Рішення № 125196538, 17.02.2025, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2752/24

Провадження № 2/163/86/25

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства«Універсал Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник АТ«Універсал банк»просить ухвалитирішення простягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання банківських послуг від 07.11.2021 в сумі 46 149, 27 гривень.

Вимоги обґрунтовано тим, 07 листопада 2021 року між АТ «Універсал Банк» (далі-Банк) та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Цією анкетою-заявою відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 , на який встановити кредитний ліміт на суму, указану в мобільному додатку. При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Своїм підписом відповідач повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку та погодився із тим, що анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (далі Договір).

Зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , а також встановивши ліміт використання кредиту в розмірі 20 000,00 гривень, Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі.

Відповідач, зі своєї сторони, умов Договору не дотримав, повернення кредиту у визначені строки та розмірі згідно Умов та правил, а також тарифів, не здійснював, через що перед Банком у нього виникла заборгованість в сумі 46 149,27 гривень, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 10 грудня 2024 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали та примірник матеріалів позову відповідач отримав особисто 31.12.2024, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти.

У строк, визначений судом в ухвалі від 10 грудня 2024 року з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

07 листопада 2021 року між Банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.

Цією анкетою-заявою відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 та підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені їх копії відповідають оригіналу.

Відповідач погодився із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ "Універсал Банк", Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, Тарифами складають договір про надання банківських послуг.

Анкету-заяву відповідач підписав власноручним підписом.

Ідентифікацію та верифікацію клієнта виконали представники Банку.

Із наданого Банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.11.2021 вбачається, що станом на 05 серпня 2024 року відповідач має заборгованість в загальній сумі 46 149,27 гривень, яка є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) пози-чальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зо-бов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за змістом вищенаведених законодавчих норм позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом, а також порядку їх нарахування і погашення.

Предметом позову у справі є кредитна заборгованість за укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 в рамках проекту monobank Договором від 07 листопада 2021 року.

Із наданих Банком доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 особистим підписом підписав лише анкету-заяву.

Додані до позову Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank підпису відповідача не містять.

Доводи Банку про підтвердження факту ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту через мобільний додаток суд відхиляє з огляду на таке.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19.

У пункті 4 анкети-заяви відповідач засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій та визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису.

Проте, всупереч вищенаведеним законодавчим приписів та умов анкети-заяви Банк не надав суду доказів підписання відповідачем Умов і Правил обслуговування в АТ "УніверсалБанк" електронний підписом в порядку Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, саме по собі посилання Банку на ознайомлення відповідача із вказаними Умовами і Правилами обслуговування в АТ "УніверсалБанк" і погодження із ними без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги, оскільки відсутність вказаних доказів позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення Банком вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв`язку із відсутністю вказаних доказів до стягнення не підлягають.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати, що додані до позову Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів(MONOBANK ¦ Universal Bank, які у собі містять Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою Monobank, є складовою укладеного з відповідачем договору про надання банківських послуг.

Крім цього, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Аналогічна позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, де вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У цій справі Банк не заявляє вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по процентах, однак із розрахунку заборгованості вбачається, що Банк постійно нараховував проценти і списував їх за рахунок наданих відповідачу кредитних коштів.

Також суд звертає увагу на те, що заявлена Банком сума заборгованості по тілу кредиту в розмірі 46149,27 гривень перевищує власне сам встановлений і доступний відповідачу кредитний ліміт в розмірі 20 000 гривень, який зазначений представником позивача у позовній заяві.

Підписана відповідачем анкета-заява, окрім його анкетних даних, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо процентної ставки за користування кредитними коштами.

У спірних правовідносинах необхідно виходити з того, що у разі встановлення обставин отримання коштів та їх неповернення, кредитор має право вимагати виконання зобов`язання шляхом покладення на боржника обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналізуючи дослідженні в справі докази, а саме розрахунок заборгованості за укладеним з відповідачем договором, суд встановив, що Банк, визначаючи кредитну заборгованість по тілу кредиту в розмірі 46 149,27 гривень, до цієї складової зарахував не тільки кошти, які фактично були отримані боржником, але і списані з ініціативи банку за рахунок кредитних коштів проценти за користування кредитом.

Разом з цим вищевказаний розрахунок містить інформацію починаючи з 27.12.2023 року, в той час як договірні відносини виникли з 07.11.2021року, що позбавляє суд можливості встановити початок виникнення заборгованості, нарахування відсотків та погашення заборгованості.

Крім цього, доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжну картку у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, Банк до матеріалів позову не додав.

До того ж в анкеті-заяві зазначено, що встановлюється кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору. У позовній заяві вказано, що встановлено кредитний ліміт в розмірі 20 000 грн., однак підтверджень його встановлення суду не надано.

Також суд звертає увагу на те, що доданий до позову розрахунок заборгованості за своїм змістом є лише складеним в односторонньому порядку аналітичним документом Банку, тому сам по собі не може відповідати визначеним у ст.ст.77, 78, 79, 80 ЦПК України ознакам доказів у цивільному процесі, а відтак не спроможний підтверджувати факт видачі відповідачу кредитної картки, встановлення на ній кредитного ліміту, терміну кредитування, зняття та погашення коштів та інших істотних умов кредитних правовідносин.

Належним і допустимим доказом виникнення заборгованості за кредитним договором згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є виписка з карткового рахунку відповідача, якої позивач, маючи процесуальну можливість, суду не надав.

Отже, суду не надано доказів нарахування відповідачу грошових коштів у виді кредитного ліміту, як і загалом руху коштів по рахунку.

Жоден із наданих позивачем доказів не доводить того, що сторони обумовили у письмовому вигляді тіло кредиту (кредитний ліміт), сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірного грошового зобов`язання, а головне не доведено, що відповідач отримав грошові кошти у виді кредиту та розпорядився ними.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, через не надання позивачем належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем суми кредитних коштів на умовах і в обсязі, що зазначені в позові, та наявності у нього заборгованості за цим договором, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за недоведеністю заявлених вимог.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07 листопада 2021 року в сумі 46 149 (сорок шість тисяч сто сорок дев`ять) гривень 27 копійок відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.

Інформація про сторін:

позивач - АТ «Універсал Банк»; місце знаходження - вулиця Автозаводська, 54/19, місто Київ; код ЄДРПОУ 21133352;

відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета