Ухвала суду № 12492184, 01.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2010 р. м. КиївК-21029/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І, Шипуліної Т.М.,

секретар Євтушевський В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року

у справі № 14/5-49

за позовом Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державного підприємства «Мишковицький спиртзавод»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2006 року № 0000222306/0 та податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2007 року № 0000022306/0 (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 19 лютого 2007 року № 63).

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 24 листопада 2006 року № 0000222306/0 та від 02 лютого 2007 року № 0000022306/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Мишковицький спиртзавод»170,00 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Мишковицький спиртзавод», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Тернопільська ОДПІ провела виїзну позапланову перевірку ДП «Мишковицький спиртзавод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень місяць 2006 року, за результатами якої було складено акт № 18926/23-623/00375154 від 20 листопада 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 98059,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 податкової декларації за вересень місяць 2006 року) за результатами перевірки становить 115081,00 грн. Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за поточний (звітний) період) складає 0,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивач у порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 80109,21 грн., зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський крупяний дім», яке звітувало з незначними показниками, а отже податок на додану вартість не сплачувався до бюджету. Також позивачем у порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 11.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість 28327,95 грн., оскільки ТОВ «Укренерго»реалізовуючи газ для ДП «Мишковицький спиртзавод»неправильно застосувало ставку податку на додану вартість. Виходячи з вищенаведеного, податковий орган дійшов висновку, що позивач завищив суму податкового кредиту за вересень 2006 року на суму податку на додану вартість 114437,16 грн. (86109,21 грн. + 28327,95 грн.).

24 листопада 2006 року Тернопільська ОДПІ на підставі акта перевірки № 18926/23-623/00375154 від 20 листопада 2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000222306/0, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ДП «Мишковицький спиртзавод»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за вересень 2006 року на 98059,00 грн.

Тернопільська ОДПІ провела виїзна позапланову перевірку ДП «Мишковицький спиртзавод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень місяць 2006 року, за результатами якої було складено акт № 551/23-623/00375154 від 18 січня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 39659,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 податкової декларації за жовтень місяць 2006 року) за результатами перевірки становить 0,00 грн. Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за поточний (звітний) період) складає 0,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивачем у порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 11.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом»безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість 39659,13 грн., оскільки ТОВ «Укренерго»реалізовуючи газ для ДП «Мишковицький спиртзавод»неправильно застосувало ставку податку на додану вартість. Виходячи з вищенаведеного, податковий орган дійшов висновку, що позивач завищив суму податкового кредиту за жовтень 2006 року на суму податку на додану вартість 39659,13 грн.

02 лютого 2007 року Тернопільська ОДПІ на підставі акта перевірки № 551/23-623/00375154 від 18 січня 2007 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022306/0, яким згідно з підпунктами «б», «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ДП «Мишковицький спиртзавод»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на 25586,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право платника податків на отримання податкового кредиту не ставиться в залежність від розрахунків його контрагентів з бюджетом. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також суд виходив з того, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не є законом про оподаткування та не може змінювати порядок сплати та нарахування податків, з урахуванням того, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 15 листопада 2006 року № 1029 та листа ТОВ «Укренерго»від 19 січня 2007 року № 66 природний газ, який постачався позивачу ТОВ «Укренерго», отриманий від вітчизняної газотрейдерної компанії по ставці оподаткування податком на додану вартість 20 відсотків.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з оглядну на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6 - 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 лютого 2006 року між ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський крупяний дім»(продавець) та ДП «Мишковицький спиртзавод»(покупець) був укладений договір № 20/02/06 купівлі-продажу зерна ячменю, відповідно до пункту 2.1 якого загальна кількість товару, ціна, сума та умови поставки вказуються в специфікаціях до даного договору, які в силу положень пункту 2.2 договору є його невідємною частиною.

Як вбачається з акту перевірки № 18926/23-623/00375154 від 20 листопада 2006 року на виконання умов вказаного договору за період з 01 вересня 2006 року по 30 вересня 2006 року позивач отримав від ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський крупяний дім»зерно, підтверджується податковими накладними № 11/130 від 04 вересня 2006 року на суму податку на додану вартість 2758,25 грн., № 11/133 від 11 вересня 2006 року на суму податку на додану вартість 1069,87 грн., № 11/131 від 15 вересня 2006 року на суму податку на додану вартість 2320,88 грн., № 11/132 від 17 вересня 2006 року на суму податку на додану вартість 39591,14 грн., № 11/134 від 29 вересня 2006 року на суму податку на додану вартість 40369,07 грн., а всього 86109,21 грн.

Оплата за отриманий товар ДП «Мишковицький спиртзавод»було проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень. Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включені до податкового кредиту за вересень 2006 року згідно декларації по податку на додану вартість.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стала відповідь ДПІ у м. Хмельницькому № 33024/7/23-3 від 02 листопада 2006 року, в якій вказано, що ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський крупяний дім»при податковому зобовязанні по декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року 986000,00 грн. нарахувало та сплатило до бюджету суму податку на додану вартість 1500,00 грн..

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали справи доказів несплати ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський крупяний дім»податку на додану вартість до бюджету не містять.

Крім іншого, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ототожнення податковим органом податкового зобовязання із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, є таким, що не відповідає положенням Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 86109,21 грн. за операціями з ТОВ «Зерноторгівельна компанія «Подільський крупяний дім».

Разом з цим, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98059,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 24 листопада 2006 року № 0000222306/0 став також висновок податкового органу про завищення ДП «Мишковицький спиртзавод»податкового кредиту за вересень 2006 року по податковій накладній № 53 від 30 вересня 2006 року, виписаною ТОВ «Укренерго», на суму податку на додану вартість 28327,95 грн. з підстав того, що ТОВ «Укренерго»реалізовуючи газ для ДП «Мишковицький спиртзавод»неправильно застосувало ставку податку на додану вартість.

Податковим повідомлення-рішення від 02 лютого 2007 року № 0000022306/0 позивачу також було зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на з підстав того, що ТОВ «Укренерго»реалізовуючи газ для ДП «Мишковицький спиртзавод»згідно податкової накладної № 179 від 31 жовтня 2006 року застосувало ставку 20% по операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2005 року між ТОВ «Укренерго»(постачальник) та ДП «Мишковицький спиртзавод»(покупець) було укладено договір № 1-т-06/м про постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати покупцю природний газ в обумовлених цим договором порядку та кількості, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункту 1.1 статті 1 договору). Ціна природного газу, що поставляється за даним договором, становить 478,66 грн. за одну тисячу кубічних метрів, в тому числі цільова надбавка до тарифу на природний газ 7,82 грн. та податок на додану вартість 79,78 грн. (пункт 3.5 статті 3 договору).

Суди попередніх інстанцій, виходили з того, що згідно листа ТОВ «Укренерго»від 19 січня 2007 року № 66 природний газ, який постачався позивачу ТОВ «Укренерго», отриманий від вітчизняної газотрейдерної компанії по ставці оподаткування податком на додану вартість 20 відсотків, а згідно довідки ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 15 листопада 2006 року № 1029 суми податку на додану вартість по податкових накладних, виданих на виконання умов договору про постачання природного газу № 1-т-06/м від 16 листопада 2005 року, перелік яких наведено у вказаній довідці, відображені в реєстрі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за січень вересень 2006 року. Транспортування природного газу підтверджується актами прийому-передачі між власником газу ТОВ «Укренерго»та газотранспортною організацією Тернопільоблгаз.

Разом з тим, у довідці ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 15 листопада 2006 року № 1029 також вказано, що ТОВ «Укренерго»є посередником реалізованого газу. Постачальниками реалізованого газу є: ДП АЛЬФА ексім», ТОВ «Персей Гарант», ЗАТ «Укргаз-Енерго».

Матеріали справи містять договір № 197/77/П купівлі-продажу природного газу від 29 червня 2006 року, укладений між ЗАТ «Укргаз-Енерго»(продавець) та ТОВ «Укренерго»(покупець) відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого продавець передає за цим договором газ, імпортований за зовнішньоекономічним контрактом.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», зокрема встановлено, що у 2006 році: операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення цієї норми слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” (у редакції Постанови від 2 березня 2006 року № 244), зокрема встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків. З аналізу пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що не відносяться до обєктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є передчасними.

Отже, судами попередніх інстанцій, належним чином не зясовано обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту за вересень жовтень 2006 року та відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обовязковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення має бути законним і обґрунтованим (частина 1), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2), обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 3).

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимоги норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а саме щодо розмежування визначених податковим органом сум окремо по обох епізодах, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко

______ Т.М. Шипуліна