Постанова № 12517490, 19.11.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-412/10/0770

рядок статзвіту 6.6.6

код - 07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Красновій О.Р.

за участю:

представників позивача - Савицького С.І., Борсенка О.В.

представника відповідача - Стефанишин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат" про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що договір поставки товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат" у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідач - приватне підприємство "Весна", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився.

З огляду на те, що сторони були повідомлені належним чином про дату судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року “Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП “Весна”(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства “Весна”Потебенько А.С. за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства “Весна”з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

В процесі проведення невиїзної документальної перевірки товариств аз обмеженою відповідальністю "Метрідат" з питань правових відносин з приватним підприємством "Весна" за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договору № В-07/12-1 від 27 грудня 2007 року приватне підприємство "Весна" (постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю "Метрідат" (покупець) нафтопродукти.

Поставка товару згідно умов договору здійснювалася на умовах EXW - склад ВАТ "Дніпронафтопродукт" (м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11).

Вищенаведені операції з придбання товару відображені товариством з обмеженою відповідальністю "Метрідат" в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат суму 65925310, 00 грн. та до податкового кредиту за березень 2008 року 13185070, 00 грн. Розрахунки між відповідачами здійснювалися у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний товар у березні 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Метрідат" перераховано грошові кошти на суму 247 770 000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 1302 від 14 березня 2008 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю, умов для зберігання продукції (нафтопродуктів) тощо.

У своїй позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності правочину посилається не на невідповідність чи суперечність договору № В-07/12-1 від 27 грудня 2007 року вимогам чинного законодавства, а виключно на безтоварність поставки по даному договору, поскільки перевіркою встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарський операцій, а саме виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів їх оренди тощо, а також первинних та перевізних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов договору приватне підприємство "Весна" зобов'язується поставити та передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Метрідат" нафтопродукти, а товариство з обмеженою відповідальністю "Метрідат", у свою чергу, зобов'язується їх прийняти та оплатити у кількості за ціною та на умовах встановлених договором, специфікаціями та додатковими угодами до нього.

Зобов'язання приватного підприємства "Весна" вважаються виконаними з моменту надання товару у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат".

Згідно специфікацій № 1-21 постачальник у період з січня по березень 2008 року передав у власність покупця товар на загальну суму - 514 349 702, 70 грн., а покупець сплатив ціну товару згідно з платіжними доручення № 1302 від 14 березня 2008 року, № 1612 від 19 червня 2008 року, № 1739 від 11 липня 2008 року - в повному обсязі.

Транспортування товару за цим договором фактично не відбувалося, оскільки відповідно до договору зберігання № 0103/05-4 від 01 березня 2005 року відкрите акціонерне товариство "Дніпронафтопродукт" надає послуги зберігання нафтопродуктів товариству з обмеженою відповідальністю "Метрідат".

Таким чином, судом встановлено, що куплений відповідно до договору поставки № В-07/12-1 від 27 грудня 2007 року товар був переданий товариством з обмеженою відповідальністю "Метрідат" на зберігання відкритому акціонерному товариству "Дніпронафтопродукт" згідно актів здачі - прийому ПММ по договору зберігання № 0103/05-4 від 01 березня 2005 року на тому ж складі відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" на якому товариство з обмеженою відповідальністю "Метрідат" прийняло товар від приватного підприємства "Весна".

Надалі товариство з обмеженою відповідальністю "Метрідат" реалізовувало нафтопродукти за договорами поставки своїм контрагентам зі складу відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" ("Інкотермс" 2000 р.).

Здійснення оплати за договорам підтверджується платіжними дорученнями№ 1302 від 14 березня 2008 року, № 1612 від 19 червня 2008 року, № 1739 від 11 липня 2008 року.

Отже суд приходить до переконання, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат" наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує товарність правочину за договором № В-07/12-1 від 27 грудня 2007 року та дозволяє прослідкувати рух товару, порядок та підстави переходу права власності на нього, рух грошових коштів за поставлений товар, а також його подальший продаж на користь інших суб'єктів господарювання. Усі зазначені вище операції були належним чином та в повному обсязі відображені товариством з обмеженою відповідальністю "Метрідат" в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, Державною податкової інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ у червні 2009 року була проведена планова документальна перевірка товариства з обмежено відповідальністю "Метрідат" за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року за результатами якої було складено акт № 1692/234/33384088 від 22 червня 2009 року. Із зазначеного акту перевірки вбачається, що жодних порушень норм податкового законодавства під час укладення, виконання та оформлення договору № В-07/12-1 від 27 грудня 2007 року виявлено не було.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб приватного підприємства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили позивачем не наведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договори укладені між приватним підприємством "Весна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Метрідат" відповідають вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та вважаються укладеними.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржувані правочини були товарними, товар був отриманий на підставі договорів, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочинах протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст.

208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 листопада 2010 року

Суддя Калинич Я. М.