Ухвала суду № 12519636, 09.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3476/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Костюк Л.О.,

при секретарі Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтернешенел бізнес парк»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел бізнес парк»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001122202/0 від 14.10.2008 року, № 0001122202/1 від 21.11.2008 року, № 0001122202/0 від 03.02.2009 року та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0001122202/3 від 23.03.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна перевірка дотримання позивачем вимог чинного законодавства України, за результатами якої складений акт № 423/1-22-02-31984181 від 30.09.2008 року та встановлені порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема підприємством було допущено заниження податку на дохід нерезидентів на суму 106050,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у голосіївському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 0001122202/0 від 14.10.2008 року, № 0001122202/1 від 21.11.2008 року, № 0001122202/0 від 03.02.2009 року.

Зазначені рішення були оскаржені в адміністративному порядку проте залишилися без змін.

На підставі передачі облікової ставки позивача до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001122202/3 від 23.03.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, а судова колегія погоджується з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва з огляду на наступне.

03.05.2006 року між позивачем (ліцензіат) та «WORLD CENTERS ASSOCIATION? INC» (ліцензіар) було укладено договір ліцензії, відповідно до якого Ліцензіар надає Ліцензіату право на використання Ліцензійної власності.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними цією статтею , пп. «в»п. 13.1 ст. 13 під доходами, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України слід розуміти, зокрема, роялті.

П. 13.2 ст. 13 Закону встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до положень п. 1.30 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знаку на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з п. 18.1 ст. 18 Закону якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Суд першої інстанції правомірно зауважив, що відповідно до ст. 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі.

Відповідно до п. 2 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті.

Термін „роялті" при використанні в цій Конвенції означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи комп'ютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону (пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідачами правомірно були винесені податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій (що становлять 212100,00 грн. та дорівнюють 200% від суми нарахованого податку).

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтернешенел бізнес парк»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел бізнес парк»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Інтернешенел бізнес парк»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел бізнес парк»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 12.11.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: