Постанова № 12519614, 24.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-3147/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Данилової М.В., Троян Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 року у справі за позовом державного підприємства «Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ДП «Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ»звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002152300/0 від 26.07.2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Вінниці подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Вінницький окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про задоволення позову.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.1995 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державного підприємства «Вінницький авіаційний завод - «ВІАЗ».

З 15.12.1993 року ДП «Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ»перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці та відповідно до свідоцтва №01852081 від 08.04.2004 року, є платником податку на додану вартість.

В період з 14.06.2010 року по 05.07.2010 року на підставі направлення на перевірку від 14.06.2010 року №277/23 головним державним податковим ревізором-інспектором ДПА у Вінницькій області Нагагою Л.Г., головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці Тичинською Л.І., державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці Івановим М.І., головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці Григор'євою С.В., старшим державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у м. Вінниці Черевком A.B., головним державним податковим ревізором-інспектором ДПА у Вінницькій області Кухаруком О.О. проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків - ДП «Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року.

Наказом голови ДПА у Вінницькій області №343 від 25.06.2010 року продовжено термін проведення зазначеної перевірки на 5 днів та видано відповідне направлення №301/23 від 29.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №238/2320/01128475 від 12.07.2010 року, яким, поряд з іншим, зафіксовано наступні, вчинені позивачем порушення: вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилося у завищенні ДП «Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ»податкового кредиту по операціях, які не використані в межах господарської діяльності платника податку на суму 49244 грн., в тому рахунку: 2060 грн. з вартості придбаних інфрачервоних обігрівачів у TOB «Спецпромтех»згідно податкової накладної №4 від 31.01.2008 року на суму 12360 грн. (в т.ч. ПДВ - 2060 грн.); 47184 грн. з вартості основних засобів, які переведені із виробничих у невиробничі, згідно з наказом директора ДП "Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ»№292 від 25.12.2008 року, загальною залишковою вартістю 235920 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виявилося у завищенні податкового кредиту у квітні 2008 року на суму 1118 грн., який не підтверджено податковою накладною по операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від TOB ДТ «Бора», м. Київ на суму 6710 грн. (в т.ч. ПДВ - 1118 грн.).

26.07.2010 року на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002152300/0 від 26.07.2010 року, відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 75543 грн., в тому числі 50362 грн. основного платежу та 25181 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення одержане позивачем 26.07.2010 року, про що свідчить підпис головного бухгалтера ДП «Вінницький авіаційний завод «ВІАЗ»на його корінці.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0002152300/0 від 26.07.2010 року протиправним, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість», а саме пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проведеною перевіркою ДПІ у м. Вінниці, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, встановлено порушення позивачем вимог вищевказаних норм вказаного Закону, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість в сумі 50 362 грн. (в тому числі за лютий 2008р. - 2 060 грн., квітень 2008р. - 1 118 грн., за грудень 2008р.- 47 184 грн.)

Відповідно до пп. 1.32 п.1.3 ст. 3 вказаного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або . нематеріальній формі, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.

Судом першої інстанції не враховано, що господарська діяльність позивача суперечить положенню ст. 42 Господарського кодексу України, яка чітко визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Директором ДП «ВІАЗ»видано наказ № 292 від 25.12.2008 року, згідно якого основні засоби: автостоянка, споруда компресорної, споруда механічної дільниці, споруда пральні, споруда цеху № 3 - загальною залишковою вартістю 235920 грн., в зв'язку із неможливістю створення в них безпечних умов праці, виведені зі складу 1 групи з метою подальшого продажу.

В ході перевірки встановлено, що за період з дати видання наказу по останній день періоду, який підлягав перевірці, вищезазначені основні засоби не продані і значаться на балансі підприємства. В той же час, вони не були використані в господарській діяльності з метою отримання доходу платником, як того передбачає пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується періоду будівництва вищезазначених основних фондів: згідно зазначеного позивачем, такими періодами є: 1938р. - споруда механічної дільниці, 1973р. - споруда компресорної, 1960р. - споруда цеху № 3, 1987р. - споруда пральні.

Відповідно, на дату введення в дію Закону України «Про податок на додану вартість», термін експлуатації таких споруд склав 59, 24, 37, 10 років. Тобто, в період дії Закону, здійснювались ремонти та поліпшення основних засобів, які сформували їх залишкову вартість у розмірі 235920 грн.

Щодо придбання 2-х інфрачервоних обігрівачів у TOB «Спецпромтех»згідно податкової накладної № 4 від 31.01.2008р. загальною вартістю 12360 грн., в т.ч. ПДВ 2 060 грн., які як стверджував позивач придбавались з однією метою, а саме з метою економії електроенергії та газу на обігрів великого приміщення у корпусі для ремонту, то необхідно зазначити, що проведеною перевіркою встановлено, що протягом 2008 року, тобто у період придбання вказаних матеріальних цінностей, ДП «ВІАЗ»було придбано у значних обсягах електроенергію для освітлення та газ для опалення виробничих приміщень. Тобто, економії енергоносіїв внаслідок придбання 2-х інфрачервоних обігрівачів не відбулось, що і було встановлено під час перевірки.

На момент перевірки суму податку на додану вартість в розмірі 1118 грн. по операції з придбання ТМЦ від TOB ТД «Бора»на суму 6710 грн. не підтверджена податковою накладною, що і було зафіксовано в акті перевірки.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 24.11.2010 року.