Постанова № 12517670, 13.08.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 року <Текст >Справа № 2а-3763/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,

за участю предстиавників:

прокуратури Романова Р.О. (посвідчення від 06.08.2008 №83);

позивача Мануйленка А.Ф. (службове посвідчення від 24.07.2000 №1);

Бутта А.Р. (довіреність від 11.08.2010 №б/н);

відповідача не зявився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Мелітопольської міжрайонної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави Державного закладу «Мелітопольська районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» Міністерства охорони здоровя України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Овочівник», м. Мелітополь Запорізької області

про стягнення суми фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Мелітопольська міжрайонна прокуратура Запорізької області (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі органу уповноваженого представляти інтереси держави Державного закладу «Мелітопольська районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» Міністерства охорони здоровя України (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Овочівник» (далі ТОВ «Агрофірма «Овочівник», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача фінансові санкції у розмірі 1 021,00 грн.

У судовому засідання представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилаються на закони України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про безпечність та якість харчових продуктів» та зазначають, що до відповідача застосовані фінансові санкції за порушення приписів указаних законів у розмірі 1021,00грн. Оскільки у добровільному порядку фінансові санкції не сплачені, просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проте 28.07.2010 надіслав на адресу суду письмові заперечення на позов. Зокрема вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 №502 введено заборону на проведення позапланових перевірок субєктів господарювання, а тому позивач не мав права проводити перевірку ТОВ «Агрофірма «Овочівник». Також вказує, що позов було заявлено після спливу шести місяців з дня виявлення порушення, а тому вважає, що позивачем пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, судом встановлені наступні обставини.

Громадянка ОСОБА_4 звернулася зі скаргою від 26.10.2010, зокрема, до прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури та головного санітарного лікаря СЕС, на неякісну продукцію, вироблену ТОВ «Агрофірма «Овочівник», у результаті вживання якої остання отримала харчове отруєння. Указана скарга стала підставою для проведення позапланової перевірки відповідача.

Посадовими особами Державного закладу «Мелітопольська районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» Міністерства охорони здоровя України на підставі наказу від 07.12.2009 №12-пер проведено позапланову перевірку ТОВ «Агрофірма «Овочівник», за результатами якої складений акт санітарно-епідеміологічного обстеження обєкта від 07.12.2009 (далі - акт). В ході перевірки встановлено та у акті зафіксовано, що відповідачем вироблено та реалізовано 99 банок консервів на загальну суму 1021,00грн, при цьому: виробництво консервів відповідач з санепідслужбою не узгодив; дозвіл на виробництво, на підставі перевірки технічного оснащення та санітарного стану підприємства, не отримав; висновок державної санепідекспертизи на серійне виробництво консервів відсутній; не узгоджено асортимент продукції, що дозволена до виробництва; не проводились лабораторні дослідження виготовленої продукції; в штаті підприємства відсутня штатна одиниця. Акт одержаний посадовою особою ТОВ «Агрофірма «Овочівник», що підтверджується підписом на другій сторінці акту.

11.03.2010 позивачем на адресу відповідача направлений лист №04-12.203 про запрошення до районної санітарно-епідеміологічної станції 22.03.2010 для складання протоколу про санітарне правопорушення. Указаний лист отриманий відповідачем 15.03.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №235259, проте у встановлений час для складання протоколу відповідач не прибув.

22.03.2010 позивачем складений протокол про порушення санітарних норм та прийняте повідомлення про розгляд справи про санітарне правопорушення, розгляд якої був призначений на 01.04.2010. Зазначені документи надіслані на адресу відповідача та отримані уповноваженою особою, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.03.2010 №226888.

Відповідач на розгляд справи про санітарне правопорушення не зявився.

На підставі акту та протоколу про порушення санітарних норм, позивачем прийнято постанову від 01.04.2010 №3 про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 1021,00грн.Указана постанова надіслана відповідачу поштою та отримана ним 06.04.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №242336).

У адміністративному чи судовому порядку постанова відповідачем не оскаржувалась, проте фінансові санкції ним не сплачені.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 121 Конституції України, прокуратура становить єдину систему, на яку покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема,звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи,невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як свідчать приписи ст. 60 КАС України, прокурор, у випадках, встановлених законом, може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні регулює Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ (далі Закон №4004).

Відповідно до ст.7 Закону №4004 Підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема,у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль готової продукції;

Статтею 10 Закону №4004 встановлено, що державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінку повноти та обгрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Згідно ст.17 Закону №4004 продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації.Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм.Розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються регулює Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23.12.1997 №771/97-ВР (далі Закон №771/97).

Згідно пп.1.1 ст.36 Закону №771/97 забороняється обіг харчових продуктів на потужностях (об'єктах), що не відповідають вимогам санітарних заходів. Забороняється також обіг об'єктів санітарних заходів, якщо ці об'єкти небезпечні (пп. 2.1 ст.36 Закону №771/97).

Із матеріалів справи та змісту акту вбачається, що відповідачем порушені приписи законів №4004, №771/97, а саме виробництво консервів відповідач з санепідслужбою не узгодив; дозвіл на виробництво, на підставі перевірки технічного оснащення та санітарного стану підприємства, не отримав; висновок державної санепідекспертизи на серійне виробництво консервів відсутній; не узгоджено асортимент продукції, що дозволена до виробництва; не проводились лабораторні дослідження виготовленої продукції.

Відповідно до приписів п.«в» ч. 2 ст.46 Закону 4000 за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров'я людей, підприємство, підприємець, установа, організація сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості випущеної або реалізованої продукції.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що оскільки вартість випущеної та реалізованої ТОВ «Агрофірма «Овочівник» продукції складає 1021,00грн., то позивачем правомірно та у відповідності до приписів Закону №4004 до відповідача застосований штраф у сумі 1021,00грн.

Крім того, суд не погоджується із твердженнями відповідача про відсутність у позивача права на проведення позапланової перевірки з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» від 21.05.2009 №502 (далі Постанова №502) установлено обмеження щодо проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок, що проводяться за зверненнями фізичних і юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства або за поданням суб'єктом господарювання до відповідного органу письмової заяви про проведення перевірки за його бажанням;

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки відповідача стала скарга гр.ОСОБА_4, зокрема до прокурора Мелітопольської міжрайонної прокуратури та головного санітарного лікаря СЕС, на неякісну продукцію, вироблену ТОВ «Агрофірма «Овочівник», у результаті вживання якої остання отримала харчове отруєння, а тому проведення позивачем позапланової перевірки відповідача є правомірним, у розумінні приписів Постанови №502 .

Також суд не погоджується із аргументами відповідача про порушення позивачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Так, статтею 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Із матеріалів справи вбачається, що порушення відповідачем вимог санітарних норм виявлене позивачем під час проведення перевірки 07.12.2009 (дата складання акту), а фінансові санкції застосовані до ТОВ «Агрофірма «Овочівник» 01.04.2010 (дата винесення постанови про застосування фінансових санкцій). Тобто, санкції на відповідача накладені через 4 місяці 26 днів з дня виявлення порушення, у відповідності до вимог ст. 250 ГК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства щодо відповідача застосовані фінансові санкції у розмірі 1021,00грн. Крім того, правом адміністративного чи судового оскарження постанови про застосування фінансових санкцій відповідач не скористався, проте у добровільному порядку суму фінансових санкцій не сплатив.

Згідно ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Овочівник» (код ЄДРПОУ 05394972) фінансові санкції у розмірі 1021,00грн. (одна тисяча двадцять одна грн. 00 коп) на користь Державного бюджету м.Мелітополь Запорізької області (р/р 31118106700168, код 2108100, код ЄДРПОУ 34676932). Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 21.08.2010.

Суддя О.С.Янюк