Постанова № 12486336, 19.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-410/10/0770

рядок статзвіту 6.6.6

код - 07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.

з участю секретаря судового засідання - Краснової О.Р.

з участю:

представників позивача - Майор І.В., Савицького С.І.

представника відповідача - Журавльова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Санок" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Санок" про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що договір поставки товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Санок" у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідач - приватне підприємство "Весна", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився.

З огляду на те, що сторони були повідомлені належним чином про дату судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року “Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП “Весна”(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства “Весна” ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства “Весна” з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

Так, судом встановлено, що 03 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Санок" та приватним підприємством "Весна" було укладено договір поставки № 117. Відповідно до вказаного договору поставки товариство з обмеженою відповідальністю "Санок" здійснило на користь приватного підприємства «Весна»поставку товару - преформи з полімеру полієтилентерефталату (ПЕТФ) і кришки поліетиленові на загальну суму 247271311, 451 810 269, 45 грн. Згідно договору перехід права власності на товар відбувається в момент передання такого товару, або в момент підписання товарно-розпорядчих документів, накладних, актів приймання передачі, в місці знаходження цього товару. Поставка преформ та кришок здійснювалася на умовах EXW. Дніпропетровськ, вул.. Г. Сталінграду, буд. 122 (або Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 259). Реалізований товар згідно довіреностей отримав особисто директор Приваного підприємства «Весна»ОСОБА_4 Розрахунок за товар проведений в безготівковій формі у березні 2008 року на загальну суму 1 806 377, 22 грн. Після переходу права власності на товар до приватного підприємства "Весна" (підписання всіх передбачених договором поставки документів) товар зберігався у місці продажу, поки не був переданий товариству з обмеженою відповідальністю "Новотрейд". З урахуванням узгоджених сторонами умов поставки товар, у сторін договору не було необхідності укладати договори з підприємством перевізником на перевезення товару автомобільним чи залізничним транспортом.

Таким чином, поставка продукції мала місце і підтверджена первинними документами, такими як договір специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, довіреність та не може вважатися таким, що не був спрямований на настання реальних наслідків. Окрім того, позивач сам підтвердив поставку продукції товариству з обмеженою відповідальністю «Новотрейд».

Крім того, позивач зазначає, що приватне підприємство «Весна» не надало для перевірки перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення товарів на залізничних станціях, що на його думку свідчить про відсутність доказів фактичного отримання відвантаження товарів. Однак, дане твердження суд не бере до уваги, оскільки приватне підприємство «Весна»так само як і товариство з обмеженою відповідальністю "Санок" не здійснювали безпосередню відправку товару кінцевому споживачу залізничним транспортом, а лише придбавали та здійснювали продаж товару на складі виробника. Факт отримання товару та перехід права власності підтверджується довіреністю та видатковими накладними. Залізнична накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення і видається одержувачу. Оскільки приватне підприємство «Весна»не було одержувачем товару по залізничним накладним, то відповідно і не могло мати таких документів.

Орім того, суд констатує, що проведені за вказаним договором поставки господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку товариства з обмеженою відповідальністю "Санок". Вказаний факт підтверджено численними перевірками, статистичними та іншими звітами.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю за впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що всі наведені та передбачені договором документи були складені між відповідачами, як сторонами договору поставки, та відповідають зазначеним вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договір укладений між приватним підприємством «Весна»та товариством з обмеженою відповідальністю «Санок»відповідають вимогам, встановленим ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України та вважаються укладеними.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили не наведено Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області.

Окрім того, як вбачається із змісту договору поставки він був направлений виключно на здійснення поставки продукції у межах господарської діяльності відповідачів, одним із видів якої є продаж товарів з метою отримання доходу. Ознак порушення публічного порядку, спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, заволодіння майном чи грошовими коштами держави, вказаний договір не містить.

Заявляючи вимоги про стягнення грошових коштів з відповідачів позивач не надав жодних доказів того, що останні порушували якісь вимоги чинного законодавства, мали намір на заволодіння державним майном чи коштами, що є порушенням вимог ст. 70 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

У ході розгляду справи позивачем не надано суду будь-якого належного та допустимого доказу щодо наявності умислу відповідачів вчинити нікчемний правочин та інших доказів щодо неправомірності дій відповідачів.

З врахуванням викладено, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Санок" - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 жовтня 2010 року

Суддя Калинич Я. М.