Рішення № 12523066, 25.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/29225.11.10 За позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

До Комунального підприємства «Плесо»(далі відповідач 1)

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

(далі відповідач 2)

Про визнання недійсним договору № 84 від 16.04.2009, звільнення земельної

ділянки та приведення її у належний стан

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

від прокуратури не з»явився

від позивача Тхорик С.М.. по дов. № 225-КР-1073 від 20.10.2010

від відповідача 1 не зявився

від відповідача 2 ОСОБА_3 по дов. № б/н від 04.11.2010

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 09.11.2010 та 16.11.2010 оголошувались перерви.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про :

- визнання договору № 84 про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою обєкта благоустрою за адресою м. Київ, Дніпровський район, о. Гідропарк, пляж «Венеція», укладений 16 квітня 2009 року між Комунальним підприємством «Плесо»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, недійсним;

- про зобовязання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 365 кв. м. за адресою м. Київ, Дніпровський район, о. Гідропарк, пляж «Венеція»Київській міській раді, привівши її у попередній стан, придатний для використання, звільнивши від будівель та споруд.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Спірний договір укладений з порушенням вимог законодавства України про оренду землі. Згідно ст. 9 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування належить до повноважень Київської міської ради, яка відповідно до п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах міста Києва до розмежування земель державної та комунальної власності. Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Зазначені повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада Комунальному підприємству «Плесо»не делегувала і останнє не є власником або розпорядником земельних ділянок, тому не може надавати її в оренду.

Спірний договір передбачає оренду земельної ділянки площею 365 кв. м., а отже відповідач 1 самовільно передав у тимчасове користування відповідачу 2 згідно спірного договору земельну ділянку площею 365 кв. м.

Таким чином, спірний договір суперечить законодавству України, а тому на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України має бути визнаний недійсним, земельна ділянка, яку займає відповідач 2, повинна бути звільнена та передана розпоряднику вказаної земельної ділянки Київській міській раді.

Представник прокуратури в судовому засіданні 09.11.2010 позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач у поданих в судовому засіданні 28.10.2010 письмових поясненнях позов Київської природоохоронної прокуратури підтримує та просить суд визнати договір № 84 від 16.04.2009 недійсним та зобовязати відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 365 кв. м. за адресою м. Київ, Дніпровський район, о. Гідропарк, пляж «Венеція»Київській міській раді, привівши її у попередній стан, придатний для використання, звільнивши від будівель та споруд.

Відповідач 1 в поданому до відділу діловодства суду 04.11.2010 відзиві на позов поти позову заперечує з наступних підстав. Оспорюваний Прокуратурою договір був укладений відповідно до рішення Київської міської ради III сесії VI скликання від 22.01.2009 № 38/1093 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві». Відповідно до пункту 6 цього рішення якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо»має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року». Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо»водних об'єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»№ 111 від 04.02.2009, КП «Плесо»являється балансоутримувачем території вказаної в договорі. Всі вказані в розпорядженні КМДА №111 від -4.02.2009 водні об'єкти з прилеглим до них береговими смугами (всього 417 об'єктів і найменувань у межах міста Києва) закріплені за КП «Плесо»на праві господарського відання. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»балансоутримувач об'єкта благоустрою з метою належного його утримання та здійснення своєчасного ремонту може залучати для цього на умовах договору інші підприємства, установи, організації. Підприємства, установи, організації, які розміщуються на території об'єкта благоустрою, можуть утримувати закріплену за ними територію та брати пайову участь в утриманні цього об'єкта відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону. У п. 3.3.1. розділу 3 статуту Підприємства вказано, що діяльність підприємства спрямовується на розвиток земель рекреаційного призначення для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів». Даний договір спрямованих саме на вчинення таких дій, та повністю відповідає рішенню Київської міської ради 22.01.2009 № 38/1093. Пунктом 2.7. договору передбачається, що підприємство закріплює за партнером об'єкт благоустрою, на якому партнер впроваджує програми з благоустрою та розвитку території згідно додатків до цього договору, здійснює заходи благоустрою та приймає у цих заходах пайову участь. В жодному пункті договору перед Комунальним підприємством «Плесо»не виникає зобов'язань передачі у користування земельних ділянок. Також зазначає, що відповідно до умов договору зобов'язаний отримати передбачені нормативно-правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи), для експлуатації тимчасових, гідротехнічних, технологічних, рекреаційних та інших споруд, розміщення рекреаційного та іншого обладнання, його експлуатації для здійснення діяльності з використанням об'єкту благоустрою. КП «Плесо»являється платником земельного податку за площі землі, що знаходяться на балансі підприємства. Друга сторона договору (партнер) компенсує КП «Плесо»частину від усього що сплачується підприємством земельного податку до місцевого бюджету. Тобто, інтереси держави у вигляді недоотриманих платежів і надходжень до бюджету, не порушуються. Враховуючи викладене вважає, що договір благоустрою ніяким чином не порушує права та інтереси Київської міської ради. Навпаки, договір спрямований на виконання рішень міськради, розпоряджень його виконавчого органу. Укладання таких договорів находиться в межах делегованих повноважень, якими місцеві органи влади наділили (делегували) Комунальне підприємство «Плесо»щодо питань благоустрою земель водного фонду та прибережних захисних смуг для виконання його статутних завдань.

Відповідач 2 у поданому в судовому засіданні 09.11.2010 відзиві на позов проти позову заперечує посилаючись на наступне. 16.04.2009 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, та КП «Плесо»що є відповідачем 1 по справі, було укладено договір № 84 (надалі - договір) оренди літнього майданчика. За цим договором відповідач 1, на підставі розпорядження Київської міської ради № 1063 від 17.07.2006, надав відповідачу 2 у користування літній торгівельний майданчик, загальною площею 15 кв. м. та 335 кв. м. для здійснення благоустрою території всього 350 кв. м. з метою організації кафе за адресою: пляж «Венеція», ПКтаВ «Гідропарк», м. Київ, а відповідач 2 за користування зазначеним літнім майданчиком, згідно договору був зобов'язаний щомісячно сплачувати відповідачу 1 орендну плату у розмірі - 750 грн. в тому числі ПДВ за один місяць. Згідно ч. 4 та ч. 6 статуту підприємства, КП «Плесо»уповноважене як самостійний суб'єкт господарювання, що являється структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації, вести відокремлений незалежний спосіб господарської діяльності. В зв'язку з систематичним не виконанням договірних умов зі сторони КП «Плесо»відповідачем 2 як добропорядним підприємцем та з метою унеможливлення нанесення збитків державі, була подана заява про здійснення сплати за використання земельної ділянки на вказаній території, до податкової інспекції Дніпровського району, та здійснюється систематична сплата податку за використання земельної ділянки згідно методики розрахунку в розмірі 428,65 гривень, в тому числі ПДВ. Таким чином Українська Держава в особі представника громади Київської міської ради та її управничого органу міської адміністрації, не несе фінансових збитків. Позовна заява заборгованості між суб'єктами господарювання КП «Плесо»та ФОП «Паламарчук A.B.»такої інформації або вимог, не утримує. Також між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладені угоди № 256/е-с від 23.06.2009 про спільне використання технологічних мереж та № 257/е від 23.06.2009 про відшкодування вартості електричної енергії. Дані договори пов'язані між собою хоча і складають два самостійних правочини і таким чином випливають в своєму юридичному тлумаченні як обставини, що виникають із договору № 84, і є його невід'ємними частинами. З метою дотримання санітарних умов, між ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ «Спецкомунтехніка»заключний договір № 306/10 від 15.06.2010 про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів. Крім того, ФОП ОСОБА_1 зібраний необхідний пакет документів щодо оренди території та поданий на розгляд до Київської міської ради. Таким чином, станом на 01.10.2010 ФОП ОСОБА_1 як добропорядний підприємець веде підприємницьку діяльність в ПКта В «Гідропарк», пляж «Венеція»на засадах суворого дотримання законів України, і тому претензії викладені в позовній заяві вважаю необґрунтованими і безпідставними.

Відповідачем 2 в судовому засіданні 09.11.2010 було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва.

Розглянувши заявлене клопотання суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Прийняття рішення з даного господарського спору не може вплинути на права або обовязки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо однієї із сторін.

Відповідачем 2 в судовому засіданні 16.11.2010 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача 1.

Представники прокуратури та позивача проти заявленого відповідачем 2 клопотання про відкладення розгляду справи заперечували.

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні, оскільки незявлення представника 1 в судове засідання не є перешкодою в розгляді даної справи, в звязку з тим, що по-перше відповідачем 1 подано письмовий відзив на позов, по-друге представник відповідача 1 в судовому засіданні 09.11.2010 виступив по суті предявлених позивачем позовних вимог.

Відповідачем 2 в судовому засіданні 16.11.2010 було заявлено усне клопотання про витребування у Київської природоохоронної прокуратури листа звернення Київської міської державної адміністрації в якому позиція щодо спірної земельної ділянки відрізняється від позиції Київської міської ради та про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Київську міську державну адміністрацію.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Суд розглянувши клопотання відповідача 2 про витребування листа вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України та не підлягає задоволенню з огляду на те, що зазначений лист ніяким чином не може підтвердити обставини належності земельної ділянки, оскільки в силу ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»право розпорядження комунальною власністю на землю територіальної громади міста Києва належить Київській міській раді.

Щодо залучення третьої особи Київської міської державної адміністрації суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки рішення з даного господарського спору не може вплинути на права або обовязки останньої щодо однієї із сторін у даній справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.04.2009 між Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»((оператор) (відповідач 1)) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (абонент) (відповідач 2) був укладений договір № 84 про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою обєкта благоустрою (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору за умовами цього договору відповідач 1 закріплює, а відповідач 2 приймає визначену територію для розміщення на ній тимчасових споруд та здійснення благоустрою.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що загальна площа прилеглої території щодо якої абонент приймає пайову участь, форма та порядок оплати встановлюється в додатку № 2 до цього договору.

Згідно додатку № 2 до договору місце розташування обєкту благоустрою м. Київ, пляж «Венеція», о. Долобецький. Загальна площа визначеної території, яка закріплюється за відповідачем 2 для розміщення тимчасових споруд становить 15 кв. м. Загальна площа прилеглої території до визначеної території, яка закріплюється за відповідачем 2 становить 350 кв. м. Розмір грошової суми пайової участі (з ПДВ) відповідача 2 у заходах благоустрою прилеглої території станом на дату укладення договору становить 750 грн.

Відповідно до п. 2.8. договору договір є підставою для отримання дозволів, погоджень, інших дозвільних документів, які передбачені чинним законодавством для розміщення тимчасових споруд і не надає право відповідачу 2 безпосередньо розміщувати тимчасові споруди без попереднього отримання таких дозволів.

Згідно з п. 3.2.1. договору відповідач 2 зобовязаний отримати передбачені нормативно-правовими актами України документи (згоди, ліцензії, свідоцтва та інші дозвільні документи) для розміщення тимчасових споруд, їх експлуатації та для здійснення діяльності з використанням обєкту благоустрою.

Пунктом 4.1., 4.2. договору визначено, що сторони домовились, що вартість послуг відповідача 1 щодо розміщення тимчасової споруди становить в розмірі 750 грн., в тому числі ПДВ, за один місяць. Площа тимчасової споруди становить 15 кв. м.

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві»встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, що якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо»має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення КП «Плесо»угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо»водних обєктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо»на праві господарського відання внутрішніх водних обєктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»доручено:

2.1. В установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження.

2.2. Забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку.

2.3. Після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з п. 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП «Плесо»забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до п. 4. розпорядження № 111 від 04.02.2009 підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП «Плесо»взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Як вбачається з додатку до розпорядження № 111 від 04.02.2009 до переліку внутрішніх водних об'єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП «Плесо»входить затока Русанівська (о. Долобецькому) у Деснянському районі.

Отже, згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»не передавались в користування земельні ділянки на яких розташовані обєкти, які за цим розпорядженням КП «Плесо»отримало на баланс.

Докази того, що КП «Плесо»в установленому законодавством порядку отримало документи, що посвідчують право користування земельними ділянками на яких розміщенні ці обєкти у КП «Плесо»відсутні.

Доказів того, що відповідач 2 має дозвільну документацію на розміщення обєкту площею 15 кв. м., що знаходиться у Деснянському районі м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 365 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як встановлено судом, між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір № 84 від 16.04.2009 про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою обєкта благоустрою, відповідно до якого відповідач 1 передав відповідачу 2 територію для розміщення тимчасової споруди площею 15 кв. м., при цьому відповідач 2 має отримати відповідну довільну документацію, та прилеглу територію площею 350 кв. м., загалом 365 кв. м., за які відповідач 2 має сплачувати відповідачу 1 щомісячно 1 500 грн. (750 грн. + 750 грн.) та утримувати обєкт благоустрою в належному стані.

З наведеного вбачається, що фактично між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький, загальною площею 365 кв. м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають права власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.

Як встановлено судом, документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Дніпровському районі м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький, загальною площею 365 кв. м. у відповідачів відсутні.

Між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір № 84 від 16.04.2009, відповідно до якого відповідач 1 передав відповідачу 2 земельну ділянку площею 365 кв. м. у Дніпровському районі м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький під розміщення тимчасової споруди та для здійснення благоустрою території.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою Дніпровський район м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький знаходиться у комунальній власності м. Києва.

Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення відповідачем 1 земельних ділянок на яких розташовані внутрішні водні обєкти та гідротехнічні споруди у користування. Таким чином, відповідач 1 не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди позивача укладати спірний договір та передавати частину цієї земельної ділянки відповідачу 2 у платне користування.

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги Київської природоохоронної прокуратури про визнання договору № 84 від 16.04.2009 недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Надані прокуратурою докази свідчать про те, що відповідачем 2 на земельній ділянці за адресою Дніпровський район м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький встановлені торгівельні павільйони.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки за адресою Дніпровський район м. Києва, пляж «Венеція», о. Долобецький є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада та матеріалами справи підтверджується знаходження на ній споруд встановлених відповідачем 2, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури про зобовязання відповідача 2 повернути земельну ділянку площею 365 кв. м. саме Київській міській раді привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

Подане відповідачем 2 клопотання про витребування Положення про Головне управління земельних ресурсів та виклик в судове засідання для надання пояснень інспектора Сокарева О.В. відхиляється, в звязку з тим, що акт перевірки дотримання земельного законодавства № 711/04 від 17.06.2010, складений державним інспектором Сокаревим О.В. не покладений в основу прийнятого судом рішення, оскільки він складений із порушенням встановленого Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312, а тому не може бути застосований судом в якості належного доказу.

Щодо клопотання відповідача про зобовязання позивача надати виписку з кадастру та неподання прокуратурою та позивачем вказаних відомостей, суд відзначає, що

Державний земельний кадастр - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів міститься в державному земельному кадастрі, призначенням якого є, зокрема, забезпечення необхідною інформацією органів державної влади й органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ та організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є, зокрема, забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки, а також застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок (статті 193 - 195 ЗК).

Отже, наявність інформації даних державного земельного кадастру щодо місця розташування спірної земельної ділянки, включаючи застосування просторових координат та кадастрових номерів, встановлених у межах кадастрового зонування не може підтвердити або спростувати обставини які мають значення для правильного вирішення даного господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою та позивачем, не надали.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів порівну в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 84 від 16.04.2009 про розміщення тимчасових споруд та участі у заходах благоустрою обєкта благоустрою, укладений між Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути земельну ділянку площею 365 кв. м., що розташована за адресою м. Київ, Дніпровський район, о. Гідропарк, пляж «Венеція»Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883143), привівши її у попередній стан, придатний для використання, звільнивши від будівель та споруд.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Комунального підприємства «Плесо»(м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 7, код 23505151) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 26.11.2010.