думку Позивача, є невиконання Відповідачем своїх зобов’язань за договором комісії від 25.02.2008 р. № б/н, укладеного між ТОВ „Київ Сіті Девелопмент” та ВАТ „Київський завод електротранспорту”.

Відповідач в своєму відзиві на позов від 18.11.2010р. визнає позовні вимоги частково, а саме в сумі основного боргу, інфляційних втрат та річних, а в іншій частині позову - заперечує, посилаючись на їх безпідставність, та в цій частині позову просить відмовити.

Крім того, в зв’язку з важким фінансовим станом товариства, представником Відповідача заявлено клопотання про розстрочення виконання вказаного рішення на один рік.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

25.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті Девелопмент” та Відкритим акціонерним товариством “Київський завод електротранспорту” було укладено договір комісії № б/н.

Відповідно до п.1.1. в порядку та на умовах, визначених цим договором, Відповідач (Комісіонер за договором) був зобов'язаний за дорученням Позивача (Комітент за договором) та в інтересах останнього укласти від свого імені та за рахунок останнього правочин(и) щодо придбання нежилих приміщень у Подільському районі м. Києва, а Позивач зобов'язувався сплатити Відповідачу відповідну плату.

На виконання положень договору, Позивач протягом п’яти банківських днів від дати підписання договору, а саме 03.03.2008 р., перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти у сумі 3000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням про перерахування вказаної суми та банківською випискою.

Відповідно до п.п. 3.2.6. п.3.2. договору у разі неможливості укладення договорів з третіми особами на умовах, узгоджених з Позивачем або не укладання взагалі таких договорів, Відповідач був зобов'язаний повернути отримані грошові кошти на поточний рахунок Позивача не пізніше терміну, встановленого пунктом 1.3. договору, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін, тобто не пізніше 01.09.2008 р..

Відповідач не виконав у термін, визначений п.1.3. договору (до 01.09.2008 р.) взяті на себе зобов'язання, що призвело до істотного порушення умов договору та позбавило Позивача того, на що він розраховував при укладанні договору.

Прострочення Відповідачем виконання зобов'язання призвело до втрати інтересу для Позивача у його подальшому виконанні.

Інших домовленостей між сторонами щодо виконання умов зазначеного договору між Позивачем та Відповідачем не було.

Як було встановлено судом, переговори Позивача з Відповідачем щодо повернення отриманих ним грошових коштів, до досягнення згоди не призвели.

Станом на день розгляду цієї позовної заяви, Відповідач не виконав свої обов'язки, передбачені п.3.2. договору, та грошові кошти у сумі 3000000,00 грн. Позивачу не повернув.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині основного боргу, індексу інфляції та річних з наступних підстав:

Згідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1. ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач не виконав умови договору комісії від 25 02.2008р. № б/н.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором комісії у сумі 3000000,00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем визнаний, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач порушив строки оплати. Так, Відповідач був зобов'язаний повернути отримані грошові кошти на поточний рахунок Позивача не пізніше терміну, встановленого пунктом 1.3. договору, якщо інше не буде встановлено домовленістю сторін, тобто не пізніше 01.09.2008 р..

Відповідач не виконав у термін, визначений п.1.3. договору (до 01.09.2008 р.) взяті на себе зобов'язання передбачених п. 1.1 договору комісії №б/н від 25.02.2008р., що є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений в позовній заяві розрахунок 3% річних, індекс інфляції за період прострочення платежу з 01.09.2008 р. по 01.09.2010 р. суд приходить до висновку, що розрахунок проведений Позивачем правильно та у відповідності до чинного законодавства.

Тому, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 179996,10 грн. та 745673,92 грн. грн. індексу інфляції.

Вимога позивача про стягнення пені у сумі 1095000,00 грн. не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Згідно п.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до п.7.3. договору Відповідач несе відповідальність за порушення ним строків повернення Позивачу грошових коштів, передбачених пунктами 3.2.6., 9.5. договору, у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Суд прийшов до висновку, що пунктом 7.3. договору від 25.02.2008 р., у чіткій відповідності до вимог ст.231 Господарського кодексу України, сторони визначили, що за порушення строків повернення коштів Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу не за кожен день прострочки, а разово. Тобто, за таке порушення Відповідач повинен був би сплатити Позивачу пеню в розмірі 3000,00 грн.

Однак, в силу приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та п.2 ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності на стягнення вказаного розміру пені сплинув.

Вимога позивача про стягнення з Відповідача 1376712,33 грн. також не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до п.7.2. договору сторона, що порушила цей договір, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїм винним (умисним або необережним) діянням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 цієї ж статті Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як було встановлено судом, Позивач в обґрунтування понесених збитків надав суду розрахунок збитків, які він поніс із-за того, що був позбавлений можливості розмістити не повернуту Відповідачем суму в розмірі 3000000,00 грн. на депозитний рахунок в АКБ „Київ” під відсотки, які діяли в період з 01.09.2008 р. по 01.09.2010 р.. Згідно його розрахунку сума таких збитків, у вигляді втраченої вигоди, становить 1376712,33 грн..

Суду не надані докази в підтвердження своїх намірів на розміщення грошових коштів у сумі 3000000,00 грн. на депозитний рахунок, не надано доказів укладення попереднього або депозитного договору саме з АКБ „Київ”, або копії листів (іншу переписку) з АКБ „Київ”, які б свідчили про намір Позивача та АКБ „Київ” укласти депозитний договір на зазначену суму, тим самим Позивач не довів спричинені йому збитки.

Крім того, Позивач не надав суду обґрунтованих пояснень стосовно того факту, чому він мав на меті розмістити зазначену суму саме в АКБ „Київ”, а не в іншій банківській установі, перелік яких він надав суду з вказанням діючих в них депозитних ставках.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Київ Сіті Девелопмент” підлягають задоволенню частково в сумі 3925670,02 грн..

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення на один рік до 18.11.2011р.

Відповідно до п.6 ст.83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарським судом, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення взято до уваги той факт що відповідач - боржник по справі не відмовляється від виконання рішення, сторони заявляли клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення спору мирним шляхом.

          Приймаючи до уваги доводи відповідача щодо неспроможності сплатити заборгованість, одноразове стягнення спірної суми може привести до негативних наслідків для товариства, що стягненню з боржника підлягає грошова сума, яка може призвести до негативних наслідків та паралізувати господарську діяльність Відкритого акціонерного товариства, така значна сума позову становить для товариства значний бар’єр для подальшого розвитку і може призвести до повної призупинки діяльності товариства, то за таких обставин суд вважає за доцільне задовольнити заяву заявника та розстрочити виконання рішення по даній справі на 6 місяців. Тобто суд частково задовольняє клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частками терміном на 6 місяців.

25.11.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Київський завод електротранспорту” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 04012017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті Девелопмент” (01011, м.Київ, вул. Різницька, 11, оф. 2, код ЄДРПОУ 35370999) суму боргу в розмірі 3000000,00 грн., 745673,92 інфляційних втрат, 179996,10 грн. річних, 15648,01 грн. витрат по сплаті державного мита, 144,82 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу розстрочивши виконання рішення в наступному порядку:

- здійснивши стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Київський завод електротранспорту” (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 04012017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті Девелопмент” (01011, м.Київ, вул. Різницька, 11, оф. 2, код ЄДРПОУ 35370999) суму боргу в розмірі 3000000,00 грн., 745673,92 інфляційних втрат, 179996,10 грн. річних, 15648,01 грн. витрат по сплаті державного мита, 144,82 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового кожного місяця на протязі 6 (шести) місяців з моменту винесення даного рішення по справі та набрання ним законної сили

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення пені та збитків відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           І.І.Борисенко

Повне рішення складено:29.11.2010р.