Рішення № 12521475, 11.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.11.10 р.                     Справа № 2/207                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Спільного підприємства „Вітмарк - України” в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк

про: стягнення 100798,39грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Карасьов Т.І. – за довір.

від відповідача: Шкляров І.А. – генеральний директор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Спільне підприємство „Вітмарк - України” в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк про стягнення 100798,39грн., з яких 62615,49грн. – сума основного боргу, 21527,92грн. – індекс інфляції, 11893,87грн. – пеня, 4761,11 – 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів постачання № 301 від 08.04.2008р., видаткові накладні. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 16, 257, 258, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що поставка продукції позивачем здійснена не в відповідності з умовами договору № 301 від 08.04.2008р. У накладних на поставку товарів відсутнє посилання як на підставу відвантаження товару на договір № 301 від 08.04.2008р.

Крім того, у поясненнях від 11.11.2010р. відповідач зазначив, що товар за спірними накладними підприємство відповідача отримувало.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.10.2010р. процесуальний строк розгляду справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

08.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (Покупець) та Донецькою філією СП „Вітмарк-України” (Постачальник) був укладений договір постачання № 301.

За цим договором Постачальник зобов’язується у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого Покупцем замовлення, а Покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник зобов’язується прийняти від Покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару за адресою, вказаною в замовленні своїми транспортними засобами та за свій рахунок (товар постачається на умовах Інкотермс-2000: DDР – склад Покупця, визначений в Замовленні на придбання товару, що є додатком № 1 до даного договору).

Згідно до п. 2.2. договору Строк поставки товару встановлюється у Замовленні Покупця. Також замовлення Покупця повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикуль) постачальника, код (артикул) виробника, код товару, та надсилатись попередньо не менш ніж за 2 робочих дні до передбачуваної дати постачання товару у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення(лист, телеграма, факс).

Постачальник, одержавши замовлення, зобов’язаний у підтвердження його одержання підписати замовлення, поставити печатку і відправити його по факсу Покупцю, тим самим прийняв його замовлення до виконання, або повідомити про неможливість виконання замовлення.

Відповідно до п. 2.4. договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню. Відступлення у накладній від змісту замовлення допускається тільки за письмовою згодою Покупця, завіреною печаткою.

Згідно до п. 2.6. договору Постачальник зобов’язується надати разом з кожним видом товару наступні документи:

- товарну накладну;

- товарно-транспортну накладну;

- податкову накладну;

- у разі повернення товару – корегувальну накладну;

- санітарно-гігієнічний висновок;

- посвідчення якості товару;

- ветеринарне свідоцтво;

- технічний паспорт (на побутові товари);

- на товари, які підлягають сертифікації, Постачальник надає належним чином оформлений сертифікат відповідності.

Якщо вище зазначені документи не будуть надані разом з товаром, то датою одержання товару вважається дата одержання всіх необхідних документів. На строк затримки оформлення (надання) необхідних документів Покупець має право відстрочити дату розрахунку з Постачальником за товар, поставлений без надання належних документів.

Пунктом 4.8. договору визначено, що відсутність у Постачальника документів, зазначених у пунктах 2.6., 3.2., 5.9. договору при прийманні товару може бути підставою для відмовлення від приймання товару.

Покупець вправі прийняти товар при відсутності чи невірному оформленні документів, передбачених даним договором, чи деяких з них. У цьому випадку перелік відсутніх документі, котрі повинні бути надані Постачальником, фіксуються в товарній (товарно-транспортній) накладній та надаються Покупцю протягом 3 годин з моменту приймання.

Розділом 5 „Ціна товару та порядок розрахунків” визначено, що Покупець перераховує Постачальнику грошові кошти за поставлений товар не пізніше ніж через 21 календарний день після поставки відповідної партії товару.

Згідно до п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення прострочення платежу.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2008р.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами у період з 2008р. по листопад 2009р. позивач здійснював постачання товару на виконання умов договору, що підтверджується зокрема наступними первинними документами:

-          видаткова накладна № ДН000101351 від 16.10.2009р. на суму 1600,56грн.;

-          видаткова накладна № ДН000105110 від 30.10.2009р. на суму 3330,60грн.;

-          видаткова накладна № ДН000110886 від 20.11.2009р. на суму 1742,22грн.;

-          видаткова накладна № ДН000099662 від 09.10.2009р. на суму 1662,24грн.;

-          видаткова накладна № ДН000099603 від 09.10.2009р. на суму 414,72грн.;

-          видаткова накладна № ДН000099602 від 09.10.2009р. на суму 414,72грн.;

-          видаткова накладна № ДН000099600 від 09.10.2009р. на суму 414,72грн.;

-          видаткова накладна № ДН000099568 від 09.10.2009р. на суму 2765,16грн.;

-          видаткова накладна № ДН000099356 від 08.10.2009р. на суму 414,72грн.;

-          видаткова накладна № ДН000099355 від 08.10.2009р. на суму 719,58грн.;

-          видаткова накладна № ДН000096011 від 25.092009р. на суму 5596,92грн.;

-          видаткова накладна № ДН000094177 від 19.09.2009р. на суму 1578,60грн.;

-          видаткова накладна № ДН000094172 від 19.09.2009р. на суму 993,60грн.;

-          видаткова накладна № ДН000092130 від 12.09.2009р. на суму 1222,92грн.;

-          видаткова накладна № ДН000092087 від 12.09.2009р. на суму 1486,68грн.;

-          видаткова накладна № ДН000091539 від 11.09.2009р. на суму 1719,36грн.;

-          видаткова накладна № ДН000091526 від 11.09.2009р. на суму 958,80грн.;

-          видаткова накладна № ДН000091445 від 10.09.2009р. на суму 9218,10грн.;

-          видаткова накладна № ДН000091037 від 09.09.2009р. на суму 1289,28грн.;

-          видаткова накладна № ДН000090158 від 05.09.2009р. на суму 1317,72грн.;

-          видаткова накладна № ДН000090156 від 05.09.2009р. на суму 1138,80грн.;

-          видаткова накладна № ДН000087893 від 28.08.2009р. на суму 3492,18грн.;

-          видаткова накладна № ДН000087699 від 28.08.2009р. на суму 1620,48грн.;

-          видаткова накладна № ДН000084545 від 15.08.2009р. на суму 1280,94грн.;

-          видаткова накладна № ДН000083904 від 13.08.2009р. на суму 1148,40грн.;

-          видаткова накладна № ДН000079878 від 30.07.2009р. на суму 7838,94грн.;

-          видаткова накладна № ДН000079877 від 30.07.2009р. на суму 9990,06грн.;

-          видаткова накладна № ДН000079867 від 30.07.2009р. на суму 7548,06грн.;

-          видаткова накладна № ДН000079649 від 30.07.2009р. на суму 7707,18грн.;

-          видаткова накладна № ДН000079510 від 30.07.2009р. на суму 7579,74грн.;

У судовому засіданні генеральний директор Шкляров І.А. пояснив суду, що по спірним накладним підприємство відповідача товар отримувало, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 11.11.2010р. Також, надав письмові пояснення суду, де зазначив, що по спірним накладним товар отримувався.

Всього, як вказує позивач за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 62615,49грн.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідач частково погасив заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 959 від 20.08.2010р. на суму 1000грн.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 61615,49грн., яка підтверджена відповідачем, зокрема в актах звірки взаємних розрахунків станом на 29.09.2010р., на 01.09.2010р.

Відповідач зазначає, що первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару відповідачу в межах умов укладеного спірного правочину, оскільки, у видаткових накладних не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір.

Проте, за висновками суду такі заперечення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 7.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р., а в частині проведення розрахунків – до повного їх завершення.

Разом з цим, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що сторони здійснили фактичні дії, направлені на продовження строку дії договору на спірний період, оскільки:

-          позивач здійснив поставку товару у період з липня 2009р. по жовтень 2009р. та у видаткових накладних та податкових накладних, як на підставу поставки товару посилався на договір постачання № 301 від 08.04.2008р.;

-          відповідач прийняв товар без заперечень та здійснив часткову оплату отриманого товару.

Таким чином, враховуючі дійсні взаємовідносини сторін та їх фактичні дії спрямовані на продовження виконання договору № 301 від 08.04.2008р., припинення дії договору судом не приймається до уваги через продовження виконання сторонами умов договору, фактичного схвалення сторонами подальших (наступних) поставок на умовах договору.

Відповідач, як управнена сторона під час передачі товару за видатковими накладними мав право не приймати виконання зобов’язання стосовно постачання товару на підставі договору, мав право відмовитися, якщо припинення строку дії договору випливало із змісту договору та було обумовлено відсутністю договірних зобов’язань між сторонами на час постачання товару.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

Накладні, які підписані з обох сторін –це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту –здійснення господарської операції, разом з тим, сам по собі факт передачі товару, що може засвідчуватись накладною, не є підставою виникнення обов’язку сплатити його вартість.

Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов’язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов’язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ( у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції –дії /передачі продукції/, що викликає певні зміни у структурі зобов’язань).

Проте, дослідивши видаткові накладні судом встановлено, що останні містять посилання на договір, у зв’язку з чим накладні є належними доказами поставки товару відповідачу на підставі умов вказаного договору у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того суд зазначає, що будь-якому разі відсутність у видаткових накладних зазначення підстави здійснення поставки не є істотною.

Вказані видаткові накладні містять підписи осіб, які передавали товар та приймали його, підписи скраплені печатками підприємств.

Актом звірки взаємних розрахунків, що доданий відповідачем до матеріалів справи останнім підтверджено кредитове сальдо станом на 28.07.2009р. в розмірі 138363,70грн. та кредитове сальдо на користь позивача станом на 29.09.2010р. в розмірі 61615,49грн.

Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару у в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару, тому, за висновками суду, покупець прийняв товар за видатковими накладними без заперечень.

Крім того, суд зазначає, що відсутність замовлень на поставку товару, обов’язковість яких передбачена п. 2.2. договору, що свідчить на думку відповідача про позадоговірний характер поставки товару є невірним, оскільки товар фактично прийнято відповідачем за видатковими накладними, без заперечень.

Також, матеріали справи містять податкові накладні № 101428/2 від 16.10.2009р., № 105186/2 від 30.10.2009р., № 110972/2 від 20.11.2009р., № 99739/2 від 09.10.2009р., № 99680/2 від 09.10.2009р., № 99679/2 від 09.10.2009р., № 99677/2 від 09.10.2009р., № 99645/2 від 09.10.2009р., № 99433/2 від 08.10.2009р., № 99432/2 від 08.10.2009р., № 96062/2 від 25.09.2009р., № 94231/2 від 19.09.2009р., № 94226/2 від 19.09.2009р., № 92188/2 від 12.09.2009р., № 92145/2 від 12.09.2009р., № 91599/2 від 11.09.2009р., № 91586/2 від 11.09.2009р., № 91506/2 від 10.09.2009р., № 91098/2 від 09.09.2009р., № 90226/2 від 05.09.2009р., № 90224/2 від 05.09.2009р., № 87959/2 від 28.08.2009р., № 87765/2 від 28.08.2009р., № 84611/2 від 15.08.2009р., № 83972/2 від 13.08.2009р., № 79941/2 від 30.07.2009р., № 79940/2 від 30.07.2009р., № 79930/2 від 30.07.2009р., № 79712/2 від 30.07.2009р., № 79573/2 від 30.07.2009р.

З даних податкових накладних вбачається, що умовою поставки в них позивачем зазначено договір та відповідну видаткову накладну.

З письмових пояснень позивача та відповідача від 11.11.2010р. слідує, що між позивачем та відповідачем у справі відсутні інші договірні стосунки, а було укладено лише договір постачання № 301 від 08.04.2008р.

За таких обставин, посилання відповідача при здійсненні оплати на договір № 55, судом до уваги не приймається, з огляду на той факт, що такий договір між сторонами не укладався.

Відповідачем під час розгляду справи не було доведено належними доказами у справі наявності між сторонами інших договірних відносин чи то поставки товару поза межами договірних відносин.

Виходячи з того, що ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” не передбачає зазначення у тексті видаткової накладної в якості її обов’язкового реквізиту підстави здійснення господарської операції / вказання номеру та дати договору, на підставі якого здійснюється поставка товару/, враховуючи факт укладеного між сторонами договору №301 від 08.04.2008р., відсутності між сторонами інших договірних відносин чи то поставки товару поза межами договірних відносин, зазначення у податкових накладних умовою поставки договір та відповідну видаткову накладну, суд вважає, що фактичне здійснення позивачем поставки товару та отримання відповідного товару відповідачем підтверджено наявними у справі доказами та поставка товару здійснювалась на підставі умов договору №301 від 08.04.2008р.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання товару, товар відповідачем прийнято, строк оплати вартості товару настав, але свої зобов’язання стосовно оплати отриманого товару відповідач не виконав, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 62615,49грн. є правомірними та обґрунтованими належними доказами та підлягають частковому задоволенню в розмірі 61615,49грн., оскільки останнім не враховано здійснену відповідачем 20.08.2010р. оплату в розмірі 1000грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11893,87грн. за період з 20.08.2009р. по 19.08.2010р. на підставі п. 6.2. договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 6348,70грн. за період з 20.08.2009р. по 12.06.2010р., з огляду на невірне визначення позивачем періоду нарахування пені.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4761,11грн. за період з 12.11.2008р. по 19.08.2010р. та індекс інфляції в розмірі 21527,92грн. за період з листопада 2008р. по березень 2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як видно з розрахунку 3% річних та індексу інфляції позивачем здійснено нарахування на сальдо в розмірі 138363,70грн. за період з 12.11.2008р. по 15.11.2008р., де 16465,29грн. – індекс інфляції, 2967,72грн. – 3% річних, проте такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи не видно та позивачем не доведено за якими накладними утворився зазначений боргу, коли було здійснено постачання товару та з якого періоду борг є простроченим.

Щодо вимог позивача про стягнення індексу інфляції за період з вересня 2009р. по березень 2010р. в розмірі 5062,63грн. та 3% річних за період з 20.08.2009р. по 19.08.2010р. в розмірі 1793,39грн., то перевіривши розрахунок позивача суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Спільного підприємства „Вітмарк-Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 100798,39грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Сарепта” (83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46, п/р 2600912620 в ДОД АППБ Аваль, м. Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 34557310) на користь Спільного підприємства „Вітмарк-Україна” в формі товариства з обмеженою відповідальністю (65007, м. Одеса, пров. Високий, 22, р/р 26002001302398 в АТ „ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 22480087) заборгованість в розмірі 61615,49грн., пеню в розмірі 6348,70грн., 3% річних в розмірі 1793,39грн., індекс інфляції в розмірі 5062,63грн., судові витрати: державне мито в розмірі 748,20грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 175,17грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя