Ухвала суду № 12490965, 04.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2010 р. м. КиївК-23556/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Нечитайло О.М., Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»(далі Товариство)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010

у справі № 2а-16095/09/0470

за позовом Товариства

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську (далі СДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача Кривошеїної І.О., Никифорова А.С.,

відповідача Денисюка О.В., Реви Д.М., Хмеленко Ю.О., Семишкури В.С., Шкоропада О.В.,

Генеральної прокуратури України Комаси О.Ю.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов з урахуванням уточнень до нього подано про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2009 №0000298813/0, від 20.07.2009 №0000298813/1, від 21.09.2009 № 0000298813/2, від 10.09.2006 №0000288813/0, від 20.07.2009 №0000288813/1, від 21.09.2009 № 0000288813/2, а також про визнання протиправними дій СДПІ щодо визнання нікчемним договору про надання маркетингових послуг від 03.10.2008 №0310/2008 та договору від 16.05.2008 №KV 172-08.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2010 позов задоволено частково; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано нечинними та скасовано; в решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з наявності документального підтвердження як факту надання позивачеві послуг з проведення маркетингового дослідження, так і факту поставки феросплавів на адресу Товариства, що обґрунтовує правомірність заявленої позивачем податкової вигоди.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 назване рішення місцевого суду зі справи скасовано; у позові відмовлено з тих мотивів, що відсутність доказів транспортування товару (феросплавів) позивачеві, а також відсутність фактичного здійснення товарообміну між безпосереднім постачальником Товариства (товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехсталь»(далі ТОВ «Промтехсталь»), яке не є товаровиробником цієї продукції), та підприємствами-постачальниками останнього свідчить про безтоварний характер операції з поставки феросплавів позивачеві. До того ж, за висновком апеляційного суду, неналежне оформлення результатів надання позивачеві маркетингових послуг та недоведеність позивачем економічної доцільності проведеного маркетингового дослідження виключає правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості цих послуг.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за наслідками використання результатів проведеного приватним підприємством «Інко-Фрахт» (далі ПП «Інко-Фрахт») маркетингового дослідження позивачем було отримано економічний ефект у вигляді економії витрат на суму 28578900грн., тоді як спірний договір про надання цих послуг відповідає вимогам чинного законодавства. За посиланням скаржника, наявність належним чином оформлених податкових накладних, складених постачальником (ТОВ «Промтехсталь») за фактом поставки феросплавів позивачеві, які в подальшому було використано Товариством для виробництва конверторної сталі та електросталі, є достатньою підставою для формування податкового кредиту позивача.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, оформлену актом від 01.06.2009 №478/08-02/3-05393056, за наслідками якої податковим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2009 № 0000288813/0, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 17544002,40грн. (у тому числі 9761647 грн. за основним платежем та 7782355,40 грн. штрафних санкцій), а також податкове повідомлення-рішення від 10.06.2009 №0000298813/0 про визначення Товариству суми завищення бюджетного відшкодування у розмірі 5702430грн. із застосування штрафних санкцій у сумі 471485 грн. Інші оскаржувані акти індивідуальної дії було прийнято ДПІ в процесі процедури адміністративного оскарження позивачем названих податкових повідомлень-рішень.

Судовими інстанціями також встановлено, що в основу прийняття зазначених рішень контролюючим органом було покладено:

висновок щодо неправомірності включення до податкового кредиту підприємства ПДВ, сплаченого позивачем у складі вартості маркетингових послуг, наданих ПП «Інко-Фрахт»за договором про надання маркетингових послуг від 03.10.2008 №0130/2008, з огляду на відсутність належних доказів власне надання цих послуг виконавцем та, відповідно, використання позивачем результатів проведеного маркетингового дослідження у власній господарській діяльності, а також з урахуванням ознак фіктивного підприємництва у діяльності ПП «Інко-Фрахт»;

факт безтоварного характеру операцій з поставки Товариству товару (феросплавів) за договором поставки від 16.05.2008 №KV 172-08, укладеним позивачем (покупець) та ТОВ «Промтехсталь»(постачальник), з огляду на відсутність доказів на підтвердження доставки (транспортування) цієї продукції позивачеві та фіктивність операцій з поставки названого товару ТОВ «Промтехсталь»постачальниками по другому ланцюгу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу ж вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником обєкта оподаткування (податкових зобовязань), зокрема, на суму податку на додану вартість, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній звязок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього звязку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції дійшли різних висновків як щодо факту надання позивачеві спірних маркетингових послуг, так і щодо звязку цих послуг з господарською діяльністю Товариства.

Так, відмовляючи у позові, апеляційний суд послався, зокрема, на те, що наявна у матеріалах справи копія Проекту по управлінському консалтингу для Товариства в умовах кризи не містить інформації, яка б дозволяла ідентифікувати виконавця цього проекту та встановити факт проведення вказаного дослідження саме на виконання договору про надання маркетингових послуг від 03.10.2008 №0130/2008. Апеляційний суд також дійшов висновку про невідповідність акта приймання-передачі робіт (послуг) за цим договором вимогам первинних документів.

Втім наведені висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам та наявним у матеріалах справи доказам.

Адже зазначений проект засвідчений печаткою виконавця послуг ПП «Інко-Фрахт»(що дозволяє встановити особу виконавця), тоді як чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах. Як вірно зазначив місцевий суд, подані позивачем Проект по управлінському консалтингу (в якому втілено результати здійсненого дослідження), акт здачі-прийняття послуг №ОУ-0000001 містять достатню інформацію щодо змісту наданих маркетингових послуг та їх відповідності умовам договору від 03.10.2008 №0130/2008.

Не можна погодитися і з наданою апеляційним судом правовою оцінкою, відповідно до якої відсутність доказів впровадження позивачем результатів проведеного дослідження у господарську діяльність підприємства та економічна недоцільність зазначеного дослідження виключає звязок цих послуг з господарською діяльністю Товариства.

Адже, як встановлено судами, завданням спірного маркетингового дослідження було виявлення причин виникнення економічної кризи на підприємстві позивача з розробкою методів подолання кризового стану на підприємстві, при цьому виконанням договірних зобовязань ПП «Інко-Фрахт» є власне надання замовнику (позивачеві у справі) звіту. Тобто виконання названого договору не повязане з подальшим впровадженням результатів дослідження у діяльність Товариства та отриманням останнім економічного ефекту, а передбачає лише подання відповідної інформації позивачеві.

Таким чином, в даному разі звязок наданих послуг з господарською діяльністю Товариства має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності, а не власне обовязкового їх використання позивачем.

З установлених судами фактичних даних випливає, що сфера проведеного дослідження цілком відповідає діяльності Товариства. Водночас слід зазначити, що господарська операція платника у межах його діяльності не обовязково має бути прибутковою. Тобто власне негативний фінансово-економічний результат (або взагалі відсутність очікуваного результату) від використання позивачем результатів наданих маркетингових послуг не нівелює звязок цих послуг з господарською діяльністю підприємства. Економічна ж доцільність проведеного маркетингового дослідження є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу. Відтак встановлення економічних вигод при впровадженні Товариством результатів дослідження не має правового значення для цього спору.

Таким чином, за даних обставин слід погодитися з висновком місцевого суду про повязаність витрат позивача на оплату маркетингових послуг з його господарською діяльністю та про обґрунтованість віднесення сплаченого у складі вартості цих послуг ПДВ до податкового кредиту позивача.

З огляду на установлені підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правила формування податкового кредиту та обмеження, передбачені підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, при наявності належним чином оформлених податкових накладних на підтвердження факту сплати платником відповідних сум ПДВ у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

У розгляді цієї справи місцевий суд послався на те, що факт поставки ТОВ «Промтехсталь»позивачеві феросплавів у період з травня 2008 року по грудень 2008 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема - прибутковими ордерами, податковими накладними, актами приймання-передачі товару, а також дослідженими місцевим судом даними зведеного контрольного журналу і книги покупок за вказаний період, а також фактом використання названого товару для виробництва власної продукції. До того ж, за результатами дослідження обставин справи судом першої інстанції було зясовано факт виробництва Товариством конверторної сталі та електросталі (сировиною для якої виступають феросплави) у періоди 2008 року, коли ексклюзивним постачальником феросплавів для позивача виступало ТОВ «Промтехсталь»(зокрема, у липні, листопаді та грудні 2008 року).

Спростовуючи наведений висновок суду першої інстанції, апеляційний суд, в свою чергу, послався на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування феросплавів.

Оскільки факт реального здійснення господарських операцій з поставки феросплавів позивачеві протягом спірного періоду входить до предмету доказування у справі, тоді як у матеріалах справи містяться суперечливі дані відносно дійсного виконання спірних поставок, судам слід було більш ретельно перевірити доводи сторін щодо здійснення господарських операцій з поставки феросплавів Товариству.

Так, згідно з частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких розкривається зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне зясування всіх обставин у справі, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, в даному разі суду слід було, зокрема, витребувати від сторін та дослідити докази не лише щодо транспортування товару, а й стосовно його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання спірного товару, вичерпно зясувати факт використання цього товару позивачем в господарській діяльності шляхом порівняння кількості використаних позивачем феросплавів у виробництві продукції у спірний період з кількістю наявних у Товариства феросплавів на момент поставки спірного товару та з кількістю такого поставленого товару, за необхідності призначивши експертизу у справі, а також фактичні дані щодо порядку проведення розрахунків за придбаний товар.

До того ж, судами не було надано будь-якої правової оцінки заявленим Товариством позовним вимогам щодо визнання протиправними дій СДПІ відносно визнання нікчемним договору про надання маркетингових послуг від 03.10.2008 №0310/2008 та договору від 16.05.2008 №KV 172-08.

Наведені порушення норм процесуального права призвели до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відтак відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України рішення місцевого та апеляційного судів зі справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, за необхідності призначивши експертизу у справі, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 у справі № 2а-16095/09/0470 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.М. Нечитайло А.О. Рибченко Є.А. Усенко