Ухвала суду № 12494878, 23.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2010 р. м. КиївК-19126/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 року

по справі № 2-22/4314-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кронос”

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Кронос” звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2007 року позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.03.2007р. №0000931503/1.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 року по даній справі скасовано рішення суду першої інстанції; позов задоволено; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2007р. №0000931503/1.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного адміністративного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 17 Закону України “Про землю”, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181-III).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.07.2002р. між Алуштинською міською радою (орендодавець) і позивачем (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки №74, згідно якого останній отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 2,4339 га (за видами цільового призначення: забудовані землі 0,5000 га, зелені насадження загального користування 1,6400 га, природні водотоки 0,0600 га, вулиці, площі 0,2339 га.), розташованої за адресою: м. Алушта, вул. Леніна, 2, строком на 25 років для розміщення і обслуговування цілісного майнового комплексу “Альбатрос”.

23.03.2006р. між позивачем (покупець) та Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради (продавець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого продавець на підставі рішення 26-ої сесії 4-го скликання Алуштинської міської ради №26/187 від 22.02.2006р. передав у власність покупця земельні ділянки загальною площею 2,4339 га.

Вказаний договір 25.03.2006р. було посвідчено державним нотаріусом Алуштинської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, зареєстрований в Алуштинському міському управлінні земельних ресурсів за №1-337. 10.05.2006р. позивачу було видано відповідні акти на право власності земельної ділянки.

За результатами невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.11.2006р. по 09.02.2007р., складено акт №279/15-3/31395365 від 27.02.2007р., в якому зазначено порушення ст. 17 Закону України “Про плату за землю”, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 24.11.2006р. по 09.02.2007р.

На підставі акту перевірки податкова інспекція 01.03.2007р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000931503/1 про застосування штрафних санкцій у сумі 1003,75 грн. (20%) за затримку на 35 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по орендній платі за землю в розмірі 2431,49 грн.

Судами також зазначено, що листом від 06.06.2006р. №213 позивач повідомив податкову інспекцію про придбання орендованих земельних ділянок у власність з наданням податкового розрахунку земельного податку.

Додатково перевіркою позивача від 21.09.2006р. за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. не встановлено розбіжностей між даними, наданими позивачем у розрахунку плати за землю в частині орендної плати та даними бухгалтерського обліку; у розрахунках плати за землю за 2005-2006 роки коефіцієнти індексації грошової оцінки землі враховані; оплата зроблена у повному обсязі та терміни, встановлені чинним законодавством.

В ст. 67 Конституції України закріплено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст. 15 цього Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування спірного повідомлення-рішення, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобовязання з орендної плати за землю, оскільки останній придбав її у власність, про що повідомив відповідача з поданням відповідних розрахунків.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.09.2007 року по справі № 2-22/4314-2007А залишити без змін.

Справу № 2-22/4314-2007А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.