Постанова № 12519198, 17.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 листопада 2010 р. № 2-а- 11470/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Боклаг А.С.,

за участю представників : позивача Лизлов К.С., Котко Ю.М., відповідача Криволапова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проджект стар" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проджект стар", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова (надалі -ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова), з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000521800/0 від 08.09.2010р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перевірка позивача відносно взаємовідносин з ТОВ «Будпласт-1» вже проводилась, про що була складена довідка № 2170/1836032477 від 05.11.2009 року, відповідно до якої порушень не встановлено. Також зазначає, що в межах договору № 15/12-1 від 15.12.2008 року на виконання бухгалтерських робіт були виконані контрагентом свої зобовязання, складені первинні бухгалтерські документи, роботи виконувались в приміщенні позивача, з використанням його техніки ноутбуку, МФУ. Серед працюючих робітників на підприємстві ТОВ «Будпласт-1» був бухгалтер , а отже виконання зазначених послуг здійснювалось власними силами контрагента без залучення сторонніх організацій. Також позивач посилається на те, що ТОВ "Проджект стар" був придбаний товар за видатковою накладною № 25/02 від 25.02.09р., який в подальшому був реалізований третім особам та всі первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам чинного законодавства, а отже висновок про порушення п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не були порушені позивачем. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова, з посиланням на матеріали перевірки ТОВ «Проджект стар» з питань правових відносин з ТОВ «Будпласт-1», проти позову заперечував. Зазначає, що ТОВ «Будпласт-1» не мало на балансі необхідних основних засобів та обладнання для самостійного виконання робіт та послуг, а отже повинно було придбавати у сторонніх організацій, декларації з податку на прибуток мають статус «до відома», а отже не задекларовані податкові зобовязання з податку на прибуток, що свідчить про неможливість реального здійснення господарської діяльності, а отже правочини укладені ТОВ «Будпласт-1» з постачальниками та покупцями є нікчемними. Зазначає про порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 3000,0 грн.

Представникі позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченні на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

В період з 16.08.2010 року по 20.08.2010 року ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Проджект стар» з питань правових відносин з ТОВ «Будпласт-1», про що було складено акт № 2130/18-36032477 від 26.08.2010року.

За результатами перевірки, з урахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки № 4631/18-016 від 03.09.10р. відповідачем встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 та п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 3000,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначеного порушення, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000521800/0 від 08.09.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4500,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 3000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1500,00 грн.

Між ТОВ «Проджект стар» та ТОВ «Будпласт-1» було укладено договір № 15/12-1 від 15.12.2008 року на виконання бухгалтерських робіт, згідно з умовами якого ТОВ «Будпласт-1» брало на себе зобовязання по веденню бухгалтерського, податкового обліку та підготовці звітності позивача за період грудень 2008 року - березень 2009 року.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Будпласт-1» було надано бухгалтерські послуги, що підтверджується актом здачі-прийомки робіт від 15.04.09 року та виписано податкову накладну 29.12.2008 року. Позивачем відповідно до договору сплачено кошти в повному обсязі за зобовязаннями, що випливають з договору № 15/12-1 від 15.12.2008 року, що підтверджується банківською випискою від 29.12.2008 року залученою до матеріалів справи.

Також ТОВ «Проджект стар» було придбано у ТОВ «Будпласт-1» на підставі рахунку фактури № 24/01 від 25.02.09р. товар (світильники у кількості 54 шт. та преобразовувавач в кількості 10 шт.), що підтверджується видатковою накладною № 25/02 від 25.02.09р., податковою накладною та проведеним розрахунком 25.02.09р. В подальшому зазначений товар був реалізований третім особам ТОВ «Будівельні технології», ТОВ «Форс С», про що свідчать складені бухгалтерські документи.

Відповідно до пп. 3.1.1 ст. З Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі Закон N 168/97-ВР), обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Під поставкою товарів слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) відповідно до договорів фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п. 1.4 ст. 1 Закону N 168/97-ВР).

Згідно зі ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

За договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За договором надання послуг одна сторона виконавець зобовязується викоанти у зумовлені строки (строк) другій стороні замовнику роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу (послугу) і сплатити за неї певну грошову суму.

Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно з ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи, пояснень та наданих до суду доказів вбачається, що відповідно до зазначених вище правочинів: договору № 15/12-1 від 15.12.2008 року на виконання бухгалтерських робіт послуги були надані та проведені розрахунки та що за видатковою накладною № 25/02 від 25.02.09р. був придбаний товар, проведений розрахунок.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що в ході проведення перевірки ТОВ «Будпласт-1» не було встановлено, що бухгалтерські послуги товариством виконувались з залученням інших субєктів господарювання, а також що придбані позивачем товари поставлялись контрагентами зазначеними в акті перевірки. Можливість виконання робіт ТОВ «Будпласт-1» власними силами, оскільки на підприємстві працює 9 чоловік, серед яких є і бухгалтер відповідачем не зясовувалась. Зауваження або заперечення, щодо оформлення первинних документів щодо виконання договору про надання бухгалтерських послуг, придбання товару та його подальшої реалізації третім особам у відповідача відсутні. Позивач пояснив, що виконання бухгалтерських робіт здійснювалось в офісі позивача із застосуванням його техніки.

Отже суд приходить до висновку, що відповідачем зазначені обставини не спростовані, що фактично бухгалтерські послуги були виконані власними силами ТОВ «Будпласт-1» з використанням техніки позивача, оскільки на підприємстві працював бухгалтер, а також придбання товару, оскільки товар був в подальшому реалізований третім особам. Таким чином твердження відповідача про фактичну відсутність операцій по виконанню бухгалтерських робіт та поставці товару ТОВ «Будпласт-1» спростовуються вищевикладеними обставинами та матеріалами справи.

Окрім того 05.11.2009 року відповідачем проводилась перевірка з зазначених питань, та було складено довідку № 2170/1836032477 від 05.11.2009 року, відповідно до якої порушень не встановлено.

Підпункт 7.4.1 п.п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем робіт та товару у ТОВ «Будпласт-1» саме в рамках господарської діяльності підтверджено первинними документами. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем робіт та товару у ТОВ «Будпласт-1» відповідач до суду не подав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ в Орджонікідзевському районі міста Харкова стосовно порушення ТОВ «Проджект стар» пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та нікчемності правочинів укладених між ТОВ «Проджект стар» та ТОВ «Будпласт-1» .

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000521800/0 від 08.09.2010р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проджект стар" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000521800/0 від 08.09.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проджект стар" (61089, м. Харків вул. Соколова б. 44 кв. 38, ідентифікаційний код 36032477) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3, 40 грн. (три грн. 40коп.)

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2010 року.

Суддя Волошин Д.А.