Ухвала суду № 12492979, 28.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2010 р.                               м. Київ                                        К-3708/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд», 2.Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову господарського суду Луганської області від 16 жовтня 2006 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року

у справі №10/496н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»

до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

за участю прокурора Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому поставлено питання, з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000202301/3 від 17.05.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, висновки перевірки і оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 763600,00грн. по операціям придбання товарів від ТОВ «ІнБіКо»за податковою накладною №1828 від 17.10.2002 року, а ТОВ «ІнБіКо»відобразило податкові зобов’язання із вказаної операції в податковому обліку. А факт ненадання звітності по другому ланцюгу операції ТОВ «Ера-Транс-2000»не може бути підставою для позбавлення товариства права на податковий кредит.

Постановою господарського суду Луганської області від 16 жовтня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року, позовні вимоги ТОВ «Ексімтрейд»задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ №0000202301/3 від 17.05.2006 року в частині визначення податкових зобов’язань з ПДВ в загальній сумі 258000,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –86000,00грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 1,70грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач в межах одного податкового періоду –жовтня 2002 року, виступив як продавцем так і покупцем товару, відобразивши в податковому обліку податкове зобов’язання в сумі 172000,00грн. і податковий кредит в сумі 763600,00грн. Враховуючи порядок розрахунків за проведені операції (вексель на суму 4131595,09грн., грошові кошти в сумі 450004,91грн.), суми податку за податковою накладною від 17.10.2002 № 17 на суму 4581600,00грн. (в т.ч. ПДВ –763600,00грн.) не є сплаченими позивачем у звітному податковому періоді. А тому висновок податкового органу щодо завищення податкового кредиту за вказаною накладною правомірний, але податковим органом неправильно визначена сума податкового кредиту: не враховано податкове зобов’язання позивача за жовтень 2002 року в сумі 172000,00грн. Сума податкового кредиту становить 591600,00грн. Отже, податкове зобов’язання у сумі 172000,00грн. донараховано та штрафні санкції у сумі 86000,00грн. застосовані неправомірно.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ТОВ «Ексімтрейд»та Алчевська ОДПІ в Луганській області звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в той час, як відповідачем поставлено питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у письмовому запереченні на касаційну скаргу Алчевської ОДПІ в Луганській області, просить залишити її без задоволення та задовольнити касаційну скаргу ТОВ «Ексімтрейд».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом була проведена виїзна позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства у зв’язку з наданням скарги ТОВ «Ексімтрейд»за період з 01.10.2002 року по 31.12.2002 року, про що складено акт №1318/231-24197025 від 16.12.2005 року.

В ході проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суму ПДВ розмірі 763600,00грн.по операціям придбання товарів від ТОВ «ІнБіКо», по декларації за жовтень 2002 року, по якій ПДВ заявлено до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301/0 від 18.11.2005 року, яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За наслідками оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301/3 від 17.05.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 374692,50грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –124897,50грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ексімтрейд»та ТОВ «Ера-Транс 2000»було укладено договір №45/031-02 від 02.10.2002 року (а.с.29 т.2), відповідно до умов якого, позивач поставив своєму контрагенту товар на суму 1032000,07грн. В розрахунок за поставлений товар ТОВ «Ексімтрейд»отримало від ТОВ «Ера-Транс»простий вексель №643045800863 від 29.10.2002 року з дисконтом 75%, відповідно до акту прийому-передачі векселя від 18.12.2002 року (а.с.31 т.2).

В подальшому, відповідно до договору №9/034-02 від 16.10.2002 року (а.с.32 т.2), ТОВ «Ера-Транс 2000»поставило ТОВ «ІнБіКо»товар на загальну суму 4581600,00грн. Розрахунок було проведено шляхом передачу простого векселя №643045800863 на суму 4131595,09грн. та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, згідно угоди №1 від 29.10.2002 року про проведення заліку зустрічних однорідних вимог (а.с.36).

Крім того, згідно до договору №46А/031-02 від 01.10.2002 року, ТОВ «ІнБіКо»поставило ТОВ «Ексімтрейд»товар на суму 4581600,00грн. Актом від 19.12.2002 року пред’явило до оплати ТОВ «ІнБіКо»виданий ним вексель №643045800863 на суму 4131595,09грн., сума 450004,91грн. була перерахована грошовими коштами.

Дослідивши під час проведення перевірки вищевикладені господарські операції, податковий орган прийшов до висновку, що в межах одного податкового періоду, а саме, жовтня 2002 року, позивач виступив як продавцем так і покупцем даного товару, відобразивши в податковому обліку податкове зобов’язання в сумі 172000,00грн. і податковий кредит в сумі 763600,00грн. У акті перевірки зазначено, що позивачем вказані товари, придбані у ТОВ «ІнБіКо»і операції відображено в податковому обліку. Однак ТОВ «ІнБіКо»не є виробником проданих товарів, і в свою чергу, придбав їх у ТОВ «Ера Транс 200». Згідно інформації відділу непрямих податків Алчевської ОДПІ Луганської області ТОВ «Ера Транс 2000»податкової звітності не надає, останній звіт наданий за квітень 2001 року.

Слід зазначити, що відповідно до пояснень позивача, які долучені до матеріалів справи, продукція, що підлягала продажу згідно договору №45/031-02 від 02.10.2002 року, знаходилась на відповідальному зберіганні на території ВАТ «Стахановський вагонобудівельний завод», що підтверджується відповідними документами, які не були досліджені судами попередніх інстанцій та яким не було надано належної оцінки. Без дослідження таких документів не можливо підтвердити реалізацію та зберігання товару. Також, позивач звертає увагу на те, що номенклатура поставки товару по договору №46А/031-02 від 01.10.2002 року та договору №45/031-02 від 02.10.2002 року відрізняється від ТОВ «ІнБіКо», ще додатково було поставлено з’єднувальну балку. Разом з тим, в суді першої інстанції зазначене питання досліджено не було, а суд апеляційної інстанції вказав, лише, що відповідно до наявних в матеріалах справи накладних, спростовується твердження позивача, що товари які були предметами вищевикладених угод, різняться як за найменуванням, так і за якістю, а доводи позивача документально не підтверджені. Крім того, позивач зазначає, податковим органом не було перевірено, який прибуток отримано товариством, за результатами укладених угод, яким чином та у яких угодах були надалі використані придбані товари, та чи призвело їх використання до отримання прибутку. Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, вищезазначене при розгляді справи не досліджувалось, суд апеляційної інстанції лише вказав, що проданий позивачем товар був придбаний ним за ціною в 4,5 рази більшою за ціну первісного продажу, що свідчить про збитковість операції. Однак, позивач звертає увагу на те, що рівень цін по договору №45/031-02 від 02.10.2002 року обумовлений розкомплектованістю вагонів та на піввагонів, а рівень цін на товари, отримані по договору №46А/031-02 від 01.10.2002 року був нижчим як відпускних цін, так і ринкових, що дало можливість реалізувати товари за значно вищими цінами та отримати прибуток.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»та Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції в Луганській області –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Луганської області від 16 жовтня 2006 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.