Рішення № 12523122, 16.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/806-42/30216.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська енергетична компанія” м. Києва

до Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Оілтех” м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 19973048,22 грн.,

зустрічним позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська енергетична компанія”,

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Оілтех”

про визнання договорів недійсними,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: Коршун А.В., Окунєв І.С.,

від відповідача: Капанистий В.І.,

від третьої особи (відповідача 2. за зустрічним позовом): не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

у листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська енергетична компанія” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що відповідно до умов укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оілтех” договорів про відступлення права вимоги №№ 35/1-06, 36/1-06 від 13 квітня 2006 р. він набув право вимоги до відповідача у загальному розмірі 7920676,53 грн. щодо виконання останнім договорів на постачання нафтопродуктів №№ 158/95-04, 158/76-04 від 1 грудня 2004 р.

Посилаючись на те, що всупереч умов договорів на постачання нафтопродуктів №№ 158/95-04, 158/76-04 від 1 грудня 2004 р. відповідач оплату за одержані нафтопродукти не провів, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з останнього на свою користь 7920676,53 грн. боргу, борг з урахуванням індексу інфляції за час прострочення 7389991,20 грн., три проценти річних з простроченої суми 1156201,77, грн., пеню 1815819,56 грн., а також понесені ним по справі судові витрати.

У процесі розгляду справи заявою про збільшення розміру позовних вимог позивач збільшив розмір заявлених до стягнення сум збитків внаслідок інфляції за час прострочення до 8839475 грн. та трьох процентів річних з простроченої суми до 1397077,13 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги у збільшеному розмірі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, заявив зустрічний позов про визнання укладених ним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Оілтех” договорів на постачання нафтопродуктів №№ 158/95-04, 158/76-04 від 1 грудня 2004 р., право вимоги за якими набув позивач, недійсними з підстав ст. 234 ЦК України як таких, що були вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даними договорами.

Вказував, що об’єктом поставки за цими договорами були нафтопродукти його власного виробництва, щодо яких протягом одного й того ж дня 1 грудня 2004 р. згідно укладених послідовно ним, ТОВ “Скіф-доступ” та ТОВ “Оілтех” договорів він виступив продавцем та покупцем. При цьому, вищезазначений товар з його володіння фактично не вибував і вказаним покупцям не передавався, не зважаючи на те, що в той же день між ними були складені акти приймання-передачі на відповідні обсяги нафтопродуктів.

За таких обставин відповідач просив зустрічний позов задовольнити та визнати недійсними договори на постачання нафтопродуктів №№ 158/95-04, 158/76-04 від 1 грудня 2004 р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оілтех”.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав зустрічні позовні вимоги.

Позивач у письмових поясненнях на зустрічну позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти зустрічного позовом заперечив, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість заявлених вимог, перебіг строку позовної давності до часу звернення відповідача в суд з указаним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оілтех” письмових пояснень з приводу заявлених у справі вимог не надало, його представник у судове засідання повторно не з’явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника третьої особи (відповідача 2. за зустрічним позовом) відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 6 вересня 2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2010 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Оілтех” договорів про відступлення права вимоги №№ 35/1-06, 36/1-06 від 13 квітня 2006 р. позивач набув право вимоги до відповідача у загальному розмірі 7920676,53 грн. щодо виконання останнім договорів на постачання нафтопродуктів №№ 158/95-04, 158/76-04 від 1 грудня 2004 р. Про уступку права вимоги відповідач був повідомлений листом ТОВ “Оілтех” № 132/02 від 14 червня 2006 р.

За умовами укладених між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Оілтех” договорів на постачання нафтопродуктів №№ 158/95-04, 158/76-04 від 1 грудня 2004 р. останнє зобов’язалося поставити відповідачу в 2004 році нафтопродукти в кількості та за цінами вказаними у додатках до договорів, які є невід’ємними частинами договорів, а відповідач –прийняти та оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

1 грудня 2004 р. відповідач та Товариство з обмеженою відповідальністю “Оілтех” уклали додатки №№ 1 до вищевказаних договорів, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю “Оілтех” зобов’язалося передати відповідачу в грудні 2004 року 1085,834 т (+/- 5%) бензину А-95 вартістю 3473582,97 грн. та 1537,191 т (+/- 5%) бензину А-76 вартістю 4447093,56 грн.

Актами приймання-передачі від 1 грудня 2004 р. стверджується факт передачі третьою особою відповідачу товару за вищевказаними договорами загальною вартістю 7920676,53 грн.

З матеріалів справи слідує, що об’єктом поставки за цими договорами були нафтопродукти власного виробництва відповідача. Протягом 1 грудня 2004 р. згідно укладених послідовно відповідачем, ТОВ “Скіф-доступ” та ТОВ “Оілтех” договорів поставки відповідач виступив продавцем та покупцем цих нафтопродуктів.

Як пояснив відповідач, вищезазначений товар з його володіння фактично не вибував і вказаним покупцям не передавався, що, на його думку свідчить про фіктивність договорів, право вимоги за якими набув позивач.

Як вбачається з тексту спірних договорів від імені відповідача вони були підписані заступником генерального директора Півнем С.В., уповноваженим на їх укладення довіреністю.

Листом № 19/з-11-8683 від 13 листопада 2006 р. за підписом іншого заступника генерального директора Кизими Г.М. відповідач підтвердив факт укладення з ТОВ “Оілтех” вищевказаних договорів та наявності заборгованості по оплаті придбаного на їх підставі товару.

Таким чином, про наявність обставин вчинення вищевказаних договорів без наміру створення правових наслідків, обумовлених ними (фіктивних правочинів), що порушують його права, відповідач повинен був дізнатися не пізніше 1 грудня 2004 р.

У суд з відповідним позовом відповідач звернувся 24 лютого 2010 р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив позивач. Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано. Крім того, питання про поновлення строку позовної давності відповідачем не порушувалося.

За таких обставин у зустрічному позові відповідно до вимог ст. 267 ЦК України слід відмовити з цих підстав.

Поясненнями позивача, наявними у справі копіями актів приймання-передачі між сторонами від 1 грудня 2004 р., податкових накладних №№ 2, 3 від 1 грудня 2004 р стверджується факт одержання відповідачем товару за договорами на постачання нафтопродуктів №№ 158/95-04, 158/76-04 від 1 грудня 2004 р. загальною вартістю 7920676,53 грн.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 7920676,53 грн. боргу.

Вимоги про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного періоду прострочення, оскільки від первісного кредитора до позивача перейшло право вимоги виконання відповідачем основного зобов’язання за спірними договорами, а обов’язок його виконання на користь позивача в останнього виник не раніше письмового повідомлення про заміну кредитора.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 8372155,09 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1052075,30 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення неустойки 1815819,56 грн., задоволенню не підлягають, оскільки суперечать умовам пунктів 1.1 укладених позивачем з ТОВ “Оілтех” договорів уступки права вимоги, якими не передбачено переходу до позивача права вимоги сплати неустойки.

Доводи відповідача на перебіг строку позовної давності за вимогами про оплату товару за спірними договорами є безпідставними, оскільки вказаний строк відповідно до вимог ст. 264 ЦК України був перерваний листом відповідача № 19/з-11-8683 від 13 листопада 2006 р. і до часу звернення позивача в суд з указаним позовом не закінчився.

Оскільки позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Ухвалою суду від 2 листопада 2010 р. було витребувано від відповідача та ТОВ “Оілтех” оригінали податкових накладних за договорами №№ 158/95-04, 158/76-04 на постачання нафтопродуктів від 1 грудня 2004 р. між ними, в т.ч. податкові накладні №№ 2 від 1 грудня 2004 р. (за договором 158/76-04), 3 від 1 грудня 2004 р. (за договором № 158/95-04), книги продажу і придбання товарів (робіт, послуг) за спірний період, довіреності на отримання нафтопродуктів за договорами №№ 158/95-04, 158/76-04 на постачання нафтопродуктів від 1 грудня 2004 р., товарно-транспортні накладні (інші товарно-супровідні документи) на передачу товарів за цими договорами.

Відповідні документи на вимогу суду відповідачами надані не були, доказів поважності причин невиконання указаних вимог суду не надано.

За таких обставин суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 5 ст. 83 ГПК України, стягнути з відповідачів у доход Державного бюджету України по 1700 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених на них господарським судом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська енергетична компанія” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04035, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська енергетична компанія” (03680, м. Київ, вул. Машинобудівельна, 44, код 32656914) 7920676,53 грн. боргу, 8372155,09 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1052075,30 грн. три проценти річних з простроченої суми, 22144,60 грн. витрат по оплаті державного мита, 204,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

У зустрічному позові Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва відмовити.

Стягнути з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04035, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) у доход Державного бюджету України 1700 грн. штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оілтех” (03187, м. Київ, вул. Заболотного, 20-А, код 25612678) у доход Державного бюджету України 1700 грн. штрафу.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар