Ухвала суду № 12492219, 01.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2010 р. м. КиївК-20134/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І, Шипуліної Т.М.,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача Артем О.А.,

представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року

у справі № А 27/57-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська

третя особа: Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська

за участю Прокуратури Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерком»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 00001122306/0 від 18 грудня 2006 року та № 0001902303/0 від 19 грудня 2006 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 00001122306/0 від 18 грудня 2006 року та № 0001902303/0 від 19 грудня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтерком»6,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року і постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська провела виїзну планову перевірку ТОВ «Інтерком»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1945/23-3/30095264 від 15 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні податку на додану вартість за вересень 2006 року в сумі 712753,00 грн..

Перевіркою було встановлено, що податковий кредит серпня 2006 року позивачем було сформовано за рахунок податкових векселів, які відображені у податковому кредиті липня 2006 року, зокрема, ТОВ «Інтерком»з метою відстрочення сплати податку на додану вартість до бюджету при імпорті товарів, були оформлені податкові векселі на загальну суму 158842,00 грн., але сума коштів, перерахованих до бюджету за той самий період, склала 0,00 грн.; податковий кредит вересня 2006 року позивачем було сформовано за рахунок податкових векселів, які відображені у податковому кредиті серпня 2006 року, зокрема, ТОВ «Інтерком»з метою відстрочення сплати податку на додану вартість до бюджету при імпорті товарів, були оформлені податкові векселі на загальну суму 633303,00 грн., але сума коштів, перерахованих до бюджету за той самий період, склала 0,00 грн. Також у вересні 2006 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 5002000,00 грн., сплачений у звязку з придбанням матеріальних активів, які не використовувались у господарській діяльності підприємства. У звязку з тим, що за серпень 2006 року у підприємства рахується переплата в рахунок майбутніх платежів у сумі 2980112,00 грн., відхилення по даним перевірки у розмірі 158842,00 грн. заліковуються в рахунок переплати, а за серпень 2006 року у підприємства рахується переплата в рахунок майбутніх платежів у сумі 2821270,00 грн.

За результатами перевірки вересня 2006 року донарахування, здійснені податковим органом у сумі 35344023,00 грн., були заліковані частково: суму 2821270,00 грн. було зараховано в рахунок переплати, а суму 712753,00 грн. визначено до слати до бюджету.

19 грудня 2006 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі акта перевірки № 1945/23-3/30095264 від 15 грудня 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001902303/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Інтерком»суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість у розмірі 926578,90 грн., у тому числі: 712753,00 грн. за основним платежем, 213825,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська провела документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року ТОВ «Інтерком», за результатами якої було складено акт № 121/2306/30095264 від 18 грудня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на 5000000,00 грн. Також у акті перевірки вказано, що суму у розмірі 81392,00 грн. неправомірно враховано у рядку 26 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року.

Зокрема, перевіркою було вказано, що актом планової документальної перевірки №1945/23-3/30095264 від 15 грудня 2006 року у розділі 3.1.5, пункті 4.2 «Перевірка правильності визначення податкового кредиту за вересень 2006 року»викладені порушення: «В порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вересні 2006 року ТОВ «Інтерком»віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 5002000,00 грн., сплачений у звязку з придбанням матеріальних активів, які не використовуються у господарській діяльності підприємства».

18 грудня 2006 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі акта перевірки № 121/2306/30095264 від 18 грудня 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 00001122306/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ТОВ «Інтерком»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 5002000,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту вересня 2006 року суму 5002000,00 грн., яка підтверджена належним чином оформленою податковою накладною. Також суд виходив з того, що видані у липні серпні 2006 року податкові векселі були погашені позивачем шляхом включення до податкових зобовязань по деклараціям за липень серпень 2006 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з оглядну на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2006 року між ТОВ «Рігард-Сервіс»(продавець) та ТОВ «Інтерком»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1812, відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, вказаний у специфікації № 1 до цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору). Загальна вартість договору без податку на додану вартість - 25010000,00 грн., податок на додану вартість 5002000,00 грн., загальна вартість з податком на додану вартість 30012000,00 грн. (пункт 3.1 статті 3 договору).

Згідно специфікації № 1 до договору № 1812 від 21 вересня 2006 року продавець поставив покупцю товар насіння амаранту сорт «Ультра-еліта»кількість 6000 кг на загальну суму 25010000,00 грн. (без податку на додану вартість), 5002000,00 грн. податок на додану вартість, а всього 30012000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Рігард-Сервіс»виписало позивачу видаткову накладну № РН-0000017 від 27 вересня 2006 року на суму 30012000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 5002000,00 грн.) та податкову накладну № 22 від 27 вересня 2006 року на суму 30012000,00 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 5002000,00 грн.).

Відповідно до пункту 1.6 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абзацу 1 пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.

Відповідно до абзацу 6 пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у липні та серпні 2006 року ТОВ «Інтерком»повинно було сплатити зобовязання по податкових векселях, перелік яких наведено у акті перевірки № 1945/23-3/30095264 від 15 грудня 2006 року, на суму податку на додану вартість 158842,29 грн. та на суму 633302,52 грн. відповідно, термін сплати яких виник після закінчення терміну подачі податкових декларацій за ці періоди. Вказані податкові векселі містять відмітку про їх погашення шляхом включення до податкових зобовязань по деклараціях за відповідні податкові періоди.

Разом з цим, судами не було встановлено, чи перераховувалися позивачем до бюджету кошти на погашення податкових зобовязань за вказаними податковими векселями за відповідні податкові періоди.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є передчасними.

Отже, судами попередніх інстанцій, належним чином не зясовано обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту за вересень жовтень 2006 року та відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обовязковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а саме щодо розмежування визначених податковим органом сум, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко

______ Т.М. Шипуліна