Постанова № 12517675, 10.11.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року о 12 год. 57 хв. Справа № 2а-7709/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріГорбовій І.С.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

проскасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Барська А.В., довіреність від 03.08.2010 р.;

Андросова О.С., довіреність № 03/09-10 юр від 03.08.2010 р.

від відповідача: Лисенко О.В., довіреність № 29750/10-014 від 30.12.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 000752305/0/8934 від 26.04.2010 р.

В обґрунтування позову посилається на те, що висновок податкового органу про відсутність у товариства права на відображення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лектра» є безпідставним, оскільки на момент складання податкових накладних контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість, мав право виписувати податкові накладні, а також знаходився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і мав свідоцтво платника ПДВ. На думку позивача, товариство не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі. Також, ТОВ «МДІНА, ЛТД» вважає, що нею правомірно не було оподатковано податком на додану вартість грошову премію, отриману від ТОВ «МЕРЛОНІ ТЕРМОСАНІТАРІ УКР ЛЛС». Зокрема зазначає, що згідно договору поставки № 90/07 від 01.08.2007 р. та Додатку до Договору № 7 від 03.04.2008 р. ТОВ «МДІНА, ЛТД» отримано грошову премію на суму 84780,35 грн. Вказує, що ані договором, ані додатковою угодою до нього не передбачено обовязків товариства по збільшенню продажу товарів продавця та обовязків контрагента щодо оплати таких послуг покупця, а також не встановлено відповідальності за невиконання умов, зазначених у Додатку № 7, таким чином, на думку позивача, угода не містить ознак договору про надання послуг. Тому, винагорода премія (бонус), яка виплачується постачальником товару покупцю, не відповідає визначенню поставки товарів (послуг) відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак не є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач адміністративний позов не визнає, у письмових запереченнях від 18.10.2010 р. вих. № 25773/10-014 вказує, що проведеною податковою інспекцією перевіркою ТОВ «МДІНА, ЛТД» встановлено порушення п. 3.1, п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 93922 грн. Стверджує, що отримана позивачем грошова винагорода (бонус, премія) у розмірі 5 % передбачена саме за вжиття комплексу заходів, спрямованих на збільшення продажу товарів ТОВ «МЕРЛОНІ ТЕРМОСАНІТАРІ УКР ЛЛС» по договору постачання товару від 01.08.2007 р. № 90/07 передбачених Додатком від 03.04.2008 р. № 7, при цьому надання такої винагороди обумовлено діями позивача, які не є його обовязком за договором. Таким чином, податковий орган вважає, що договір постачання товару від 01.08.2007 р. № 90/07 та Додаткова угода № 7 від 03.04.2008 р. містять в собі декілька інститутів господарських договорів купівлі-продажу, поставки, продажу (надання) послуг, а відтак отримана винагорода за виконання послуг обумовлена Додатком № 7 від 03.04.2008 р. підпадає під визначення поставки послуг і як наслідок є обєктом оподаткування податком на додану вартість. Щодо виявлених порушень по взаємовідносинам з ТОВ «Лектра» вказує, що для підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідне встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту. Обставини ж, установлені перевіркою позивача (неподання контрагентами податкової звітності, подання такої звітності з нульовими показниками або не включення сум ПДВ до податкових зобовязань; відсутність зі місцезнаходженням, що призводить до неможливості перевірки відомостей, зазначених у податковій звітності; подальша ліквідація контрагентів на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як відсутніх боржників) свідчить про направленість дій позивача про включення сум до податкового кредиту на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення сум податку, що сплачується до бюджету. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 01.03.2010 р. № 171 та від 29.03.2010 р. № 230 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МДІНА, ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. за результатами якої складено акт № 56/23-508/13625993 від 14.04.2010 р.

Перевіркою зокрема встановлено порушення товариством вимог п. 3.1, п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.1.1 п. 6.1 ст.6, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 93922 грн., у тому числі за квітень 2008 року на суму 16956 грн., за травень 2009 року на суму 10521 грн., за липень 2009 року на суму 6747 грн., за серпень 2009 року на суму 3774 грн., за жовтень 2009 року на суму 11308 грн., за листопад 2009 року на суму 33308 грн., за грудень 2009 року на суму 11308 грн.

26.04.2010 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки № 56/23-508/13625993 від 14.04.2010 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000752305/0/8934, яким ТОВ «МДІНА, ЛТД» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 140883,00 грн., в тому числі 93922,00 грн. за основним платежем та 46961,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, ТОВ «МДІНА, ЛТД» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Із долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що ТОВ «МДІНА, ЛТД» (покупець) з одного боку і ТОВ «МЕРЛОНІ ТЕРМОСАНІТАРІ УКР ЛЛС» (продавець) уклали договір поставки від 01.08.2007 р. № 90/07, відповідно до умов якого продавець зобовязується передавати у власність покупця, а покупець зобовязується приймати та своєчасно оплачувати товари, вид, кількість, якість, ціна, загальна вартість, умови та строки поставок, а також порядок оплати яких визначаються згідно з положеннями цього Договору.

Згідно ст. 2 Договору товари, поставка яких є предметом цього Договору, поставлятимуться покупцеві окремими партіями. Види та кількість товарів, що поставлятимуться в рамках кожної окремої партії, визначаються на підставі письмових замовлень покупця та узгоджуються сторонами у Специфікаціях, які підписуються повноважними представниками обох сторін і складають невідємну частину цього Договору.

Додатком № 7 від 03.04.2008 р. передбачено, що з метою стимулювання обсягів продаж продукції МTS за вказаним Договором, продавець може надавати покупцеві наведені нижче види заохочень, які визначаються на власний розсуд продавця згідно з умовами, що передбачені цим Додатком. Вказаним Додатком встановлено суму грошової премії ТОВ «МДІНА, ЛТД» за 2007 рік в розмірі 84780,35 грн.

Актом № 37 від 03.04.2008 р. до Договору № 90/07 від 01.08.2007 р. ТОВ «МДІНА, ЛТД» та ТОВ «МЕРЛОНІ ТЕРМОСАНІТАРІ УКР ЛЛС» підтвердили розмір грошової премії в розмірі 84780,35 грн. та визначили, що сума грошової премії підлягає переказу на поточний банківський рахунок покупця протягом 3 робочих днів після дати підписання сторонами цього акту, або, за заявою продавця, така сума грошової премії підлягає зарахуванню в рахунок виконання зобовязання покупця з оплати вартості товару, отриманого за Договором № 90/07 від 01.08.2007 р.

Листом від 30.04.2008 р. № 31 ТОВ «МЕРЛОНІ ТЕРМОСАНІТАРІ УКР ЛЛС» повідомило ТОВ «МДІНА, ЛТД» про зарахування суми грошових коштів в розмірі 84780,35 грн., що була надана в якості грошової премії згідно з Додатковим договором (угодою) № 7 від 03.4.2008 р. та актом № 37 від 03.04.2008 р., в рахунок зобовязань покупця з оплати вартості товару за договором № 90/07 від 01.08.2007 р.

В акті перевірки щодо вказаного порушення зазначено наступне: «Безпосередньо грошову винагороду (бонус, премію) у розмірі 5% отримує покупець ТОВ «МДІНА, ЛТД» по договору постачання товару від 01.08.2007 р. № 90/07 передбачену Додатком від 03.04.2008 р. № 7. При цьому, надання цієї винагороди (бонусу, премії) обумовлено низкою умов, при виконанні яких саме ТОВ «МДІНА, ЛТД» отримує кошти, тобто дохід. Так, даним Додатком від 03.04.2008 р. № 7 до договору постачання товару від 01.08.2007 р. № 90/07 передбачено, що постачальник для досягнення мети найкращого просування товарів на ринку України сплачує винагороду ТОВ «МДІНА, ЛТД». Тобто, платник податку отримує грошову винагороду. Отже, здійснить продаж товару вкрай вигідних умовах діяльності та з метою просування товару постачальника на ринку товарів, отримує додаткову оплату, не обумовлену первинним договором.».

З огляду на це, податкова інспекція прийшла до висновку, що договір постачання товару від 01.08.2007 р. № 90/07 та Додаткова угода № 7 від 03.04.2008 р. містять в собі декілька інститутів господарських договорів купівля-продаж, поставка, продаж (надання) послуг, а відтак отримана винагорода за виконання послуг обумовлена додатком від 03.04.2008 р. № 7 підпадає під визначення поставки послуг, і як наслідок, є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Однак, суд не погоджується із таким висновком податкового органу та зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

При цьому поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності (пункт 1.4 статті 1 Закону).

Таким чином, винагорода - премія (бонус), яка виплачується постачальником товару постійному покупцю за результатами календарного місяця, не відповідає визначенню поставки товарів (послуг) і відповідно не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Зазначені кошти з метою оподаткування являються безповоротною фінансовою допомогою, яка відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включається до валового доходу отримувача таких коштів та відповідно до статті 5 зазначеного Закону не відноситься до валових витрат надавача таких коштів.

Зокрема, така думка також була виказана ДПА України в листі від 18.08.2008 р. № 7925/6/16-1515-04.

Також перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ «МДІНА, ЛТД» в господарській діяльності мало взаємовідносини та уклало договори з ТОВ «Лектра» (код ЄДРПОУ 36141310, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 134, кв. 12), у тому числі:

-Договір № 01/04-9 від 01.04.2009 р. (надавались послуги суборенди складських приміщень, що розташовані за адресою м. Запоріжжя, вул. Доківська, 1, загальна площа 2630,20 кв. м.);

-Договір № 02-02/9 від 09.01.2009 р. (надавались послуги по технічному забезпеченню компютерів);

-Видаткової накладної № 7111 від 17.11.2009 р. (провадилось постачання основних засобів) на загальну суму 461793,72 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 76965,62 грн., що підтверджується податковими накладними.

Заборгованість підприємства ТОВ «МДІНА, ЛТД» перед контрагентом ТОВ «Лектра» на 31.12.2009 р. становить 135696,00 грн., у тому числі за листопада 2009 року 67848,00 грн., за грудень 2009 року 67848,00 грн. Тобто, після одержання актів виконаних робіт та податкових накладних від 30.11.2009 року оплата послуг оренди постачальнику ТОВ «Лектра» підприємством ТОВ «МДІНА, ЛТД» не провадилась.

З метою підтвердження законності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, що були отримані підприємством ТОВ «МДІНА, ЛТД» від ТОВ «Лектра» у ході перевірки було надано службову б/н від 16.03.2010 р. до відділу перевірок ризикових операцій стосовно взаємовідносин ТОВ «Лектра» з ТОВ «Мдіна, ЛТД» за період січень-грудень 2009 року. Службовою № 1687 від 23.03.2010 р. отримано акт від 23.03.2010 р. № 270/23-2/36141310 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Лектра» (код 36141310) з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «МДІНА, ЛТД» (код 13625993) відомостей. В акті зазначено, що провести перевірку контрагента ТОВ «Лектра» юридична адреса м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 134, кв. 12 неможливо у звязку з тим, що згідно бази даних ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя станом на 23.03.2010 р. підприємство має стан «23» - до ЄДР внесено запис МІСЦЕ ЗНАХОДЖЕННЯ НЕ ВСТАНОВЛЕНО». ТОВ «Лектра» взято на облік 02.09.2008 р. за № 9898, станом на 23.03.2010 р. перебуває на обліку в ДПІ у Орджонікідзевсмькому районі м. Запоріжжя. Свідоцтво платника ПДВ № 100139259 видане 15.09.2008 р. анульоване на підставі акта ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 25.01.2010 р. № 12 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Підприємство ТОВ «Лектра» за період травень, липень, жовтень, листопад, грудень 2009 року не надавало податкові декларації з ПДВ, не декларувало суму податкових зобовязань по податку на додану вартість за травень, липень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, тоді як підприємством ТОВ «МДІНА, ЛТД» було віднесено до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди суму ПДВ всього у розмірі 76966 грн.

На підставі викладеного, податкова інспекція, посилаючись на відсутність сплати до бюджету податкового зобовязання у розмірі 76966 грн. підприємством ТОВ «Лектра», дійшла висновку, що ТОВ «МДІНА, ЛТД» не мала права на отримання податкового кредиту, що призвело до порушення вимог п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 19 ст. 2, ст.. 9 Бюджетного кодексу України та безпідставно завищила суму податкового кредиту на загальну суму 76966 грн.

Однак, суд вважає, що такий висновок податкового органу не ґрунтується на законі виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Закону України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «МДІНА, ЛТД» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Викладені ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в акті перевірки обставини щодо ТОВ «Лектра» суд до уваги не приймає та зазначає, що на момент складання податкових накладних ТОВ «Лектра» було зареєстровано як платник податку на додану вартість і відповідно мало право складати податкові накладні. Крім того, на час здійснення господарської операції ТОВ «Лектра» було включено до Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України та мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

В письмових запереченнях відповідач також посилався на фіктивність укладених між ТОВ «МДІНА, ЛТД» та ТОВ «Лектра» договорів. Однак, в акті перевірки № 56/23-508/13625993 від 14.04.2010 р., який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, не було зазначено про обставини, які б надавали відповідачу можливість посилатися на те, що договори, укладені між ТОВ «МДІНА, ЛТД» та ТОВ «Лектра» не відповідають їх дійсному економічному змісту та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто є фіктивними.

У звязку із цим, вказані заперечення судом до уваги не приймаються як безпідставні.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог . 3.1, п. 4.1 ст. 4, п. п. 6.1.1 п. 6.1 ст.6, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ (із змінами та доповненнями).

На підставі викладеного, суд вважає, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя неправомірно та безпідставно визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 140883,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 26.04.2010 р. № 0000752305/0/8934 слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000752305/0/8934 від 26 квітня 2010 року, винесене Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 140883 грн. 00коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» 3(три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

СуддяН.В. Стрельнікова