Рішення № 12522915, 25.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/33025.11.10 За позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт «Бориспіль» До Малого приватного підприємства «Гермес-сервіс»

Про стягнення 6184,56 грн.          

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Шпортило Я.І. –представник за довіреністю № 35-90-11 від 21.09.10.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства Міжнародний аеропорт «Бориспіль»до Малого приватного підприємства «Гермес-сервіс»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди приміщень № 2.6.18-303 від 17.11.01. в розмірі 6184,56 грн. (5269,45 грн. –основний борг, 159,26 грн. –3% річних, 755,85 грн. –збитки від інфляції).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування спірним приміщенням, сплаті електроенергії, сплаті забезпечення санітарно-гігієнічних умов, внаслідок чого у Малого приватного підприємства «Гермес-сервіс»виникла заборгованість перед Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.10. порушено провадження у справі № 30/330; розгляд справи було призначено на 11.11.10. о 14-45.

В судовому засіданні 11.11.10. представником позивача було подано письмові пояснення щодо розрахунків між сторонами, відповідно до яких, заборгованість відповідача перед Державним підприємством Міжнародний аеропорт «Бориспіль»станом на день подачі позовної заяви становить 5269,45 грн. без урахування штрафних санкцій.

Крім того, в судовому засіданні 11.11.10. представником позивача було подано витяг про включення відповідача до ЄДРПОУ № 21-10/97-1 від 14.01.09., відповідно до якого адресою Малого приватного підприємства «Гермес-сервіс»є: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, кв. 412.

Таким чином, в судовому засіданні 11.11.10. судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що визначена в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.10. про порушення провадження у справі № 30/330 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.10. розгляд справи № 30/330 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 25.11.10. о 11-45.

В судовому засіданні 25.11.10. представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 25.11.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.10. у справі № 30/330 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою про включення відповідача до ЄДРПОУ, копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/330.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.01. між Державним Міжнародним аеропортом «Бориспіль»(Орендодавець) та Малим приватним підприємством «Гермес-сервіс»(Орендар) укладено Договір № 2.6.18-303 про оренду приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець надає, а Орендар отримує в оренду без права приватизації приміщення в РСУ Орендодавця загальною площею 35 кв. м та вартістю 34580 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено що плата складається з: орендної плати за приміщення; послуг по забезпеченню санітарно-гігієнічних умов праці; послуг по вивезенню сміття; послуг по електрозабезпеченню; опаленню.

Згідно п. 3.2 Договору, сторонами було погоджено, що Орендодавець щомісячно виставляє Орендарю рахунок, до якого включені орендна плата за приміщення та сплата за надані послуги за звітний місяць.

Орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт про надання послуг.

Позивач вказує на те, що на виконання умов до п. 3.2 Договору, ним виставлялись рахунки відповідачу, до яких була включена орендна плата за приміщення та плата за надані послуги у звітному місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.08. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди передбачено, що починаючи з 01.01.07. сторони погодили внести зміни у частині розрахунку орендної плати. Базовим місяцем розрахунку та першим місяцем оплати за новими ставками визначається січень 2007 року.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди визначено, що орендна плата за Договором за січень 2007 року становить 399,68 грн. без урахування ПДВ.

Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку із поверненням Орендарем частини приміщення площею 14,85 кв. м, Додатковою угодою від 03.04.08. № 2 сторонами погоджено, що у відповідача залишається у користуванні приміщення площею 20,15 кв. м.

Пунктом 3.1 Додаткової угоди № 2, сторони внесли зміни до пункту 3.1 Договору, а саме орендна плата складається з орендної плати, яка здійснюється за 20,15 кв. м за цінами зазначеними в Додатковій угоді № 1 до цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.3 Договору, сторонами погоджено строк дії Договору з 01.01.01. по 01.01.02.

Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так зі сторони наймача.

В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін щодо припинення зазначеного вище Договору, в зв’язку з чим судом встановлено, що у відповідності до зазначених вище норм законодавства, Договір № 2.6.18-303 від 17.11.01. автоматично пролонгувався на тих самих умовах.

Позивач вказує на те, що по факту надання послуг, для оплати позивачем складались та надавались відповідачу рахунки - фактури, а також акти здачі приймання виконаних робіт.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умов Договору, відповідачем не було проведено розрахунки за надані послуги, а саме:

по оренді приміщення за наступними рахунками:

- р/ф від 31.10.07. № 6/913 на суму 318,16 грн.;

- р/ф від 30.11.07. № 6/1040 на суму 183,17 грн.;

- р/ф від 31.12.07. № 6/1178 на суму 183,17 грн.;

- р/ф від 31.01.08. № 6/138 на суму 183,17 грн.;

- р/ф від 29.02.08. № 6/264 на суму 183,17 грн.;

- р/ф від 31.03.08. № 6/412 на суму 3577,48 грн.;

по забезпеченню електроенергією орендованого приміщення за наступними рахунками:

- р/ф від 29.02.08. № 62/102 на суму 13,81 грн.;

- р/ф від 31.03.09. № 62/183 на суму 14,16 грн.;

по забезпеченню санітарно-гігієнічних умов та теплом за наступними рахунками:

- р/ф від 31.12.07. № 61/937 на суму 217,96 грн.;

- р/ф від 31.01.08. № 61/10 на суму 259,01 грн.;

- р/ф від 29.02.08. № 61/84 на суму 242,36 грн.;

- р/ф від 31.03.08. № 61/173 на суму 228,01 грн.

Позивач вказує на те, що в зв'язку з поверненням частини приміщення, відповідачем відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 2 від 03.04.08. та згідно рахунку - фактури від 31.030.08. № 61/249 було проведено корегування оплати за спожиту теплову енергію, яким зменшено її розмір на 314,18 грн.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 5269,45 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.04., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за користування спірним приміщеним та надані послуги в повному обсязі не виконав, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»щодо стягнення з Малого приватного підприємства «Гермес-сервіс»суми основного боргу в розмірі 5269,45 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 755,85 грн. - збитків від інфляції та 159,26 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 159,26 грн. –3 % річних, 755,85 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Гермес-сервіс»(01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, кв. 412, код ЄДРПОУ 21629268) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 5269 (п’ять тисяч двісті шістдесят дев’ять) грн. 45 коп. –основного боргу, 755 (сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 85 коп. –збитків від інфляції, 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 26 коп. –3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 26.11.10.