Ухвала суду № 12493053, 28.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-20546/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1.          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка»

на постанову господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2007 року

у справі №26/69а(№22-а-2437/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка»(надалі –ТОВ «Техремпоставка»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку (надалі –СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, в якому поставлено питання, з урахуванням змін до позовних вимог, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №0002930816/0/27341/10/15-16-23/3 від 03.10.2006 року; №0002940816/0/27340/10/15-16-23/3 від 03.10.2006 року; №0002930816/1/34155/10/15-16-23/3 від 01.12.2006 року; №0002940816/1/34154/10/15-16-23/3 від 01.12.2006 року; №0000101312/2/2737/10/15-16-23/3 від 30.01.2007 року; №0000111312/2/2736/10/15-16-23/3 від 30.01.2007 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до п.1.32. ст.1, п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»тільки ті витрати, що пов’язані зі здійсненням або з подальшим здійсненням господарської діяльності платником податків, можуть бути відображені ним в податковому обліку у складі валових витрат та таким чином вплинути на оподатковуваний розмір його прибутку за звітний податковий період. До валових витрат відносяться не тільки витрати, що існують під час безпосереднього ведення виробництва, а також витрати, які пов’язані з підготовкою та організацією виробництва. Тільки якщо газопровід є придатним для експлуатації останній може приймати участь у господарській діяльності у тому числі шляхом надання в оренду іншому суботу підприємницької діяльності. Фактичне отримання доходу не є обов’язковою умовою для віднесення витрат до складу валових витрат. Формування валових витрат відбувалось під час організації та ведення господарської діяльності. Відповідно до вищевикладеного неправомірним є також висновок податкового органу щодо відсутності права у товариства на амортизацію лінії газопроводу. Також, позивача зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у господарській діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного періоду. Крім того, посилання податкового органу на п.4 Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року №409 є безпідставним, оскільки даною нормою встановлюються джерела фінансування робіт, виконання яких покладено на державні органи цією нормою права. Не існує зв’язку між правом на формування валових витрат та кваліфікацією витрат з паспортизації будинків і споруд саме як витрат, пов’язаних з охороною праці. Отже, неправомірним також є висновок податкового органу щодо відсутності у товариства права на формування податкового кредиту з отриманих послуг стосовно паспортизації будинків і споруд.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: №0002930816/0/27341/10/15-16-23/3 від 03.10.2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 75371,грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 37269,00грн у загальній сумі 112640,00грн.; №0002930816/1/34155/10/15-16-23/3 від 01.12.2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 75371,грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 37269,00грн у загальній сумі 112640,00грн.; №0000101312/2/2737/10/15-16-23/3 від 30.01.2007 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 60735,00грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 31276,00грн. у загальній сумі 92011грн., у частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 49002,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25409,50грн., у загальній сумі 74411,50грн.; №0002940816/0/27340/10/15-16-23/3 від 03.10.2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 41919,00грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 2090,00грн. у загальній сумі 62879,00грн.; №0002940816/1/34154/10/15-16-23/3 від 01.12.2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 41919,00грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 2090,00грн. у загальній сумі 62879,00грн.; №0000111312/2/2736/10/15-16-23/3 від 30.01.2007 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 31319,00грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 15660,00грн. у загальній сумі 46979,00грн., у частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 28152,33грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 14076,67грн., у загальній сумі 42229,00грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що до валових витрат включаються лише ті витрати, які пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання в господарській діяльності, так як обов’язок щодо утримання газопроводів у належному стані не надає права платнику податків включити такі витрати до складу валових витрат, оскільки газопровід використовується іншим суб’єктом господарської діяльності та нараховувати амортизацію, оскільки лінія газопроводу відноситься до невиробничих фондів. Також, суди зазначили, що так як проведення обстеження та паспортизації виробничих приміщень має на меті забезпечити збереження виробничих будівель і споруд у стані придатному для подальшої експлуатації, виконання цих робіт безпосередньо пов’язано з підготовкою, організацією, веденням виробництва, отже зазначені витрати позивача пов’язані з його виробничою діяльністю можуть бути віднесені до складу валових витрат. Так як позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на технічне обслуговування лінії газопроводу, відповідно і неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по цим операціям.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку та ТОВ «Техремпоставка»звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Слід зазначити, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Донецьку оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В той час, як ТОВ «Техремпоставка»рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині відмови в задоволення позовних вимог, отже, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Техремпоставка»з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року, про що складено акт №181/15-16-23/3-31366910 від 21.09.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем: п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.2 п.5.3, п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого було занижено податок на прибуток підприємств у сумі 75371,00грн.; п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, ст.7, п.п.«б»п.9.2, п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту на 3166,67грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством завищена сума податкового кредиту на 38752,33грн.

