Ухвала суду № 12493059, 09.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-24962/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року

у справі №21/289-17/76

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»(надалі –ТОВ «Пілон Інвест»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (надалі –ДПІ у Шевченківському районі м.Києва)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2005 року позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №139/23-6/32532383 від 02.03.2005 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновок податкового органу за результатами проведеної перевірки є хибним, оскільки базується на припущеннях про те, що витрати на придбання векселів товариством понесені не були, оскільки вони були отримані від контрагентів як засіб платежу за договорами купівлі –продажу. Однак, операції з отримання товариством векселів для цілей оподаткування підлягають визнанню як операції з придбання товарів на вторинному ринку; вартість поставленого майна, в оформлення заборгованості, за яке ним отримано векселі, є сумою компенсації вартості таких векселів, а отже, і витратами товариства.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останньою постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 липня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №139/23-6/32532383 від 02.03.2005 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що до складу витрат на придбання векселів в окремому обліку по операціях з цінними паперами позивачем правомірно у 3 кварталі 2004р. було віднесено вартість векселів, отриманих від покупців як засіб платежу, у загальній сумі 23920586,92 грн. Крім того, відповідно до висновків судово –бухгалтерської експертизи, витрати ТОВ «Пілон Інвест»на придбання векселів, отриманих у 3 кварталі 2004 року від контрагентів –емітентів як засіб платежу, складають 23920586, 92 грн., такі витрати підтверджені документально. Вартість поставленого майна, в оформлення заборгованості, за яке ТОВ «Пілон Інвест»отримало векселі, є сумою компенсації вартості таких векселів і, відповідно, витратами ТОВ «Пілон Інвест»по цінним паперам.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не було надано оцінку характеру векселя як цінного паперу. Емісія векселів для оплати інших векселів суперечить природі векселя як цінного паперу та законодавчим вимогам до їх обігу. Крім того абз.5 п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чітко передбачено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку. Оскільки в операціях позивача з купівлі-продажу цінних паперів мала місце емісія цінних паперів контрагентами товариства, то колегія суддів прийшла до висновку про неможливість застосування п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в даних правовідносинах. Також, зазначено, що позивачем не було понесено витрат на придбання векселів, отриманих від контрагентів, оскільки дані векселі були емітовані покупцями з метою розрахунку за продані товари та векселі.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «Пілон Інвест»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та залишенні в силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 липня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Пілон Інвест»за період з 09.07.2003 року по 01.10.2004 року про що складено акт №78/23-6/32532383 від 25.02.2005 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7. п.п.4.1.3. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого, було занижено податок на прибуток за 9 місяців 2004 року на суму 1340196,73грн. та завищено суму збитків отриманих від операцій з цінними паперами за 9 місяців 2004 року у сумі 18559800,00грн.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №139/23-6/32532383 від 02.03.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2278334,44грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –938137,71грн.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, за договором купівлі-продажу №М/01/95 від 05.02.2004 року та №М/02/96 від 05.02.2004 року та на виконання додаткових угод №3 від 18.06.2004 року до вищезазначених договорів, ТОВ «Пілон Інвест»відвантажило ВАТ «Точмаш»товарно-матеріальні цінності (металопрокат) на суму 10813393,56грн., в розрахунок за отриманий товар ВАТ «Точмаш»виписало прості векселі на суму 10813393,56грн.

Також, між позивачем та ТОВ «СНП Інвестмент»було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №92/04«А»від 01.07.2004 року, відповідно до якого, позивач продав ТОВ «СНП Інвестмент»простий вексель ВАТ «Точмаш»на суму 9840786,92грн., про що складено акт приймання-передачі №1 від 01.07.2004 року. Згодом, між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 01.07.2004 року, на виконання якої ТОВ «СНП Інвестмент»в розрахунок за куплені векселя виписало власні векселя на суму 9840786,92грн., що було оформлено актом приймання-передачі векселів від 01.07.2004 року.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №К-92/04«Б»від 01.207.2004 року, ТОВ «Пілон Інвест»продав векселя ТОВ «СНП Інвестмент»на загальну сумі 5649800,00грн. ТОВ «Роялті Холдинг». В розрахунок за отримані векселя, ТОВ «Роялті Холдинг»виписало позивачу векселя власної емісії загальною номінальною вартістю 3266406,44грн. відповідно до акту прийому-передачі векселів від 01.07.2004 року.

За договором №К-94/04 від 02.07.2004 року позивач продав ТОВ «Промінь-2003»пакет простих векселів загальною номінальною вартістю 8430000,00грн., що було оформлено актом прийому-передачі векселів від 02.07.2004 року.

Крім того, за договором №92/04«А»від 01.07.2004 року позивач продав ТОВ «СНП Інвестмент»1 простий вексель ВАТ «Точмаш»на суму 9840786,92грн.

За договором №92/04«Б»позивачем проданий ТОВ «Роялті Холдинг»4 векселя ТОВ «СНП Інвестмент»на суму 5649800,00грн.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, загальна номінальна вартість векселів, продаж яких було здійснено позивачем за 9 місяців 2004 року склала 23920586,92грн.

У акті перевірки відповідач зазначає, що відповідно до п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном витрати слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. Тобто, операція з первинного випуску цінних паперів не є операцією з торгівлі цінними паперами, і підприємства –учасники такої емісії не мають підстав для відображення в податковому обліку витрат по випуску та одержанню цінних паперів. Також, податковий орган звертає увагу на те, що ТОВ «Пілон Ін вест»не понесло жодних витрат на придбання даних векселів отриманих від контрагентів, на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу, оскільки данні векселі були емітовані покупцями з метою розрахунку за продані товари.

У касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що, при проведенні перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва не врахувало, що в період продажу векселів по цій операції (продажу) виникають не тільки доходи але й витрати на придбання векселів.

Відповідно до п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Позивач зазначає, що товариством правомірно було віднесено до складу витрат по операціям з цінними паперами суму 23920576,92грн. в той період, коли векселі, які отримані від контрагентів як засіб платежу за поставлений товар, були продані за договорами продажу векселів, як товару. Саме після продажу векселів їх вартість була показана товариством у складі витрат по операціях з продажу цінних паперів.

Всі операції з цінними паперами, у т.ч. з векселями, можливо умовно розділити на два рівня: операції з емісії та погашення; операції на фондовому ринку та їх позабіржовий обіг, так звана торгівля цінними паперами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як вбачається з вищевикладеного, зазначені умови були виконані позивачем, а саме, товариством був відвантажений товар (металопрокат), укладені додаткові угоди, а покупцем товару був виданий простий вексель на суму, яка не перевищує кредиторську заборгованість за поставлений товар.

Також, позивач звертає увагу на те, що в акті перевірки податковим органом не наведено кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку по операціях продажу товарів, оприбуткування отриманих векселів в забезпечення заборгованості покупців за товари, їх подальшому продажу.

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

На виконання вищезазначеної норми права, позивачем були оприбутковані отримані векселя на відповідних бухгалтерських рахунках. Однак, отримані веселі не було віднесено до складу витрат на придбання цінних паперів.

Як вбачається з вищевикладеного, першою операцією по договорам була операція з поставки товару, яка була відображена в податковому обліку позивача збільшенням валового доходу за датою відвантаження товару по Д-т рах.361 та К-т рах.702 та включена до складу доходу від операцій з продажу цінних паперів, відповідно до бухгалтерської проводки по Д-т рах.377/1 та К-т рах.741.

На дату отримання емітованих векселів операції з їх оприбуткування були відображені позивачем по Д-т рах.34 та К-т рах.36, тобто дебіторська заборгованість по Д-т рах.361 була закрита та виникла дебіторська заборгованість по платежу за векселем по Д-т рах.34. Отже, у позивача по бухгалтерському обліку рахується заборгованість покупців металопрокату та векселів по Д-т рах.341.

Вищевикладене підтверджується висновками судово-бухгалтерської експертизи №7668/7669 від 03.10.2005 року, з яких вбачається, що номінальна вартість векселів, отриманих позивачем, обліковувалась по Д-т рах.341 в кореспонденції з К-т рах.631 та в момент продажу векселів підлягала відображенню у податковому обліку позивача у складі витрат на придбання векселів в окремому податковому обліку. Витрати товариства на придбання векселів, отриманих у 3 кварталі 2004 року, як засіб платежу складають 23920586,92грн та документально підтверджені. Вартість векселів, отриманих як засіб платежу за договорами купівлі-продажу товарів та цінних паперів, відноситься не до складу валових витрат, а до складу витрат на придбання векселів в окремому обліку фінансових результатів від операцій з цінними паперами. До рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток переноситься тільки прибуток від операцій з цінними паперами, розрахований як різниця між доходами від продажу векселів та витратами на їх придбання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що емісія векселів для оплати інших векселів суперечить природі векселя як цінного паперу та законодавчим вимогам до їх обороту.

Однак, слід зазначити, що після отримання векселя, продавець-векселедержатель може пред’явити вексель до погашення покупцю, продати покупцю, продати іншій особі.

Також, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно абз.«5»п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми зазначеного пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Однак, згідно листа ДПА України №1799/6/15-1116 від 02.3.2005 року щодо оподаткування операцій з продажу векселів При продажу цінних паперів, у тому числі тих, за які розрахунок відбувся векселем, платник податку, який продає цінні папери, у загальному порядку відображає у відповідному розділі розрахунку фінансових результатів операцій з відповідним видом цінних паперів додатка К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток доходи звітного періоду, витрати звітного періоду та на підставі цього розраховує прибуток або збиток від операцій з відповідним видом цінних паперів. Фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за цінні папери, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані цінні папери). Тобто платник податку, який отримав такий вексель, може відобразити у розділі 3 розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами додатка К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток підприємства прибуток або збиток від операцій з векселями лише за наслідками звітного періоду, в якому цей платник продає такий вексель.

Крім того, відповідно до листа ДПА України №13292/7/15-1117 від 16.07.2004 року щодо оподаткування операцій з векселями, відповідно до п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під витратами слід розуміти вартість реалізованих товарів, у розрахунок за які було отримано вексель або розмір заборгованості, в рахунок якої вексель було отримано. В момент здійснення продажу векселя підприємство має право на відображення витрат, пов'язаних із придбанням векселя, а також доходів від його продажу.

Як вбачається з листа ДПА України 9265/7/15-1117 від 14.05.2005 року Про порядок відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств операцій з торгівлі векселями, отриманими як розрахунок за придбаний товар, фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за товари, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані товари). Тобто платник податку, який отримав такий вексель, може відобразити у розділі 3 розрахунку фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами додатка К3 до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток підприємства прибуток або збиток від операцій з векселями лише за наслідками звітного періоду, в якому цей платник продає такий вексель.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови господарського суду Хмельницької області від 08 грудня 2008р.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілон Інвест»–задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року –скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 липня 2009 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.