Ухвала суду № 12492174, 17.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2010 р. м. КиївК-5688/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г. Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві, позивач) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 року по справі № 2-а-13294/09/1670 за позовом ДПІ у м. Полтаві до приватного підприємства «Паркев»(далі-ПП «Паркев»), третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів, запису про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ДПІ у м. Полтаві до ПП «Паркев», третя особа - ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів ПП «Паркев»з дати їх державної реєстрації у зв'язку з внесенням до них завідомо неправдивих відомостей; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації підприємства через порушення закону, допущених при створені юридичної особи, які неможливо усунути та визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість №100075142 від 06.11.2007. Позивачем також було заявлено вимоги про припинення юридичної особи відповідача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року в задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 року постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання недійсними установчих документів ПП «Паркев»скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що державна реєстрація ПП «Паркев»була проведена відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», за наявністю відповідного пакету документів та суду не було надано доказів, що діяльність відповідача визнавалась фіктивною у судовому порядку. В частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість, суд виходив з того, що відсутність статусу платника податку на додану вартість автоматично позбавляє юридичної сили свідоцтва такого платника, оскільки реєстрацію відповідача, як платника податку на додану вартість анульовано.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсними установчих документів ПП «Паркев»зазначив, що спірні правовідносини підвідомчі господарським судам, а тому не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 27.01.2010 року, звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.06.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 5, , п.6 ст. 19, п.2 ст. 17, п.2 ст.38, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»; ст. 56, 57, 62, п.2 ст. 65 Господарського кодексу України, ст. 87 , ч.5 ст. 89 Цивільного кодексу України, ст. п.2.1 ст.2, ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПП «Паркев»зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 16.10.2007, за номером 1 588 102 0000 007098 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за адресою: 36000, Полтавська область, місто Полтава, проспект Миру, будинок 18, квартира 205. Згідно установчих документів, власником/учасником даного приватного підприємства є громадяни України: ОСОБА_2.

Згідно довідки №09/2-1934 Головного управління статистики у Полтавській області від 17.10.2007 ПП «Паркев»включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним номером 35440180, зазначено, що керівником є - ОСОБА_2.

Відповідно до довідки №19323 від 17.10.2007 ПП «Паркев»взято на облік у Державній податковій інспекції у м. Полтаві, 06.11.2007 останньому видано свідоцтво №10075142 про реєстрацію платника податку на додану вартість (НБ №000683), присвоєно індивідуальний податковий номер 354401816012.

Згідно із визначенням, наведеним в статті 42 Господарського кодексу України (далі-ГК України) підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 45 ГК України, підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації субєктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 №755-IV (далі-Закон України №755- IV) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки ( ч.3 ст.25 цього ж Закону).

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі статтею 27 Закону були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Статтею 104 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам або в результаті ліквідації.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (п. 2 ч. 1 ст.110 ЦК України).

Частиною другою статті 38 Закону України Закон України №755- IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

В процесі розгляду справи судами було встановлено, що державна реєстрація ПП «Паркев»була проведена відповідно до вимог Закону України №755-IV, за наявністю необхідного пакету документів. В матеріалах справи відсутні докази порушення закону реєструючим органом під час державної реєстрації відповідача та докази, що діяльність відповідача визнавалась фіктивною в судовому порядку. Суду також не було надано доказів про наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність відповідача за вказаним місцезнаходженням.

Згідно частини 2 статті 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності. (п.17 ст.11 Закону).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом України №755- IV, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру проводиться державним реєстратором, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи ПП «Паркев» заявлені необґрунтовано, безпідставно та незаконно.

Відповідно до положень п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація як платника податку діє до її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо, зокрема згідно підпункту «г»особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «ґ»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво, зокрема, якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Здійснюючи реєстрацію особи як платника податку на додану вартість, держава в особі органу державної податкової служби започатковує виникнення між нею і цією особою податкового правовідношення, на підтвердження чого видає цій особі свідоцтво платника податку на додану вартість.

Останнє є лише підтвердженням правового статусу особи, породженого фактом виникнення вказаного правовідношення, а не актом, через який орган державної виконавчої влади реалізує свої контролюючі повноваження відповідно до чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у м.Полтаві 02.03.2009, відповідно до акту №39, ПП «Паркев» виключено як платника ПДВ із Реєстру, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість також є правомірним.

Відносно позовних вимог про визнання недійсними установчих документів ПП «Паркев»з дати їх державної реєстрації, у звязку з внесенням до них завідомо неправдивих відомостей слід зазначити, що саме вирішення питання щодо правомірності запису про проведення державної реєстрації згідно Закону України №755- IV є визначальним для припинення юридичної особи, а самі по собі установчі документи без державної реєстрації не мають юридичного значення та не тягнуть ніяких юридичних наслідків щодо створення та припинення юридичної особи.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи, що установчі документи є актами юридичної особи, спори про які підвідомчі господарським судам, а податкові органи не наділені повноваженнями надавати правову оцінку змісту установчих документів, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 157 КАС України в зазначеній частині.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у звязку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 такою, що винесена при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: /підпис/ Т.М. Шипуліна

Судді: /підпис/ Л.І. Бившева

/підпис/ Н.Г. Пилипчук

/підпис/ А.О. Рибченко

/підпис/ М.О. Федоров