За результатами проведеної перевірки та апеляційного узгодження, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0002930816/0/27341/10/15-16-23/3 від 03.10.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 112640,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –37269,00грн.;

- №0002940816/0/27340/10/15-16-23/3 від 03.10.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 62879,00, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –20960,00грн.;

- №0002930816/1/34155/10/15-16-23/3 від 01.12.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 112640,00грн.. в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –37269,00грн.;

- №0002940816/1/34154/10/15-16-23/3 від 01.12.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 62879,00, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –20960,00грн.;

- №0000101312/2/2737/10/15-16-23/3 від 30.01.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 92011,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –31276,00грн.

- №0000111312/2/2736/10/15-16-23/3 від 30.01.2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 46979,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –15660,00грн.

Відповідно до акту перевірки, позивачем в 2005 році та 1 кварталі 2006 року було віднесено до складу валових витрат, витрати утримання та технічне обслуговування підприємствами Мр’їнське УГГ та Макіївське ЛПУМГ лінії газопроводу до м.Курахово, яка не використовується у господарській діяльності позивачем.

Згідно з п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що до складу валових витрат відносяться також витрати, які пов’язані з підготовкою та організацією виробництва, а не лише витрати, що існують під час безпосереднього ведення виробництва.

Однак, слід зазначити, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, було встановлено, що у позивача відсутня ліцензія на право транспортування газу. Лінія газопроводу використовується ВАТ «Донецькоблгаз», без укладення договору оренди зазначеної лінії газопроводу. Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006 року по справі №35/218пд за позовом ТОВ «Техремпоставка» було встановлено фактичне користування зазначеною лінією газопроводу ВАТ «Донецькоблгаз»без наявних підстав. Також позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог про спонукання укласти договір оренди.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, лінія газопроводу використовується не позивачем, а ВАТ «Донецькоблгаз», в той же час, позивач не отримує доход від цього використання, а навпаки, несе витрати пов’язані з утримання майна в належному стані.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, позивачем до складу валових витрат протягом 2005 року та 1 кварталу 2006 року віднесені витрати паспортизацію будівель та споруд, які були виконані ТОВ «Енергопроект»та ТОВ «Донтехексперт».

У касаційній скарзі відповідач звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №994 від 27.06.2003 року затверджено Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат. Відповідно до вищезазначеного переліку, проведення паспортизації зданій та споруд не внесено до переліку заходів і засобів з охорони праці.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було укладено ряд угод з ТОВ «Енергопроект»та ТОВ «Донтехексперт»на паспортизацію будівель та споруд Зуївської та Кухарівської ТЕС, залізобетонних димових труб №7 та №9 Луганської ТЕС. Зазначені договори були виконані належним чином, що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт, відповідними розрахунковими та платіжними документами. З вищезазначених договорів вбачається, що позивачем було проведено обстеження будівель та споруд, які використовуються ним у виробничій діяльності.

Слід зазначити, що відповідно до Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, які затверджені Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року №32/288 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 року №409 «Про забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж», Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.1998 року за №423/2863, паспортизацією технічного стану будівлі (споруди) вважається обстеження, діагностика і оцінювання технічного стану об’єкта Спеціалізованою організацією та визначення на цій основі категорії його технічного стану з подальшим складанням Паспорта технічного стану будівлі (споруди). Відповідно до п.1.4 зазначеної норми права, обстеження та паспортизація будівель (споруд) виконуються для визначення та документування у встановлений термін їх стану та придатності (або непридатності) до подальшої експлуатації.

Отже, проведення обстеження та паспортизації виробничих приміщень, проводиться з метою забезпечення збереження виробничих будівель та споруд у стані придатному для їх подальшої експлуатації. Виконання зазначених робіт безпосередньо пов’язано з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

Також, слід зазначити, що паспортизація була виконана спеціалізованими організаціями, згідно з вимогами чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на вищевикладене та з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №994 від 27.06.2003 року, якою затверджено Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що проведення обстеження та паспортизації виробничих будівель і споруд –складова частина приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці, а отже, висновки податкового органу, щодо виключення вищезазначених витрат зі складу валових витрат позивача є хибними.

Також, при проведенні перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, завищення сум амортизаційних відрахувань, в наслідок нарахування амортизації лінії газопроводу до м.Курахово.

Відповідно до п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Як було зазначено вище, лінія газопроводу до м.Курахово позивачем у власній господарській діяльності не використовується.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що майно використовувалось ним у господарській діяльності, а отже, його потрібно кваліфікувати, як основні фонди, що підтверджується договором оренди №50 від 01.11.2006 року. Однак, слід зазначити, що договір оренди був укладений позивачем на прикінці 2006 року, а у періодах, що перевірялись, лінія газопроводу використовувалась ВАТ «Донецькоблгаз», а договір оренди з зазначеним товариством укладений не був.

Крім того, при проведенні перевірки, на думку відповідача, було встановлено порушення ТОВ «Техремпоставка»п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем, на думку податкового органу, неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях: з утримання та технічного обслуговування лінії газопроводу до м.Курахово; з паспортизації будівель та споруд.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене вбачається, що позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з технічного обслуговування лінії газопроводу до м.Курахово. Разом з тим, віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з операцій по паспортизації будівель та споруд є правомірним.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техремпоставка»–залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 11 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.