Рішення № 12523667, 22.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 14/10722.11.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога» До Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»

Треті особи 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клітко В.В.

2) Головне управління статистики у м. Києві

Про розірвання договорів застави

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар ПриходькоЄ.П.

Представники:

Від позивача Кирик О.В. – представник за довіреністю від 01.11.2010 року;

Від відповідача Прохоровський А.С. - директор;

Болдирєв М.Р. –представник за довіреністю від 08.11.2010 року;

Від третьої особи 1) не з’явились;

Від третьої особи 2) не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Ірпінський комбінат «Перемога», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»про розірвання договорів застави цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 10.10.2000 року, № 4/10-ТВЗ від 10.10.2000 року та № 4/10-БМ від 10.10.2000 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.03.2010 року.

27.04.2010 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд розірвати з 05.08.2009 року договори про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 04.10.2000 року, № 4/10-ТВЗ від 04.10.2000 року та № 4/10-БМ від 04.10.2000 року.

24.09.2010 року розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва № 14/107 у зв’язку із перебуванням судді Нарольського М.М. на лікарняному справу передано для подальшого розгляду судді Дідиченко М.А.

Ухвалою суду від 27.09.2010 року справу № 14/107 прийнято до свого провадження та призначено на 25.10.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2010 року подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд визнати припиненою 05.08.2009 року (дата припинення зобов’язання забезпеченого заставою) заставу простих іменних акцій ЗАТ «Перемога-ЗІБ»(код ЄДРПОУ 30152835) в кількості 2447120 одиниць, номінальною вартістю 0, 25 грн.; простих іменних акцій ЗАТ «Перемога-ТВЗ»(код ЄДРПОУ 30081534) в кількості 2820040 одиниць, номінальною вартістю 0, 25 грн. та простих іменних акцій ЗАТ «Перемога-БМ»(код ЄДРПОУ 30152840) в кількості 2441200 одиниць, номінальною вартістю 0, 25 грн. по забезпеченню виконання зобов’язань ВАТ “Ірпінський комбінат «Перемога»по договору № АР/Л-09/99 оренди лінії по формуванню та різанню цегли від 04.11.2009 року (в новій редакції від 31.03.2003 року).

Представники відповідача, третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 25.10.2010 року не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою суду від 25.10.2010 року відкладено розгляд справи на 02.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2010 року подав заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд: 1) визнати недійсними пункти 13, 14 ст. 6, пп. д п.1 ст. 7, пп. п та ш п. 2 ст. 8, ст. 10, п. 5, 6 ст. 9, п.4 ст. 15 договору № АР/Л-09/99 оренди лінії по формуванню та різанню цегли, укладеного 31.03.2003 року між ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»та ТОВ за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон», в частині застосування (нарахування, стягнення) штрафних санкцій (мінімальної орендної винагороди) після порушення справи про банкрутство ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» - з 11.06.2003 року; 2) припинити дію договору про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ, укладеного 10.10.2000 року між ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»та ТОВ за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»з 11 червня 2003 року; 3) припинити дію договору про заставу цінних паперів № 4/10-ТВЗ, укладеного 10.10.2000 року між ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»та ТОВ за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»з 11 червня 2003 року; 4) припинити дію договору про заставу цінних паперів № 4/10-БМ, укладеного 10.10.2000 року між ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»та ТОВ за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»з 11 червня 2003 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2010 року подав письмові пояснення та клопотання, відповідно до яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також у задоволенні заяв про збільшення та уточнення позовних вимог.

Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 02.11.2010 року не з’явились, однак від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи без участі його повноважного представника.

Ухвалою суду від 02.11.2010 року відкладено розгляд справи на 09.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2010 року підтримав подані 25.10.2010 року та 02.11.2010 року заяви.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви від 25.10.2010 року суд зазначив, що статтею 12 ГПК України визначено справи у спорах, що є підвідомчими господарським судам.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З огляду на викладене, ЦК України не передбачено такого способу захисту як визнання припинення правочину, що є встановленням юридичного факту, до того ж, за змістом ст. 12 ГПК України, дана вимога не відноситься до компетенції господарського суду. Тому, заяву про уточнення позовних вимог від 25.10.2010 року судом відхилено.

Відносно заяви про збільшення позовних вимог від 02.11.2010 року суд повідомив про те, що дана заява також підлягає відхиленню, оскільки позивач висуває нові вимоги до відповідача.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Такаж позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»щодо запитань, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, а саме, під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Після розгляду поданих клопотань, суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.           

Представник відповідача у судовому засіданні 09.11.2010 року подав письмовий відзив на позов з доказами по справі та заперечував проти позовних вимог. Так, відповідач вважає, що позивач немає порушеного права, оскільки предмет застави не є у власності позивача.

Представники третіх осіб 1 та 2 у судове засідання 09.11.2010 року не з’явились, однак від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи без участі його повноважного представника.

У судовому засіданні оголошено перерву до 22.11.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2010 року подав пояснення, відповідно до яких зазначив, що судом не було розглянуто подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог від 26.04.2010 року. Крім того, наголосив, що зазначена повинна бути відхилена, оскільки нею позивач змінює і підстави, і предмет позову.

Водночас, зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Позивач, заявою про уточнення позовних вимог від 26.04.2010 року, виправив помилку зроблену в даті договорів про заставу цінних паперів та змінив предмет позову, у зв’язку із чим просить суд розірвати договори про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ, № 4/10-ТВЗ та № 4/10-БМ з 05.08.2009 року. Однак, обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача не змінюються, а отже не змінюються підстави позову.

Таким чином, суд не вбачає одночасної зміни підстав та предмету позову, а тому підстави для відхилення заяви про уточнення позовних вимог від 26.04.2010 року відсутні та позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.1999 року між Відкритим акціонерним товариством «Ірпінський комбінат «Перемога»(надалі - орендатор) та Торгово-виробничою фірмою «Інтерон»(надалі - орендодавець) був укладений договір оренди лінії по формуванню та різанню цегли з правом викупу № АР/П-09/99 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець передає орендарю в строки та на умовах і за винагороду встановлену цим договором у тимчасове використання лінію по формуванню і різаню цегли, яка встанволюється на виробничих площах Відкритого акціонерного товариства «Ірпенський комбінат «Перемога», а орендатор приймає це майно у відповідності до умов договору.

31.03.2003 року сторони підписали вищезазначений договір у новій редакції.

Згідно із п. 2 ст. 3 договору передача майна в оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін по акту прийому-передачі.

31.03.2003 року сторони підписали акт прийому-передачі майна в оренду в якості дублюючого акту від 04.11.1999 року, яким при передачі майна в оренду установили, що орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно в повній відповідності з додатком № 1 до договору № АР/Л-09/99 оренди лінії по формуванню і різанню цегли від 04.11.1999 року. Загальна вартість переданого в оренду майна складає 3316530, 00 грн. (п. 2 акту).

З метою забезпечення виконання Відкритим акціонерним товариством «Ірпінський комбінат «Перемога»зобов’язань по вищевказаному договору, сторонами було укладено договори застав, а саме:

- договір про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 04.10.2000 року;

- договір про заставу цінних паперів № 4/10-ТВЗ від 04.10.2000 року;

- договір про заставу цінних паперів № 4/10-БМ від 04.10.2000 року,

відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»стало заставоутримувачем належних позивачу простих іменних акцій Закритого акціонерного товариства «Перемога-ЗІБ», Закритого акціонерного товариства «Перемога-ТВЗ»та Закритого акціонерного товариства «Перемога-БМ».

Згідно підпункту д п. 1 ст. 17 договору оренди від 31.03.2003 року передбачено, що договори, що забезпечують виконання зобов’язань по договору № АР/Л-09/99 оренди лінії по формуванню та різанню цегли від 04.11.1999 року зберігають свою силу і в якості договорів, що забезпечують зобов’язання по цьому договору.

Підпунктом «и»п. 4 ст. 5 договору визначено, що дія цього договору припиняється, зокрема, внаслідок призначення Господарським судом розпорядника майном орендаря у процедурі відновлення платоспроможності боржника.

11.06.2003 року Господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 111/14б-03/3-06/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога», введена процедура розпорядження майном підприємства-боржника, призначено розпорядника майна –арбітражного керуючого Лецкана В.Л.

Пунктом 5 ст. 9 договору оренди передбачено, що у випадку закінчення дії цього договору, припинення його дії та/або дострокового розірвання цього договору незалежно від дій сторін, орендар зобов’язаний в безспірному порядку відшкодувати орендодавцеві суму недоотриманої орендної плати, з розрахунку мінімальної орендної винагороди. Ця сума недоотриманої орендної плати приймається і розраховується як математична різниця між сумою, визначеної правилом а) пункту 2 статті 1 цього договору і фактично виплаченою сумою орендних платежів до моменту такого розірвання, припинення, закінчення.

Відповідно до підпункту а) пункту 2 ст. 1 договору орендоване майно передається для роботи протягом строкового оплатного терміну використання, мінімальному періодові якого відповідає сума, виплачувана орендарем на користь орендодавця, у розмірі 2700000, 00 грн.

Враховуючи те, що Господарським судом Київської області порушено провадження про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога»та призначено розпорядника майна боржника, договір оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року припинив свою дію, а тому у відповідача на підставі п. 5 ст. 9 зазначеного договору виникло право вимагати у позивача сплати мінімальної суми винагороди, яку відповідач визначив у розмірі 2700000, 00 грн.

12.08.2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гнідюком О.Б. було вчинено виконавчий напис, відповідно до якого останній пропонує стягнути у безспірному порядку з Відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу Торгівельно-виробничої фірми «Інтерон»суму боргу за договором оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року у розмірі 2 700000, 00 грн., суму витрат, пов’язаних зі здійсненням виконавчого напису у розмірі 1700, 00 грн. та суму державного мита у розмірі 27000, 00 грн., і таким чином всього стягнути 2728700, 00 грн.

У зв’язку і зазначеним, відповідач звернувся до суду (справа про банкрутство № 111/14б-03/3-06/11) з вимогою включити його до реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2004 року у справі № 111/14б-03 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено грошові вимоги ТОВ за участю іноземного капіталу торгівельно-виробничої фірми «Інтерон»на суму 2728700, 00 грн. як вимоги четвертої черги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2004 року на підставі клопотання розпорядника майна боржника виправлено допущену в ухвалі від 19.02.2004 року описку та включено грошові вимоги відповідача до вимог першої черги, як такі, що забезпечені заставою.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами, розпорядник майна боржника звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати в частині включення до реєстру вимог кредиторів боржника кредиторських вимог відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2009 року, ухвалу Господарського суду Київської області від 19.02.2004 року у справі № 111/14б-03/3-06/11 в частині розгляду грошових вимог ТОВ за участю іноземного капіталу торгівельно-виробничої фірми «Інтерон»та ухвалу від 18.03.2004 року у справі № 111/14б-03/3-06/11 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено ТОВ за участю іноземного капіталу торгівельно-виробничій фірмі «Інтерон»у визнанні грошових вимог на суму 2728700, 00 грн.

Зазначена постанова мотивована тим, що стаття 5 договору оренди передбачає підстави його дострокового припинення, однією з яких є призначення господарським судом розпорядника майна боржника в процедурі відновлення платоспроможності (п.п. «и»п. 4 ст. 5 договору). Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази припинення договору з інших підстав, то саме внаслідок призначення ухвалою суду від 31.07.2003 року розпорядника майна боржника фактично відбулося дострокове припинення договору.

Згідно із абз. 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі –Закон про банкрутство) конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог статті 14 Закону про банкрутство на стадії розпорядження майном боржника включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають лише ті вимоги кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство та були визнані боржником або судом.

Отже, грошові вимоги відповідача у сумі 2700000, 00 грн. виникли вже після порушення справи про банкрутство боржника, оскільки являють собою не заборгованість по орендній платі, а винагороду, яка виплачується внаслідок дострокового припинення договору, а припинення договору відбулося вже після порушення справи про банкрутство.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Умовами договору оренди відповідальність за його дострокове припинення у вигляді сплати певної грошової суми покладена на позивача, при цьому, наступає така відповідальність незалежно від вини останнього.

Таким чином, винагорода в сумі 2700000, 00 грн., яка підлягає сплаті у випадку дострокового припинення договору, за своєю суттю є штрафною санкцією. Відповідно, така санкція не може бути включена до складу грошових зобов’язань позивача в розумінні абз. 7 ст. 1 Закону про банкрутство.

Більше того, така вимога відповідача відноситься до поточних кредиторських вимог, так як виникла після порушення справи про банкрутство.

Крім того, до складу грошових вимог кредитором також включено витрати, пов’язані з отриманням виконавчого напису нотаріуса в сумі 28700, 00 грн., які також виникли після порушення справи про банкрутство, оскільки виконавчий напис було здійснено 12.08.2003 року. Відповідно, такі вимоги також є поточними.

За таких обставин, суд першої інстанції необґрунтовано, в порушення вимог чинного законодавства, визнав грошові вимоги відповідача в сумі 2728700, 00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом як поточний кредитор про визнання його майнових прав до позивача.

Натомість, останній звернувся до постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська Третейська Спілка»зобов’язання АІФК «Укрпривінвест»переоформити право власності на цінні папери на користь ТОВ ТВФ «Інтерон»як заставодержателя, а саме:

- 2447120 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належить ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»у ЗАТ «Перемога-ЗІБ»;

- 222820040 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належить ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»у ЗАТ «Перемога-ТВЗ»;

- 222441200 штук акцій номіналом 0,25 грн., що належить ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»у ЗАТ «Перемога-БМ».

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська Третейська Спілка»від 30.11.2009 року у справі № А0001, вищезазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що оскільки право власності на предмет застави рахується за відповідачем, у позивача відсутнє суб’єктивне матеріальне право або законний інтерес, на захист якого подано позов, а отже відсутній факт порушення або оспорювання прав позивача.

В свою чергу, позивач не погоджується з даною позицією відповідача та вважає, що, оскільки згідно із Закону про банкрутство погашеними вважаються вимоги, щодо яких прийнято рішення про відмову у їх визнанні, то заборгованість позивача перед відповідачем відсутня.

Беручи до уваги, що договір оренди припинив свою дію та враховуючи, що заборгованість позивача перед відповідачем за договором оренди відсутня, тому на підставі ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припинене.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд розірвати з 05.08.2009 року (дата припинення зобов’язання забезпеченого заставою) договори про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 04.10.2000 року, № 4/10-ТВЗ від 04.10.2000 року та № 4/10-БМ від 04.10.2000 року.

Розглядаючи дані позовні вимоги суд зазначає, що згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Оцінивши поданий сторонами договір оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року на предмет законності на момент укладення, керуючись законодавством України яке було чине на час укладення договору, суд встановлює невідповідність нормам законодавства певних пунктів зазначеного договору.

Так, п. 4 ст. 5 договору оренди передбачено, що договір припиняється внаслідок:

а) закінчення строку, на який його було укладено;

б) загибелі об'єкта оренди - орендованого майна;

в) добровільної або примусової ліквідації підприємства орендаря, окрім випадків коли така ліквідація проводиться з метою реконструкції, підвищення економічної та/або технологічної ефективності виробництва та письмово узгоджена з орендодавцем;

г) добровільного або примусового об'єднання підприємства орендаря, окрім випадків коли таке об'єднання проводиться з метою реконструкції, підвищення економічної та/або технологічної ефективності виробництва та письмово узгоджене з орендодавцем;

д) добровільного або примусового поділу підприємства орендаря, окрім випадків коли такий поділ проводиться з метою реконструкції, підвищення економічної та/або технологічної ефективності виробництва та письмово узгоджений з орендодавцем;

е) добровільної або примусової реструктуризації (реорганізації) підприємства орендаря, окрім випадків коли така реструктуризація(реорганізація) проводиться з метою реконструкції, підвищення економічної та/або технологічної ефективності виробництва та письмово узгоджена з орендодавцем; ж) орендар більше як на 3 календарних дні порушив терміни оплати за орендоване майн; з)достроково за згодою сторін; и) призначення Господарським судом розпорядника майном орендаря у процедурі відновлення платоспроможності боржника; к) введення процедури санації Господарським судом по відношенню до орендаря;

л) призначення ліквідаційної комісії Господарським судом та/або банкрутства орендаря.

Згідно із п. 5 ст. 9 договору, у випадку закінчення дії цього договору, припинення його дії та/або дострокового розірвання цього договору незалежно від дій сторін, орендар зобов’язаний в безспірному порядку відшкодувати орендодавцеві суму недоотриманої орендної плати, з розрахунку мінімальної орендної винагороди. Ця сума недоотриманої орендної плати приймається і розраховується як математична різниця між сумою, визначеної правилом а) пункту 2 статті 1 цього договору і фактично виплаченою сумою орендних платежів до моменту такого розірвання, припинення, закінчення.

Відповідно до п. 7 ст. 9 договору передбачено, що у розірванні договору з будь-якої причини, незалежно від провини і/або ініціативи кожної зі сторін, орендар зобов’язаний негайно провести остаточний розрахунок з орендодавцем у сумі мінімальної орендної винагороди –у розмірі 2700000, 00 грн., а також виплатити повну суму штрафних санкцій, визначену в пункті 6 цієї статті.

Пунктом 14 ст. 6 договору встановлено, що у випадку розірвання (припинення) даного договору однією із сторін, повна сума мінімальної орендної винагороди, що складає 2700000, 00 грн., підлягає виплаті в безспірному порядку на користь орендодавця, незалежно від режиму використання і/або простою орендованого майна.

Оцінюючи дані положення договору по відношенню до договору в цілому, суд відзначає, що сторони встановили забезпечення виконання даного договору відповідною сумою, що є мінімальною винагородою в розмірі 2700000, 00 грн.

Відповідно до ст. 178 ЦК УРСР (який був чинний на момент укладання договору) виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством.

Згідно із ст. 179 ЦК УРСР неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога.

Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки (штрафу, пені), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (стаття 210 цього Кодексу).

Коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом (ст. 210 ЦК УРСР).

Отже, обов’язковою умовою застосування певного виду забезпечення є невиконання або неналежне виконання зобов’язання та наявність вини боржника.

Натомість, пунктом 8 ст. 9 договору сторони визначили, що суми, які визначені пунктами цієї статті є безспірними.

Таким чином, мінімальна орендна винагорода сплачується у будь-якому випадку без наявності вини боржника, що не відповідає нормам законодавства.

Крім того, згідно із п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, що також свідчить про суперечливість положень договору закону.

Такої ж думки притримується Виший Господарський суд України, який постановою № 111/14б-03/3-06/11 від 05.08.2009 року встановив, що дана винагорода у розмірі 2700000, 00 грн. не може бути включена до грошових зобов’язань боржника в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Окремо суд відзначає, підпункти г, д, е, п. 1 ст. 7 та підпункти о, п, р, ш п. 2 ст. 8 договору, якими сторони передбачили стягнення даної штрафної санкції у безспірному порядку без наявності вини боржника, що прямо суперечить ч. 1 ст. 1 ГПК України.

Так, ч. 1 ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Що ж до п. 6 ст. 9 договору, яким передбачено нарахування штрафної санкції з розрахунку 120% за 15 років у випадку несплати мінімальної суми винагороди, суд відзначає також пряму суперечливість закону, оскільки як було зазначено вище неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватись невиконання основного зобов’язання, а не зобов’язання по оплаті штрафних санкцій.

Пунктом 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Оскільки, договір оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року пов'язаний з предметом спору, та беручи до уваги, що судом встановлена невідповідність деяких пунктів договору нормам закону, суд вважає за доцільне скористатися наданим ч. 1 ст. 83 ГПК України правом та визнає недійсними п. 5 ст. 9, п. 7 ст. 9 та п. 14 ст. 6 договору лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року по відношенню до підпунктів «а», «в», «г», «д», «е», «з», «и», «к», «л»п. 4 ст. 5 вказаного договору з моменту його укладення, п. 5 ст. 9 договору по відношенню до п. «б», «ж», слова «в безспірному порядку». А також, визнає недійсними з моменту укладення підпункти «г», «д», «е»п. 1 ст. 7 та підпункти «о», «п», «р» п. 2 ст. 8 договору в словах «в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди»по відношенню до підпунктів «а», «б», «в», «г», «д», «е», «ж», «з», «и», «к», «л»п. 4 ст. 5 вказаного договору, підпункт «ш»п. 2 ст. 8 договору в словах «в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди»та п. 6, 8 ст. 9 договору повністю.

Позивач звернувся до суду з вимогою розірвати договори про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 04.10.2000 року, № 4/10-ТВЗ від 04.10.2000 року та № 4/10-БМ від 04.10.2000 року з 05.08.2009 року.

Обгрунтовуючи свою позовну вимогу, позивач посилається на те, що згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, як вбачається із матеріалів справи рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська третейська спілка»№ А0001 від 30.11.2009 року позовні вимоги ТОВ за участю іноземного капіталу «Торговельно-виробнича фірма «Інтерон»щодо здійснення реєстрації прав власності цінних паперів ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»на ТОВ за участю іноземного капіталу «Торговельно-виробнича фірма «Інтерон»задоволено повністю.

Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Українська третейська спілка»від 30.11.2009 року у справі № А0001 здійснено зміни до реєстру власників цінних паперів, які полягають у переведенні права власності на 2447120 одиниць простих іменних акцій ЗАТ «Перемога-ЗІБ», 2820040 одиниць простих іменних акцій ЗАТ «Перемога-ТВЗ,»та 2441200 одиниць простих іменних акцій ЗАТ «Перемога-БМ»з позивача на відповідача.

Відповідно до п. 4.3.2 договорів застави передбачено, що цей договір припиняє свою дію при переході права власності на предмет застави до заставодержателя.

Враховуючи викладене, договори про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 04.10.2000 року, № 4/10-ТВЗ від 04.10.2000 року та № 4/10-БМ від 04.10.2000 року на сьогоднішній день вважаються припиненими, оскільки перейшло право власності на предмет застави з заставодавця до заставодержателя.

Беручи до уваги, що договори про заставу цінних паперів № 4/10-ЗІБ від 04.10.2000 року, № 4/10-ТВЗ від 04.10.2000 року та № 4/10-БМ від 04.10.2000 року на сьогоднішній день вважаються припиненими, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 593, 651 ЦК України, статтею 230 ГК України, статтями 33, 35, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.          Визнати недійсними з моменту укладення п. 5 ст. 9, п. 7 ст. 9, п. 14 ст. 6 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ірпінський комбінат «Перемога»та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»по відношенню до підпунктів «а», «в», «г», «д», «е», «з», «и», «к», «л»п. 4 ст. 5 вказаного договору, п. 5 ст. 9 договору по відношенню до п. «б», «ж», слова «в безспірному порядку».

3.          Визнати недійсним з моменту укладення положення підпунктів «г», «д», «е»п. 1 ст. 7 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ірпінський комбінат «Перемога»та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»в словах «в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди»по відношенню до підпунктів «а», «б», «в», «г», «д», «е», «ж», «з», «и», «к», «л» п. 4 ст. 5 вказаного договору.

4.          Визнати недійсним з моменту укладення положення підпунктів «о», «п», «р»п. 2 ст. 8 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ірпінський комбінат «Перемога»та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»в словах «в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди»по відношенню до підпунктів «а», «б», «в», «г», «д», «е», «ж», «з», «и», «к», «л» п. 4 ст. 5 вказаного договору.

5.          Визнати недійсним з моменту укладення положення підпункту «ш»п. 2 ст. 8 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ірпінський комбінат «Перемога»та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон»в словах «в безспірному порядку сплатити орендодавцеві повну суму мінімальної орендної винагороди».

6.          Визнати недійсним з моменту укладення п. 6, 8 ст. 9 договору оренди лінії по формуванню та різанню цегли № АР/Л-09/99 від 31.03.2003 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Ірпінський комбінат «Перемога»та Товариством з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу «Торгівельно-виробнича фірма «Інтерон».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 26.11.2010 року