Ухвала суду № 12492158, 17.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 року м. КиївК-14528/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г. Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі-ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 року по справі №6/117 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» (далі-ТОВ «Житловий Альянс», позивач) до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги ТОВ «Житловий Альянс»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0007172312/0 від 20.09.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2008 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0007172312/0 від 20.09.2007 в частині 125000,00грн. (з них 62500,00грн. основного платежу, 62500,00грн. штрафні (фінансові) санкції). В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70грн. судового збору.

Суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходив з того, що позивачем було правомірно віднесено до валових витрат комісійну винагороду за договором. В частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що кошти отримані позивачем, так звані «чисті платежі» підпадають під визначення «поворотна фінансова допомога», а тому відповідачем правомірно встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 року, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0007172312/0 від 20.09.2007 на суму 1729966,78 грн. скасована, прийнято нове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0007172312/0 від 20.09.2007 повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач 25.07.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.11.2008 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення апеляційної інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема: п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки №2896/23-12/33104978 від 10.09.2007, складеного за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Житловий Альянс»за період з 01.07.2005 по 31.03.2007, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007172312/0 від 20.09.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток 1854966,78грн. (927483,39грн.-основний платіж та 927483,39грн. штрафні санкції).

Зі змісту акту перевірки №2896/23-12/33104978 від 10.09.2007 вбачається, що за наслідками проведеної перевірки відповідач вказав на порушення позивачем п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 та п. п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України №283/97-ВР, в результаті чого останнім було занижено податок на прибуток у період з 01.07.2005 по 31.03.2007 на суму 927483,39грн. Зокрема, в зазначеному акту відповідач зазначив про заниження валових витрат товариства у перевіряємому періоді на загальну суму 25008100,00грн. та безпідставне включення позивачем до складу валових витрат за 2005 рік витрат, в сумі 250000,00грн., за консультаційні послуги отримані від ТОВ «ПК «Паритет».

Відповідно до пунктом 5.1 статті 5 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно пункту 5.11 статті 5 Закону України №283/97-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТК «Паритет» було укладено договір про надання консультаційних послуг від 05.07.2005, який було виконано сторонами, що підтверджується актом здачі-приймання консультаційних послуг від 31.08.2005 та карткою особового рахунку від 26.09.2007 за період з 01.01.2004 по 30.09.2007, що засвідчує перерахування коштів за отримані консультаційні послуги.

Враховуючи вищезазначене, суди дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати за консультаційні послуги, сплачені позивачем ТОВ «ТК «Паритет»у розмірі 250000,00грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0007172312/0 від 20.09.2007 на суму 1729966,78 грн., суд першої інстанції виходив з того, що кошти отримані товариством, так звані «чисті платежі» є поворотною фінансовою допомогою, а тому відповідачем правомірно встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу в періоді, який перевірявся на суму 28718029,54грн.

Скасовуючи рішення першої інстанції в зазначеній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що за своєю правовою природою укладені позивачем договори за системою «Альянс»не є договорами поворотної фінансової допомоги (позики).

Згідно п.4.1 статті 4 Закону України №283/97-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п.4.6.1 п.4.1. Закону України №283/97-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не включено, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

Підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 ст. 1 Закону України №283/97-ВР визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарську діяльність у сфері надання послуг населенню, спрямованих на придбання товару (нерухомості, переважно квартир) на умовах Системи «Альянс». Між позивачем та учасником Системи укладався договір про надання послуг за Системою «Альянс».

Відповідно до пункту 4.1 умов діяльності Системи «Альянс»(додаток №2 до договору) учасник системи доручає Фірмі суми «чистих платежів», що вноситься ним на розрахунковий рахунок, які необхідні для отримання учасником системи товару та є його власністю, використовувати для формування групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару або надавати позику на користь інших учасників системи.

Згідно умов діяльності Системи «Альянс»у випадку розірвання договору учаснику повертається сума, внесених ним на рахунок фірми коштів.

«Чисті платежі» товариство використовує виключно для формування фонду групи та його розподілу серед учасників відповідної групи. Оскільки, суми чистих платежів не переходять у власність товариства, через відсутність таких складових ознак власності як вільне користування та розпорядження, вони не можуть бути сумою поворотної фінансової допомоги (позики).

За таких обставин, сам по собі факт отримання коштів позивачем не може свідчити про отримання останнім доходу, оскільки ці надходження обтяжені зобов'язанням щодо їх повернення, проте строк повернення та сума чітко не визначені, а отже у позивача не було підстав для збільшення валових доходів.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду апеляційної інстанції про безпідставне прийняття податкового повідомлення-рішення №0007172312/0 від 20.09.2007 є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає ухвалені у справі рішення законними і обґрунтованими, а зазначену позицію відповідача помилковою. Відповідно постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2008 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 скасуванню не підлягають як такі, що винесені при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: /підпис/ Т.М. Шипуліна

Судді: /підпис/ Л.І. Бившева

/підпис/ Н.Г. Пилипчук

/підпис/ А.О. Рибченко

/підпис/ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна