Рішення № 12521469, 25.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.10 р.                     Справа № 2/252                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „ВИД”, м. Донецьк

про: стягнення попередньої оплати в сумі 21739,99грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Герасимова Н.О. – за довір.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „ВИД”, м. Донецьк про стягнення попередньої оплати в сумі 21739,99грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між сторонами договору поставки № 265 від 11.02.2008р. та перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів в якості попередньої оплати за товар. Проте, як вказує позивач відповідачем товар поставлений не був. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст. 530, 611, 612, 693 Цивільного кодексу України, ст. 216, 218 Господарського кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

          Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

11.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК „ВИД” (Постачальник) та Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” (Покупець) був укладений договір поставки № 265.

За цим договором Постачальник зобов’язується поставити у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов’язується прийняти поставлену у його власність Продукцію та своєчасно її оплатити, в відповідності з умовами договору.

Пунктом 1.3. договору визначено, що кількість, строки, ціна та якісні характеристики Продукції, погоджуються Сторонами в Специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.3. договору на підтвердження поставки Постачальник зобов’язаний надати Покупцю наступні товарно-супровідні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товарно-супровідні накладні; технічний паспорт або іншу технічну документацію на Продукцію в відповідності з діючими нормативними документами; сертифікат якості.

Розділом 4 „Ціна та порядок розрахунків” визначено, що ціна на поставляємо Постачальником продукцію встановлюється Сторонами в відповідних Специфікаціях до договору.

Розрахунки за поставлену Постачальником продукцію по договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в продовж 30 банківських днів з моменту поставки Продукції.

Відповідно до п. 8.1., 8.2. договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Постачальника та Покупцю та діє до 31.12.2008р. Сплив строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе фінансових зобов’язань.

Специфікацією до договору № 265 від 11.02.2008р. сторони погодили, що відповідач повинен поставити позивачу насос НШ 71-71-50 4М в кількості 29 шт. на загальну суму 97830грн.

Як видно з матеріалів справи відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № 28 від 21.08.2008р. на суму 45540,00грн.

14.10.2008р. позивач платіжним дорученням № 9926 на суму 1430,89нгрн., платіжним дорученням № 9925 на суму 7154,47грн. та платіжним дорученням № 18365 на суму 13154,63грн. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 21739,99грн. в якості оплати за насос відповідно до рахунку № 28 від 21.08.2008р.

Однак, як вказує позивач відповідач поставку товару в супереч умовам договору не здійснив, у зв’язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача претензії № 730 від 12.08.2009р., № 920 від 24.09.2009р., № 74 від 21.01.2010р. та № 1564 від 01.09.2010р., де вимагав поставити насоси або повернути грошові кошти в розмірі 21739,99грн.

Проте, зі сторони відповідача зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене на час розгляду справи відповідачем не повернуто попередню оплату за насоси в розмірі 21739,99грн.

Вимоги Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 21739,99грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи видно, що позивач листами № 730 від 12.08.2009р., № 920 від 24.09.2009р., № 74 від 21.01.2010р. та № 1564 від 01.09.2010р. звертався з вимогою до відповідача про повернення суми попередньої оплати, проте зі сторони відповідача такі вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів повернення грошової суми в розмірі 21739,99грн., яка була внесена позивачем в якості попередньої оплати до матеріалів справи не надав, заявлені вимоги не спростував, тому позовні вимоги про стягнення грошової суми в розмірі 21739,99грн. підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, сума попередньої оплати за товар не повернено, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 75, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „ВИД”, м. Донецьк про стягнення попередньої оплати в сумі 21739,99грн.– задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК „ВИД” (83023, м. Донецьк, вул. Сеченова, 31, р/р 26005301661453 в Путилівському відділенні АК ПІБ, м. Донецьк, МФО 334914, ЗКПО 34777828) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, р/р 26006000003601 в ПАО Індекс-Банк, МФО 300614, ЗКПО 33161769) попередню оплату в розмірі 21739,99грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 217,39грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя