Ухвала суду № 12490847, 01.11.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-30/8971-2007А/5002

01.11.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіОмельченка В. А.,

суддів Іщенко Г.М. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс"- Гаврилов Віктор Іванович, довіреність № б/н від 08.10.10 року.

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим - не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до початку засідання надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю. ) від 09.12.08 року по справі № 2-30/8971-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" (вул. Вересаєва, 12, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

доДержавної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим (вул. Кримська 82-в, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим від 02.12.2008р. по справі № 2-30/8971-2007А позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Відпочинок-Сервіс»до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0006620000701701/1 від 14.06.2007 року, №0007620000892301/1 від 11.06.2007року, №0007570000462301/1 від 11.06.2007р. та №0007630000902301/1 від 11.06.2007 року, задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Феодосії №0006620000701701/1 від 14.06.2007р. про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток фізичних осіб в сумі 3290,55грн., визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Феодосії №0007620000892301/1/1 від 11.06.2007р. про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток частково на суму 23014,00грн., у тому числі на суму основного платежу в розмірі 15343,00грн. та 7671,00 грн. штрафних санкцій, визнано нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Феодосії №0007630000902301/1 від 11.06.2007 р. про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 3095,00грн.

В інший частині позову відмовлено. Крім того, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 1,70 грн.

В основу постанови покладені висновки проведеної по даній справі судово-економічної експертизи від 07.08.2008 р. № 133/07.

З вказаною постановою не погодився відповідач по справі Державна податкова інспекція в м. Феодосії АР Крим та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Господарського суду АР Крим по даній справі та в адміністративному позові ТОВ «Відпочинок-Сервіс»відмовити.

Апелянт вважає, що вищевказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, вважає, що п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів), згідно з абз. 1 якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Тобто, як стверджує апелянт, відповідно до Закону в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, а сутність перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податків або валових доходів (у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі приросту запасів), або валових витрат (у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів).

Таким чином, апелянт вважає, що якщо у осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи або з фіксованого сільськогосподарського податку, обліковуються запаси, придбані та оприбутковані в період сплати ФСП або єдиного податку (тобто витрати на придбання яких не були включені до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при подальшому перерахунку по п. 5.9 ст. 5 Закону.

На думку апелянта, зазначені вище платники податку мають право на застосування цього пункту тільки до запасів, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких було включено до складу валових витрат у таких випадках: або якщо запаси були придбані та оприбутковані платниками після переходу на загальну систему оподаткування; або якщо до перебування цих осіб на спрощеній системі або на ФСП вони були платниками податку на прибуток на загальних підставах і мають запаси, придбані та оприбутковані в період перебування на загальній системі оподаткування.

Крім того, апелянт зазначив, що спірне питання по перевірці виникло за 2004р., коли вже набрав сили Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 24.12.2002р. № 349-ІV.

Щодо питання встановленого в акті перевірки заниження валового доходу на суму 250 грн. (стор. 7 висновку № 133/07), що складається із суми внесених паїв у касу підприємства за лютий 2005р., то апелянт зазначив, що експерт посилається тільки на дані головної книги за 2005р., що є тільки синтетичним відображенням даних, що відображаються в первинних документах. В акті ж перевірки (стор. 33, 34 акту перевірки від 15.03.2007р. № 565/23-1/32511473) зазначені дані первинних документів з переліком пайовиків, у звязку з чим вважає, що позовні вимоги ТОВ «Відпочинок-сервіс»не можуть бути задоволені.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим .

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року справа призначена до апеляційного розгляду на 01.11.2010 о 14:25 год.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинок-Сервіс" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 01.11.2010 року, не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до початку засідання надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

При розгляді справи в порядку ст. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ в м. Феодосії АР Крим проведена виїзна документальна перевірка ТОВ «Відпочинок-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.12.2006р., за результатами якої складено акт перевірки №565/23-1/32511473 від 15.03.2007р.

Як вбачається з акту, перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено заниження скорегованого валового доходу на загальну суму 178600,00грн., у тому числі: за 2004 рік в сумі 124200,00грн., за 2005 рік в сумі 54400,00грн.

Так, при перевірці первинних документів (первинних касових документів, банківських витягів, актів виконаних робіт), а також зведених даних у регістрах бухгалтерського обліку (журнали-ордера та відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»в частині прибутків, отриманих підприємством у перевіреному періоді, було встановлено заниження сукупного валового доходу у порушення п.п 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 22.05.1997р. №283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок неповного відображення отриманих авансів та прибутків від виконаних робіт у рядках 01.1, 01.6 Декларації на прибуток за 2005 рік у сумі 54400,00грн., у тому числі за 9 місяців 2005 року в сумі 12400,00грн.; завищення сукупних валових доходів за перше півріччя 2005 року в сумі 186100,00грн., у тому числі за перший квартал 2005 року у сумі 46200,00грн.

Крім того, згідно з даними декларації про прибуток ТОВ «Відпочинок-Сервіс»за 2004 рік та наданого у ДПІ уточнюючого розрахунку (вх. № ГНИ-60064 від 09.02.2005р.), уточнюючого розрахунку (вх. №ГНИ-18569 від 12.05.2006р.) встановлено, що підприємством по рядку 04.2 Декларації задекларований збиток балансової вартості запасів в сумі 44400,00грн.

Відповідачем в акті перевірки наведено, що згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податків здійснює податковий облік приросту балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих, півфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції , витрати на придбання яких включаються до складу валових прибутків платника податку у такому звітному періоді. У випадку, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду менше менш їх балансової вартості на початок цього звітного періоду, різниця входить до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Перевіркою встановлено, що у період з 01.10.2003р. по 01.07.2004р. ТОВ «Відпочинок-Сервіс»здійснювало господарську діяльність по спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності на підставі сплати єдиного податку по ставці 10%. Таким чином, фактично за підсумками 2004 року ТОВ «Відпочинок-Сервіс»було отримано приріст балансової вартості запасів у сумі 79800,00грн.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що у порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок порушення обліку приросту-убутку залишків запасів, позивачем занижена сума валових доходів за 2004 рук в сумі 124200,00грн. (44400,00 + 79800,00).

Також перевіркою встановлено порушення п.п 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні валових витрат ТОВ «Відпочинок-Сервіс»за 9 місяців 2005 року у сумі 40000,00грн. внаслідок віднесення до складу сукупних валових витрат вартості поліпшення основних засобів, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів станом на 01.01.2005р.

Перевіркою правильності нарахування амортизації у ході перевірки встановлено заниження суми амортизаційних відрахувань на суму 16380,00грн. у результаті порушення п.п 8.7.1, п. 8.7, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з заниженням балансової вартості основних засобів 2 групи у сумі 16400,00грн., у тому числі за 2005 рік у сумі 4000,00грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 3600,00грн., за перше півріччя 2006 року у сумі 6840,00грн., за 9 місяців 2006 року у сумі 9756,00грн., за 2006 рік в сумі 12380,00грн.

Податок на прибуток за 2004 рік донарахований в сумі 31100,00грн. (124200,00*25%).

Податок на прибуток за 2005 рік донарахований в сумі 23400,00грн. У таблиці №40 акту перевірки №565/23-1/32511473 від 15.03.2007р. сума заниження прибутку, що оподатковується за 2005 рік складає 93400,00грн., сума заниження податку на прибуток 23400,00грн. Але, виходячи з порушень, встановлених у акті перевірки №565/23-1/32511473 від 15.03.2007р. сума заниження прибутку, що оподатковується за 2005р. повинна складати 90400,00грн. (54400,00 + 40000 4000,00), заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 22600,00грн. Причина різниці, яка утворилась оподаткованим прибутком в сумі 3000,00грн. (93400,00 90400,00) та податку на прибуток в сумі 800,00грн. (23400,00 22600,00), судовій колегії відповідачем не пояснена.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ в м. Феодосії АР Крим є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, судова колегія вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судова колегія, перевіряючи та оцінюючи, в порядку ч. 3 ст. 2 КАС України, правомірність рішень відповідача, встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Відпочинок-Сервіс»у період з 01.10.2003р. по 01.07.2004р. здійснювало господарську діяльність по спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності на підставі сплати єдиного податку по ставці 10%, після чого перейшло на загальну систему оподаткування.

П. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Разом з тим, порядок визначення приросту балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції при переході зі спрощеної системи оподаткування (єдиний податок) на загальну систему оподаткування законодавчо не врегульований.

Як свідчать матеріали справи, позивач при складанні звітності за 2004 рік керувався листом ДПА України від 24.04.2000р. №7075/7/15-1117, в якому було розяснено, що при переході з єдиного податку на систему оподаткування податком на прибуток у відомості про балансову вартість товарних запасів відображається вартість запасів, які були придбанні у період сплати єдиного податку та не реалізованих протягом періоду сплати податку, в частині, що оплачена постачальникам.

Як було встановлено при проведенні судово-економічної експертизи по даній справі, приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, розрахований на підставі розяснення ДПАУ від 24.04.2000р. №7075/7/15-1117, складає за 12 місяців 2004 року 21829,13грн. (57994,34 79823,47).

У листах ДПАУ від 07.09.2006р. №16636/7/31-3017 та від 06.02.2007р. №2169/7/15-0217 розяснено, що якщо у осіб, які у відповідному податковому звітному періоді перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи, враховуються запаси, набуті та оприбутковані у період сплати єдиного податку (тобто витрати на набуття яких не буди включені до складу валових), вартість таких запасів не підлягає відображенню у таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства та відповідно не враховується при наступному перерахунку відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997р.

Виходячи з даного розяснення, приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції за 12 місяців 2004 року повинен скласти 79823,47грн.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем при складанні звітності за 2004 рік не повинні були застосовуватися правила п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому судова колегія виходить з того, що відповідно до абз. «г»п.п. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Крім того, в силу абз. «д»даної норми Закону не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

ТОВ «Відпочинок-Сервіс»в уточнюючому розрахунку до декларації з податку на прибуток за 2004 рік вх. №ГНИ-18569 від 12.05.2006р. задекларовано зменшення балансової вартості запасів в сумі 44400,00грн.

Проведеною по даній справі судово-економічною експертизою було встановлено, що виходячи з розяснень ДПАУ у листі від 24.04.2000р. №7075/7/15-1117, ТОВ «Відпочинок-Сервіс»повинно бути відобразити приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції у сумі 66229,13грн. (21829,13 + 44400,00). Тобто оподаткований прибуток за 2004 рік занижений на суму 66229,13грн., податок на прибуток занижений на суму 16557,28грн. (66229,13*25%).

Таким чином, за висновком експерта, заниження валових доходів за 2005 рік підтверджується в сумі 54231,00грн. та не підтверджується заниження валового прибутку за 9 місяців 2005 року в сумі 12186,00грн.

Судовою колегією встановлено, що при дослідженні правильності встановлення валових витрат судово-економічною експертизою було встановлено, що до складу валових витрат у третьому кварталі 2005 року ТОВ «Відпочинок-Сервіс»були віднесені витрати на поліпшення основних засобів (автотранспорту) у сумі 56300,02грн., що підтверджується документами: видаткова накладна №826 від 05.08.2005р. отримана від ТОВ «Богатирь»автошини на загальну суму 33800,02грн. (без ПДВ); видаткова накладна №878 від 18.08.2005р. отримана від ТОВ «Богатирь»комплекти для ремонту двигуна на загальну суму 22500,00грн. (без ПДВ).

Вищезазначені витрати були проведені у бухгалтерському звіті проводкою Д-т 207, К-т 631, віднесені до складу валових витрат за 3 квартал 2005 року у сумі 56300,02грн. та відображені у рядку 04.1 Декларації про прибуток за 3 квартал 2005 року.

Відповідно до п.п 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97 платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Станом на 01.01.2005р. сукупна балансова вартість основних засобів ТОВ «Відпочинок-Сервіс»складала 163400,00грн., таким чином, протягом 2005 року підприємство мало право на включення до складу валових витрат витрат повязаних з поліпшенням основних фондів на суму 16300,00грн.

