Ухвала суду № 12490959, 26.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2010 р. м. КиївК-4350/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 26.10.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Калуської ОДПІ Івано-Франківської області на постанову Господарського суду Iвано-Франкiвської областi від 30.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009

у справі№ А-12/52-8/155

за позовомТОВ "Карпатнафтохім"

доКалуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

за участю прокуратури Івано -Франківської о бласті

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»звернулось до суду з позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції у Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000132301/0 від 19.01.07 та №0000132301/1 від 29.03.07.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2008, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009, позовні вимоги задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ №0000132301/0 від 19.01.07 та №0000132301/1 від 29.03.07.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Господарського суду Iвано - Франкiвської області від 30.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року, про що складено відповідний акт №1260/23-1/33129683 від 28.12.2006 р. на підставі якого податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Як встановлено судами, 26 грудня 2005 року позивач уклав із ТОВ «Укрспецтрансприкарпаття»(виконавець) договір №26/12-П про надання послуг, згідно умов якого виконавець зобов'язався надати позивачу власними та/або залученими силами послуги по виконанню певних видів робіт, зокрема, підсилення елементів конструкцій залізничних вагонів-цистерн, видачі технічних рішень.

Пунктом 5.1. вказаного договору визначено, що приймання-здача наданих виконавцем позивачу послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт).

Загальна вартість договору визначена протоколом погодження цін-додаток № 1 до договору, і складає 6611895,00 грн.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно включив до валових витрат суму 3289500 грн., оскільки частина робіт за договором виконувалась не виконавцем договору, а залученими іншими юридичними особами.

Проте з таким висновком погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 283, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначається ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами встановлено, що позивачем надані всі первинні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та свідчать про факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Залучаючи до виконання робіт по договору третіх осіб, виконавець діяв в межах своїх зобов'язань та повноважень за договором. Акти виконаних робіт на 120 вагонів цистерн, підписані сторонами договору - позивачем та виконавцем, є первинними документами, визначеними договором як документи, що засвідчують факт приймання-здачі наданих послуг Виконавцем для позивача.

Також суд обґрунтовано зазначив, що виконавець за вказаним договором не брав на себе зобов'язання видати позивачу технічні рішення на певну кількість вагонів цистерн, а брав зобов'язання організувати, власними та/або залученими силами певні роботи. Тобто, як вбачається із тексту договору, предметом договору була саме організація робіт, зазначених у договорі.

Крім того, стаття 213 Цивільного Кодексу України, згідно якої зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) або судом на вимогу однієї або обох сторін, не наділяє відповідача правом робити висновок про неповне виконання умов договору, при наявності підписаних сторонами актів приймання-здачі послуг.

Таким чином, позивач витрати по сплаті послуг ТОВ „Укрспецтрансприкарпаття" згідно умов договору від 26.12.2005 року обґрунтовано включив до валових витрат.

Щодо включення позивачем до складу валових витрат страхової премії в розмірі 182665,30грн, то колегія суддів погоджується з думкою судів попередніх інстанцій, про необґрунтованість висновків податкового органу про те, що дані витрати повинні бути включені на збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів, з наступних підстав.

Як встановлено судами, позивачем укладено договір страхування № 1521 від 12.08.2005 із страховою компанією „ІФД капітал страхування". Об'єктами страхування, як передбачено п.2.2. договору, є майнові інтереси позивача, пов'язані з монтажем і пуско-налагоджувальними роботами установки гідрування фракції с4/с5. Загальна страхова премія за цим договором страхування складає-182665,30грн.

Сплата позивачем страхової премії в сумі 182665,30 грн., яку позивач включив до складу валових витрат, підтверджується платіжним дорученням №3381 від 28.10.2005.

Позивачем здійснювались монтажні та пуско-налагоджувальні роботи установки гідрування С4/С5 і майнові інтереси позивача застраховані саме на період виконання цих робіт, що прямо визначено договором страхування.

Враховуючи обставини проведення монтажних та пуско-налагоджувальних робіт, суди дійшли вірного висновку про те, що страхові платежі слід пов'язувати із здійсненням витрат на самостійне виготовлення основних фондів, а не із здійсненням витрат на їх придбання. При цьому обґрунтовано зазначено, що, на відміну від п.п.8.4.1. ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який передбачає включення страхових платежів до вартості основних фондів у разі здійснення витрат на придбання основних фондів, п.п.8.4.2. цього закону не передбачає включення страхових платежів на збільшення балансової вартості груп основних фондів у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів.

Виплата страхової премії за договором страхування майнових інтересів в процесі проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт віднесена позивачем до складу валових витрат на підставі п.п.5.4.6. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

З викладеного вбачається, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати зі страхування будь-яких ризиків такого платника податку за умови їх зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності.

Тому, як вірно зазначено судами, в даній спірній ситуації , страхування майна платника податку на період проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт не дає підстав включати зазначені страхові платежі на збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів.

Посилання скаржника щодо завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року є безпідставним виходячи з такого. Позивачем застосовано норми амортизації 2 відсотки до балансової вартості 1 групи, 10 відсотків до балансової вартості 2 групи та 6 відсотків до балансової вартості 3 групи на підставі норм п.1 розділу II Перехідні положення Закону України від 01.07.2004 року № 1957 „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", де абзацом другим визначено, що за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року, здійснюється амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року. Позивачем витрати на придбання основних фондів понесені 28.02.2005 року, тобто після 01.01.2004 року, тому ним були застосовані нові норми амортизації.

Платник податку на прибуток після 01.01.2004 року для нарахування амортизації веде окремий податковий облік основних фондів, витрати на придбання яких понесені до 01.01.2004 року та після 01.01.2004 року. Іншого поділу з метою нарахування амортизації після 01.01.2004 року чинне законодавство не передбачає. Таке розуміння норм закону підтверджено також наказом ДПА України від 11.12.2006 року № 766, тому, суд обґрунтовано та справедливо визнав правомірними дії позивача, щодо застосування нових норм амортизації до витрат на придбання основних фондів, які понесені ним після 01.01.2004 року.

Пунктом 1 розділу II Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року №1957 «Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей податкового обліку платників податку зобов'язано вести окремий облік витрат, пов'язаних із придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року. При цьому зазначений Закон не передбачає подальшого поділу чи розмежування таких витрат в залежності від того, чи були такі основні фонди новими чи ні.

Таким чином, при вирішенні спору суди дійшли правильного висновку, про те, що чинне законодавство фактично розрізняє основні фонди за моментом їх придбання (понесення витрат на придбання), зокрема, до 01.01.04 року та після цієї дати.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Калуської ОДПІ Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 у справі №А-12/52-8/155 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської ОДПІ Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 у справі №А-12/52-8/155 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К.Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко

Т.М. Шипуліна