Ухвала суду № 12494678, 10.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2010 р. м. КиївК-26376/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бутенка В.І., Гашицького О.В. (суддя-доповідач),

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі УПСЗН) на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про стягнення недоплаченої державної допомоги на оздоровлення,

установила:

У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Зазначала, що як особа, евакуйована у 1986 році із зони відсудження внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона має право на отримання передбаченої статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі Закон № 796-XII) щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат, а не в розмірі, визначеному УПСЗН виходячи з відповідних постанов Уряду.

Посилаючись на відмову відповідача вчинити перерахунок і доплату, позивач, просила визнати дії відповідача щодо відмови їй у виплаті компенсації на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат протиправними та стягнути з УПСЗН недоотриману суму компенсації на оздоровлення за 20042007 роки в розмірі 3815,30 гривні. Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3216 гривень у рахунок недоплаченої державної допомоги за 2005, 2006, 2007 роки та 4,90 гривні витрат судового збору з банківською послугою, а всього 3220,90 гривні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за 20052006 роки скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині (щодо стягнення грошової допомоги за 2007 рік) зазначене судове рішення залишено без змін. У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального права при розвязанні спору в частині задоволення позовних вимог, безпідставність позовних вимог, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Судові рішення в частині, що стосується відмови в задоволенні позовних вимог, у порядку касаційного провадження не оскаржено. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Статтею 48 закону №796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, які є особами, евакуйованою в 1986 році із зони відчуження внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є особою, евакуйованою у 1986 році із зони відсудження внаслідок Чорнобильської катастрофи. Виплату позивачеві щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідачем за 2007 рік здійснено у вересні цього року виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»75 гривень. Розвязуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що положення пункт 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі Закон №489-V), яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, пятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, пятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону №796-XII, визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007. Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, на момент перерахування позивачеві допомоги за 2007 рік вересень зазначеного року Закон № 796-XII мав вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог у цій частині суди правильно керувалися вимогами статті 48 вказаного Закону. Судами вірно враховано, що Законом №796-ХІІ Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема, допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом. Керуючись статтями 220, 222224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу скаргою управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року та у не скасованій нею частині постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 березня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії сторонам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Судді