Таким чином, проведеним експертним дослідженням підтверджується завищення валових витрат ТОВ «Відпочинок-Сервіс»за 9 місяців 2005 року на суму 40000,00грн. внаслідок віднесення до складу сукупних валових витрат вартості поліпшення основних засобів, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів станом на 01.01.2005р.

Так, при дослідженні первинних бухгалтерських документів експертом було встановлено, що ТОВ «Відпочинок-Сервіс»у порушення п.п 8.7.1, п. 8.7, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97, була занижена сума амортизаційних нарахувань внаслідок заниження балансової вартості основних засобів 2 групи в сумі 16400,00 грн., у тому числі за 2005 рік у сумі 4000,00грн., за перший квартал 2006 року у сумі 3600,00грн., за перше півріччя 2005 року у сумі 6840,00грн., за 9 місяців 2006 року у сумі 9756,00грн., за 2006 рік у сумі 12380,00грн.

Таким чином, з урахуванням висновку експерта, який ґрунтується на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, донарахування податку на прибуток відповідно до акту перевірки №565/23-1/32511473 від 15.03.2007р. підтверджується за 2004 рік з урахуванням розяснень ДПАУ від 24.04.2000р. №7075/7/15-1117, у сумі 16557,28грн. (66229,13*25%).

Крім того, донарахування податку на прибуток відповідно до акту перевірки №565/23-1/32511473 від 15.03.2007р. за 2005 рік підтверджується у сумі 22600,00грн. ((54400,00 + 4000,00)*25%) та не підтверджується в сумі 800,00грн. (23400,00 22600,00), у тому ж числі донарахування податку на прибуток за 9 місяців 2005 року підтверджується у сумі 1350,00грн. ((12186,00 + 40000,00)*25%).

Що стосується викладених в акті перевірки висновків ДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість за травень 2006 року у сумі 4230,04грн., яке виразилося в тому, що у порушення п.п 7.4.1 п.п 7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03.04.1997р. підприємством віднесені до складу податкового кредиту суми ПДВ за витратами, які не підтверджені податковими накладними та будь-якими іншими документами, то судовою колегією встановлено наступне.

У розділі 1 Реєстру отриманих та виданих накладних за травень 2006 року відображені наступні витрати, які не підтверджені податковими накладними: податкова накладна №54 від 26.04.2006р. від ТОВ «Торговий дім «Белогор»(включена до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2006 року під №49 у сумі ПДВ 1796,71грн.) та податкова накладна №35 від 03.04.2006р. від підприємства «Будівельне управління ЧФ»(включена до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2006 року під №55 в сумі ПДВ 2433,33грн.).

При дослідженні розділу 1 «Реєстру отриманих та виданих накладних»за квітень та травень 2006 року встановлено, що податкова накладна №54 від 26.04.2006р. від ТОВ «Торговий дім «Белогор»включена двічі до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2006 року під №62 та за травень 2006 року під №49 у сумі ПДВ 1796,71грн.; податкова накладна №35 від 03.04.2006р. від підприємства «Будівельне управління ЧФ»включена двічі до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2006 року під №2 та за травень 2006 року під №55 в сумі ПДВ 2433,33грн.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується заниження податку на додану вартість ТОВ «Відпочинок-Сервіс»за травень 2006 року в сумі 4230,04грн.

Що стосується висновків ДПІ в м. Феодосії про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 794,82грн. внаслідок порушення абз. «е»п.п. 4.2.9 п. 4.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889 від 22.05.2003р., яке виразилося у не утриманні та не перерахуванні позивачем до бюджету вказаного податку з отриманого ОСОБА_3 оподатковуваного доходу у сумі 6114,00грн. на підставі договору міни №2544 від 13.06.2005р., то судовою колегією встановлено наступне.

При перевірці бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками»встановлено, що підприємство придбало нерухоме майно (квартиру) за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1278 від 08.04.2005р. у ОСОБА_4 Вартість квартири за оцінкою ФМБРТІ 9814,00грн.

13 червня 2005 року між ТОВ «Відпочинок-Сервіс»та фізичною особою ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір міни, внаслідок якого у власність ТОВ «Відпочинок-Сервіс»перейшло домоволодіння АДРЕСА_2 загальною вартістю 3700,00грн. У власність ОСОБА_3 перейшла квартира №18, яка знаходиться за адресою м. Феодосія, б-р Старшинова, буд 23 загальною вартістю 9814,00грн.

Таким чином, ОСОБА_3 отримала додатковий дохід у сумі 6114,00грн.

Відповідно до п. 3.4 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889 від 22.05.2003р., при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт.

Державною податковою інспекцією в м. Феодосії за актом перевірки №565/23-1/32511473 від 15.03.2007р. донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 1096,85грн. ((9814,00-3700,00)*13%*1,15*1,2), де 13% - ставка податку з доходів фізичних осіб, 1,15 коефіцієнт, який розрахований за формулою зазначені у п. 3.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889 від 22.05.2003р. для визначення суми доходу, отриманого у яких-небудь не грошових формах, 1,20 податок на додану вартість.

Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003р. доходом з джерелом його виникнення в Україні є будь-який дохід, отриманий платником або нарахований на його користь від здійснення яких-небудь видів діяльності на території України, зокрема у виді: доходу від продажу нерухомого майна, яке знаходиться на території України (пп. «є», п. 1.3, ст. 1 Закону).

Статтями 715 та 716 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. До договору міни застосовуються загальні положення договору про купівлю-продаж.

Відповідно до загальних положень про купівлю-продаж, які встановлені статтею 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У податковому розясненні ДПА України від 02.03.2005р. №1804/6/17-3116 міститься висновок, що оскільки до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та Закону України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»не встановлюється окремого порядку оподаткування доходів фізичних осіб у випадку обміну нерухомого майна, оподаткування таких операцій здійснюється за правилами, встановленими пунктами 11.1, 11.2 ст. 11 та п. 12.1, ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003р.

Відповідно до п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003р. податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження обєктів нерухомого майна, у порядку встановленому у статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір при наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Таким чином, правомірність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 1096,85грн. ані нормативно, ані документально не підтверджується.

Оцінивши висновок експерта від 07.08.2008 р. № 133/07 в порядку ст. 86 КАС України та враховуючи, що при дослідженні експертом застосовувались метод документальної перевірки, при якому перевірялась правильність арифметичних підрахунків та підведених підсумків, та метод співставлення, визначалась відповідність ведення податкового обліку вимогам законодавчих та нормативних актів, а також зіставивши висновок експерта з іншими доказами у справі, судова колегія не вбачає підстав не довіряти висновкам експерта, адже вони підтверджуються матеріалами справи.

Що стосується вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення рішення ДПІ в м. Феодосії № 0007630000902301/1 від 11.06.2007р. про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 3095,00грн., то, як правильно встановив суд першої інстанції, в основу вказаного податкового повідомленнярішення, скерованого на адресу позивача внаслідок оскарження результатів перевірки позивачем в адміністративному порядку, на підставі рішення ДПІ в м. Феодосія АР Крим від 01.06.2007 р. №3018/10/25-0, в частині визначення податкового зобовязання в сумі 3095,0 грн. покладені факти, які не були досліджені під час проведення перевірки та складанні акту перевірки №565/23-1/32511473 від 15.03.2007р., що свідчить про безпідставність його винесення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі не доведено.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача та визнав податкове повідомлення рішення №0006620000701701/1 від 14.06.2007р. на суму 3290,55грн. та податкове повідомлення-рішення №0007630000902301/1 від 11.06.2007р. про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 3095,00грн. нечинними в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення №0007620000892301/1/1 від 11.06.2007р. про нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток визнав нечинним частково на суму 23014,00грн., у тому числі 15343,00грн. основного платежу та 7671,00грн. штрафних санкцій, а в інший частині позову відмовив.

В силу ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст..200, п.1 ч.1 ст.205, ст..ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 02.12.2008р. по справі № 2-30/8971-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 листопада 2010 р.

Головуючий суддяпідписВ.А.Омельченко

Судді підпис Г.М. Іщенко підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко