Ухвала суду № 12493048, 28.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2010 р. м. КиївК-20865/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року

у справі №14/48

за позовом Закритого акціонерного товариства «Радій» (надалі ЗАТ «Радій»)

до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді (надалі ДПІ у м.Кіровограді)

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, поставлено питання, про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0001162310/0 від 10.08.2006 року, №0001162310/1 від 18.10.2006 року, №0001162310/2 від 28.12.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказівка податкового органу, що згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товариство зобовязано було включити суму дисконту у розмірі 2262852,40грн. до валових доходів за 4-й квартал 2005 року по договору купівлі продажу цінних паперів - векселів №206-К від 14.12.2005 року, а також суму дисконту у розмірі 1356600,00грн. по договору купівлі продажу цінних паперів - векселів №210-К від 27.12.2005 року неправомірна, так як векселедавцем по вищезазначеним договорам є ЗАТ «Радій», яке виступає від імені учасників договору про спільну діяльність від 30.06.1998 року (код 300112054), а не ЗАТ «Радій»(код 14312430), як стверджує податковий орган. Також, позивач зазначає, що висновок податкового органу про порушення товариством п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставним, оскільки, відповідно до листа ДПА України від 06.07.2006 року №3721/Ж/15-314 «Про застосування норм пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачений окремий порядок ведення податкового обліку для витрат на реконструкцію, модернізацію, ремонт та поліпшення основних фондів, якій відрізняється від порядку, визначеного пунктом 5.9 статті 5 Закону.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року, позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0001162310/0 від 10.08.2006 року, №0001162310/1 від 18.10.2006 року, №0001162310/2 від 28.12.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що висновки відповідача стосовно заниження позивачем податку на прибуток за 1 квартал 2006 року на 11875,00грн. у звязку з порушенням п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2005 року на суму 612150,00грн., в наслідок порушення позивачем п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у м.Кіровограді звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена комплексна планова документальна перевірка ЗАТ «Радій»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.03.2006 року, про що складено акт №67-23-1/14312430 від 28.07.2006 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено позивачем ряд порушень, зокрема, п.п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3. п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого податковим органом було донараховано податок на прибуток за 4-й квартал 2005 року в сумі 612150,00грн. та за 1-й квартал 2006 року в сумі 11875,00грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162310/0 від 10.08.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 810045,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 186020,00грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в порядку адміністративного узгодження. Скарги позивача були залишені без задоволення, за результатами їх розгляду податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001162310/1 від 18.10.2006 року, №0001162310/2 від 28.12.2006 року.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2005 року на 612150,00грн., слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Радій», ЗАТ «Кировоградграніт», ТОВ «Гранекс»був укладений договір про спільну діяльність від 30.06.1998 року (а.с.138-143 т.1). Згідно з п.1 вищезазначеного договору сторони зобовязались спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: виконання робіт по виготовленню та реалізації обладнання та комплектуючих для атомних електростанцій. Сторони вирішили досягти цілей договору шляхом обєднання грошових коштів, сировинних та трудових ресурсів без створення юридичної особи.

Також, сторонами була підписана додаткова угода №2 від 20.08.2001 року (а.с.144 т.1), відповідно до якої, договір від 30.06.1998 року був доповнений п.4.6-4.8. Згідно до зазначених пунктів, ЗАТ «Радій»зобовязувалось здійснювати бухгалтерський та податковий облік операцій по веденню спільної діяльності на окремому балансі у відповідності з законодавством та відкривати окремі розрахункові рахунки в банку по веденню розрахунків по спільній діяльності.

Додатковою угодою №3 від 30.09.2003 року, строк дії договору від 30.06.1998 року про спільну діяльність було продовжено до 31.12.2010 року.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія довіреності від 02.01.2003 року (а.с146 т.1), відповідно до якої, ведення обліку спільної виробничої та фінансово-господарської діяльності згідно договору СД «Кировоградгнаніт-Радій-Гранекс»на окремому балансі покладено на ЗАТ «Радій»в особі фінансового директора Бегун А.П. та заступника фінансового директора Тарасенко З.А. Документи повязані з функціонуванням СД «Кировоградгнаніт-Радій-Гранекс»завіряються печаткою ЗАТ «Радій»або печатками ЗАТ «Радій»№2, №3.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

На підставі вищевикладеного судова колегія погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій, що з матеріалів справи вбачається існування двох платників податку на прибуток, а саме: ЗАТ «Радій»(код ЄДОПОУ 14312430 основна діяльність) та ЗАТ «Радій»(код ЄДОПОУ 14312430, код 300112054 спільна діяльність).

Відповідно до матеріалів справи, між ЗАТ «Радій»та ТОВ «Дисконтно-депозитивний дім», що діє за дорученням ТОВ «Саталліт Еконоснова»укладені договори купівлі-продажу цінних паперів №206-К від 14.12.2005 року (а.с.69 т.1) та №210-К від 27.12.2005 року (а.с.54). Як вбачається з копій вищезазначених договорів, векселедавцем є ЗАТ «Радій»(код ЄДОПОУ 14312430, код 300112054).

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У п.п.4.1.1-4.1.5 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», законодавцем визначено перелік доходів, що включаються до складу валових доходів платника податків. Крім того, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вищезазначеної норми права, визначено, які доходи з інших джерел включаються до валових.

Позивач зазначає, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ЗАТ «Радій», згідно з договорами купівлі-продажу №206 від 14.12.2005 року та №210 від 27.12.2005 року були придбані векселі, зазначені в акті перевірки. Однак, векселедавцем векселів є ЗАТ «Радій», яке виступає від імені учасників договору про спільну діяльність від 30.06.1998 року (код 300112054), як особа на яку покладено відповідальність за ведення обліку по Договору про спільну діяльність. Зазначені обставини, на думку позивача, підтверджуються тим, що на векселях векселедавцем зазначений ЗАТ «Радій»с кодом 300112054; векселі підписані уповноваженими особами, які відповідають за ведення податкового та бухгалтерського обліку по спільній діяльності; векселі предявлені ЗАТ «Радій» (код 14312430) векселедавцю ЗАТ «Радій» (код 300112054) щодо оплати; по предявленим до оплати векселям отримані грошові кошти, що підтверджується актами предявлення векселів до платежу, банківськими виписками, актами передачі погашених векселів векселедавцю ЗАТ «Радій»по договору про спільну діяльність (код 300112054). Крім того, позивач звертає увагу на те, що власні векселя емітент не може предявити до оплати.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Слід зазначити, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій, було встановлено, що ЗАТ «Радій»(основна діяльність) не мало господарських відносин ВКП ТОВ «Київкомінвест», якому було надано вищезазначені векселі, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача. В той час, як згідно довідки, наданої ЗАТ «Радій»(спільна діяльність) у період з вересня по жовтень 2004 року ним здійснювались господарські операції з отримання товарно-матеріальних цінностей з ВКП ТОВ «Київкомінвест»і за отриманні товарно-матеріальні цінності розрахунки проводились векселями.

Також, при проведенні перевірки правильності ведення обліку приросту балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, незавершеному виробництві та залишках готової продукції, на думку податкового органу позивачем було порушено п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток у розмірі 11875,00грн. в 1 кварталі 2006 року.

Відповідно до п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом.

В акті перевірки відповідач зазначає, що підприємством у 1 кварталі 2006 року було прийнято рішення про переведення ТМЦ зі складу оборотних активів до складу основних фондів на суму 47506,50грн.

Відповідно до п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Разом з тим, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідачем не було надано відповідних доказів щодо прийняття позивачем рішення про переведення ТМЦ зі складу оборотних активів до складу основних фондів. Натомість позивач зазначає, що керуючись листом ДПА України №3721/Ж/15-0314 від 06.07.2006 року, до складу валових витрат за 1 квартал 2006 року при складанні декларації про прибуток за відповідний період вартість ТМЦ в сумі 47506,00грн. не включав.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій були прийняті у звязку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 10 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.