Ухвала суду № 12493305, 16.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2010 р. м. КиївК-6312/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 30 травня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року

у справі № 5/592-3/82А

за позовом Приватного підприємства «Інвестсервіс Плюс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

за участю Прокуратури Шевченківського району м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 30 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року, позов Приватного підприємства «Інвестсервіс Плюс»(далі ПП «Інвестсервіс Плюс», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення рішення №0000592300/04420 від 23 лютого 2007 року. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року та постанову Господарського суду Львівської області від 30 травня 2007 року і постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено виїзну планову перевірку ПП «Інвестсервіс Плюс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 283/380/33753701 від 19 лютого 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000592300/04420 від 23 лютого 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3049981,38 грн. (1524990,69 грн. основний платіж, 1524990,69 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР), у звязку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ у розмірі 1523645,86 грн., оскільки протягом квітня-вересня 2006 року підприємство придбало побутову техніку у Товариства з обмеженою відповідальністю «Карнеол»(далі ТОВ «Карнеол»), яке, в свою чергу, отримало її від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Вудмакс»(далі ТОВ «ТФ «Вудмакс»), свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульовано.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1344,83 грн. за отримані від Приватного підприємства «Спектр технологій»(далі ПП «Спектр технологій») послуги з використання Інтернету, що не повязані з господарською діяльністю позивача.

Крім того судами встановлено, що постановою Господарського суду Львівської області від 10 січня 2007 року у справі №6/213-29/315 ТОВ «Карнеол»визнано банкрутом, а відповідно до Акту №228/1511 від 29 грудня 2006 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ДПІ у Шевченківському районі м. Києва анульована реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «ТФ «Вудмакс».

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Оскільки, на момент здійснення господарських операцій, продавці були внесені до Єдиного державного реєстру та мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, то, за таких обставин, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з підпунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не надали належного правового значення постанові Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року у справі №13/262А, якою визнані недійсними угоди, укладені між ТОВ «ТФ «Вудмакс»та ТОВ «Карнеол», а також між ТОВ «Карнеол»та ПП «Інвестсервіс Плюс»щодо купівлі-продажу побутової техніки на суму 9141875,14 грн. та господарські зобовязання, які виникли на їх підставі, як нікчемні.

Суди не взяли до уваги та не перевірили на підставі належних доказів й посилання податкового органу на те, що актом обстеження від 22 січня 2007 року зафіксовано факт відсутності в орендованих позивачем приміщеннях будь-якої техніки чи інших товарно-матеріальних цінностей, які, згідно документації, придбавались позивачем.

У разі підтвердження доводів ДПІ про безтоварність зазначених господарських операцій та нікчемність угод, укладених між ТОВ «ТФ «Вудмакс»та ТОВ «Карнеол», а також між ТОВ «Карнеол»та ПП «Інвестсервіс Плюс», визначення податкового кредиту було би безпідставним, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо безпідставності включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у звязку з придбанням послуг з використання Інтернету відповідно до договору від 17 травня 2006 року, укладеного з ПП «Спектр технології».

Адже, відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А тому, у разі підтвердження посилання відповідача, що, згідно додатків №1 та №2 до договору від 17 травня 2006 року та актів виконаних робіт, передбачено підключення та абонентська плата за користування мережею Інтернет за адресами, де позивач не володіє та не орендує жодних приміщень, віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту, згідно даного договору, було б неправомірним.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 30 травня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.

У повному обсязі ухвалу складено 19 листопада 2010 року.