Ухвала суду № 12490856, 09.11.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2948/09/2770

09.11.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Лядової Т.Р. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняКовінська Т.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради- Шебеда Алла Василівна, довіреність № 20/2-63 від 11.01.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя- Дерябкіна Вікторія Любимирівна, довіреність № 5091/10/10 від 09.08.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя <Довідник >Дудкіна Т.М. ) від 02.04.10 по справі №2а-2948/09/2770

за позовом Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради (вул. Адм. Октябрьського, 4, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, місто Севастополь, 99042)

про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради звернулося до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя, просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення відповідача від 10.12.2009 року № 0000362301/0. Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 02.04.10 позов - задоволений.

Визнано податкове повідомлення - рішення від 10.12.2009 року № 0000362301/0, прийняте Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі м. Севастополя протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя звернулася до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав їх необґрунтованими, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2009 р. За наслідками перевірки складено акт № 110/23-1/03358274/5901/10 від 06.11.2009 р., в одному із висновків якого встановлено заниження земельного податку до ДПІ Балаклавського району м. Севастополя за рахунок здавання в оренду ділянки водоохоронної зони Держзаповіднику „Байдарський” загальною площею 10,3 га, на яку не поширюється звільнення від сплати податку.

На підставі акту перевірки № 110/23-1/03358274/5901/10 від 06.11.2009 р., відповідачем прийняте оскаржуване рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок у 29483,79 грн.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, донарахування земельного податку здійснене в звязку з тим, що позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, яка відноситься до землі, що має статус республіканського заповідника.

Між позивачем та ПП „Фірма „Волта” 28.10.2008 р. укладено договір нерухомого майна. Договір укладено у письмовій формі. Предметом договору вказано нерухоме майно, а саме: споруди водосховища-відстійника на річці Байдарка загальною площею 10,3 га., яке перебуває на балансі КП „Севміськводоканал”.

Як вбачається з умов договору (п.4.4.1) орендар (ПП „Фірма „Волта”) зобовязався здійснити нотаріальне посвідчення договору та державну реєстрацію та оплатити послуги по підготовці документів, необхідних для нотаріального посвідчення.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Частинами 1 та 2 статті 5 того ж Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.15 цього ж Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, виходячи з аналізу чинного законодавства, платниками земельного податку є лише власники земельної ділянки і землекористувачі за наявності виникнення права власності або права користування.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частиною 1 ст.126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ст. ст. 209,210 ЦК України, правочин, здійснений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, установлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, установлених законом. Такий правочин є здійсненим з моменту його державної реєстрації.

Статтями 793, 794 ЦК України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди(їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, договір найму нерухомого майна, укладений між позивачем та ПП „Фірма „Волта”, підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації як в силу закону так і домовленості сторін. Оскільки нотаріальне посвідчення та державна реєстрація не здійснені, такий договір в силу ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним. Доказів, що зазначений договір визнавався дійсним суду не надано.

Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач мав дати правову оцінку договору, про який зазначено вище, та врахувати наслідки такого договору, перш ніж донараховувати податкове зобовязання без достатніх на це підстав, враховуючи, що саме цей договір відповідач поклав в основу донарахування податкового зобовязання.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02.04.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02.04.10р. по справі № 2а-2948/09/2770 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02.04.10р. по справі № 2а-2948/09/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 листопада 2010 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва