Рішення № 12523054, 23.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/33123.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм - Інвест» До           Приватного підприємства «М –Реал»

Про           стягнення 31 014,02 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Гончаров Д.В. –по дов. № 4 від 13.01.2009

Від відповідача Мельник Л.А. –за дорученням № б/н від 22.11.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм - Інвест»про стягнення з Приватного підприємства «М - Реал»заборгованості в розмірі 31014,02 грн., з них 29850,00 грн. основного боргу, 847,60 грн. пені, 316,42 грн. індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання, в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 38 від 01.06.2009.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 22.11.2010 відзиві на позовну заяву суму боргу в розмірі 29850 грн. визнає та повідомляє, що він буде сплачений як тільки буде можливість. Крім того, зазначає, що заборгованість виникла в зв»язку з тим, що позивачем опечатані приміщення, які були передані в оренду, а тому працівники Приватного підприємства «М –Реал»не мають доступу до робочих місць, фінансової та кадрової документації.

В судовому засідання 09.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2009 між Приватним підприємством «М-Реал»(орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арм-Інвест»(орендодавець) було укладено договір № 38 оренди нежитлових приміщень (далі –договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою : м. Київ, вул. Полковника Шутова, 9А (ЛВК-2, 1 поверх, офіс № 120), що належить орендодавцю на праві власності, загальною площею 36,8 кв. м., що підтверджується актом прийому-передачі № 1 від 01.06.2009.

20.07.2009 сторонами було внесено зміни до договору, зокрема пункти 1.1., 1.2. договору викладені в новій редакції, відповідно до якої орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою : м. Київ, вул. Полковника Шутова, 9А (ЛВК-2, 5 поверх, офіс № 523), що належить орендодавцю на праві власності, загальною площею 36,5 кв. м.

Факт передачі відповідачу в користування нежитлового приміщення, що розташоване за адресою : м. Київ, вул. Полковника Шутова, 9А (ЛВК-2, 5 поверх, офіс № 523), загальною площею 36,5 кв. м. підтверджується актом прийому-передачі № 2 від 20.07.2009.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 29 850 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов‘язань нараховані пеня в розмірі 847,60 грн. та інфляційні збитки в розмірі 316,42 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 12.1. договору термін дії договору встановлений сторонами по 31.05.2010.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.п. 3.1. договору орендар зобов‘язався сплачувати орендодавцю, відповідно до умов договору, плату за користування орендованим приміщенням протягом одного місяця, з урахуванням вартості надання комунальних послуг (теплопостачання, електропостачання, водопостачання) та інших послуг, які становлять єдину суму –орендну плату і не можуть бути виділені окремо.

Відповідно до п. 3.2. договору вартість одного квадратного метра орендованого приміщення строком на один місяць становить 150 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3. договору в редакції змін № 1 від 20.07.2009 орендна плата за користування орендованим майном протягом одного місяця розраховується виходячи із вартості квадратного метра, вказаної в. п. 3.2. договору, та загальної площі приміщення, вказаної в п. 1.2. договору, і становить 5475 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.1.1. договору сторонами передбачено, що орендодавець надає до 10 числа кожного місяця рахунок за оренду приміщення за поточний місяць, а орендар вносить щомісячно орендну плату не пізніше 5 банківських днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

Згідно п. 4.3. договору в разі закінчення строку дії договору орендна плата стягується орендодавцем по день фактичної передачі орендодавцю майна за датою акта прийому-передачі.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату оренди нежитлових приміщень за період з листопада 2009 року по травень 2010 року, а саме: № 2010 від 02.11.2009, № 2179 від 01.12.2009, № 109 від 04.01.2010, № 262 від 01.02.2010, № 439 від 01.03.2010, № 614 від 01.04.2010, № 833 від 05.05.2010, на загальну суму 38325 грн.

Позивачем доказів того, що рахунки на оплату орендної плати виставлялись відповідачу не подано, проте суд відзначає, що розмір орендної плати визначений умовами договору та є фіксованим, а отже ніщо не перешкоджало відповідачу сплачувати надані послуги у визначені договором строки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснено часткову оплату орендної плати на загальну суму 8475 грн. (банківські виписки від 17.11.2009 на суму 3000 грн., від 09.12.2009 на суму 3000 грн., від 30.12.2009 на суму 2475 грн.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 29 850 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 29 850 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2. договору оренди передбачено, що за несплату орендної плати до 30 числа поточного місяця орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, по суті пунктом 9.2. договору передбачена відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, обмежений позивачем у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.2. договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за обґрунтованим розрахунком позивача, за визначений позивачем період становить 847,60 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 847,60 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь інфляційні збитки в розмірі 316,42 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 316,42 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм - Інвест»обґрунтовані та підлягають задоволенню повістю.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що він не має можливості користуватись приміщенням, то при достатності підстав вони можуть бути вирішені в окремому позовному провадженні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «М – Реал»(м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2-А, н/п № 43, код ЄДРПОУ 33102043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арм - Інвест»(м. Київ, вул. Шутова, 9-А, код ЄДРПОУ 34353197) 29 850 (двадцять дев‘ять тисяч вісімсот п‘ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 847 (вісімсот сорок сім) грн. 60 коп. пені, 316 (триста шістнадцять) грн. 42 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 310 (триста десять) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 26.11.2010