Ухвала суду № 12490973, 01.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2010 р. м. КиївК-11862/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивачаМерзлякової В.П.

Кондратенко І.О.

відповідачаКлиновського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2008

у справі №2-а-4753/08

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» (далі по тексту позивач, ВАТ «Алчевський коксохімічний завод») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі по тексту відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.01.2008 №00008008013/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2008, позов задоволено.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2008 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 11.01.2008 № 16/08-3/00190816.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з чим ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»до складу валових витрат у 4 кварталі 2006 році віднесло витрати із страхування у розмірі 349113,00 грн., які не пов'язані із господарською діяльністю.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2008 № 00008008013/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 130917,00 грн., у тому числі основний платіж 87278,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 43639,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.06.2006 між Корпорацією «Індустріальна спілка Донбасу», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат», ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»та Міжнародною фінансовою Корпорацією укладено кредитний договір, згідно якого позивач позичив кредит у Міжнародної фінансової Корпорації в розмірі 40 млн. доларів США.

У зазначеному кредитному договорі, встановлені вимоги стосовно страхування активів, відповідно до якого кожний позичальник повинен: «застрахувати і забезпечити постійне страхування у надійного страховика або перестраховика, схваленого МФК та ІСД, всіх своїх активів та господарської діяльності, включно зі страхуванням, зазначеним в Додатку В, та будь-яким страхуванням, що вимагається законом».

У Додатку В до кредитного договору встановлені вимоги стосовно страхування. Відповідно до вказаного Додатку «Позичальники повинні одержати і зберігати чинними усього строку кредитного договору, у відповідності до форм полісів та зі страховиками і перестраховиками, прийнятними для МФК, зокрема, «Страхування будівництва», «Страхування діяльності».

На виконання умов кредитного договору позивачем було укладено договір страхування від 28.07.2006 № 1000635-17-01-06 сторонами в якому виступили: Страховик - Страхова компанія «Кремінь», Фінансист - Міжнародна Фінансова Корпорація, Страховий брокер - «Аон Лімітед», компанії, що зареєстрована в Англії, та надає свої послуги через представництво в Україні.

Відповідно до пункту 1.3 договору страхування об'єкт страхування «Все фактичне і особисте майно будь-якого типу, характеру або опису, що належить страхувальнику або щодо якого він яким-небудь чином юридично відповідальний»пунктом 1.6 договору страхування встановлений розмір франшизи 2500000 доларів США .

Договір страхування не містить посилання про страхування майна, переданого в іпотеку згідно з договором іпотеки від 31.07.2006, укладеного між ВАТ «Алчевський коксохімічний завод»та Міжнародною фінансовою Корпорацією.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведений договір страхування було укладено позивачем відповідно до вимог розділу 5.04 «Страхування»кредитного договору і щодо своїх відповідних прав і інтересів, що передбачено пунктом 1 розділу «Страхування діяльності»Додатку В. Згідно до вимог договору страхування позивач одноособово, в межах лише вказаного договору зобовязаний сплачувати, шляхом перерахування, страхові платежі страховику. Цей договір не містить посилання на те, що оскільки на частку позивача по кредитному договору припадає лише 11,43% всього кредиту, то вартість страхового платежу визначається за розподілом на питому вагу. Цей договір також не містить посилань, що оплата страхового платежу за цим договором вступає в залежність умов інших договорів, укладених позивачем.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

До валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я бо інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Згідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, колегія суддів погоджує з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по сплаті страхових платежів згідно до договору страхування від 28.07.2006№ 1000635-17-01-06, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2008 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2008 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Г. Пилипчук (підпис)Т.М. Шипуліна З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук