Ухвала суду № 12490977, 01.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2010 р. м. КиївК-18330/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Господарського суду Луганської області від 03.05.2007

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008

у справі №15/107-н-ад

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контактор»

до1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

2. Головного управління Державного казначейства у Луганській області

проскасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Контактор»(далі по тексту позивач, ТОВ «ТД «Контактор») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі по тексту відповідач 1, Ленінська МДПІ), Головного управління Державного казначейства у Луганській області (далі по тексту відповідач 2, ГУДК у Луганській області) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 13.09.2006 №0000172360/0, від 21.11.2006 №00001722360/2, від 17.01.2007 №0000172360/3; стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2006 року у розмірі 33605,00 грн.

Постановою Господарського суду Луганської області від 03.05.2007, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008, позов задоволено.

В касаційній скарзі Ленінська МДПІ, просить скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 03.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Представники сторін в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 10.05.2006 надав Ленінській МДПІ декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006 року, в якій по рядку 21 задеклароване відємне значення податку поточного звітного періоду в сумі 110064,00 грн., по рядку 24 відображений залишок відємного значення попереднього податкового періоду в сумі 465156,00 грн., а по рядку 25 сума бюджетного відшкодування в розмірі 293737,00 грн. і обрано спосіб відшкодування на рахунок в установі банку. Разом із декларацією поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ленінською МДПІ було проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за квітень 2006 року.

За результатами якої був складений акт перевірки від 23.08.2006 №514/23-6/33270073, в якому зазначено порушення позивачем норми підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року на 33605,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2006 №0000172360/0, яким зменшено бюджетне відшкодування за квітень 2006 року на 33605,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення, відповідачем 1 були прийняті додаткові податкові повідомлення-рішення від 21.11.2006 №00001722360/2, від 17.01.2007 №0000172360/3.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: згідно пункту «а»бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно пункту «б»залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари (послуги), а якщо постачальник нерезидент, то з бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка піддягає сплаті до бюджету за підсумками поточного періоду (рядок 24 декларації та рядок 1 Розрахунку бюджетного відшкодування) складає 465156,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі 293737,00 грн.

Таким чином, визначення позивачем суми бюджетного відшкодування у сумі 293737,00 грн., є правильним та нормативно обґрунтованим.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Луганської області від 03.05.2007 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 03.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Г. Пилипчук (підпис)Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук