Ухвала суду № 12489997, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 17/144 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.

Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сауляка Ю.В.,

суддів Глущенко Я.Б., Федорової Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Добровольського Олега Ігоревича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2008 року Дочірнє підприємство «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0001044120/0 від 06.05.2008 року, №0001374120/1 від 22.07.2008 року та №0001764120/2 від 13.10.2008 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд визнати протриманими та скасувати податкові повідомлення рішення №0001764120/3 та №0002134120/3 від 31.12.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2009 року вказаний адміністративний позов задоволено повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення №0001764120/3 та №0002134120/3 від 31.12.2008 року.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

До суду апеляційної інстанції сторони не зявились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обовязковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків 16.04.2008 року було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено Акт №255/41-20/30019775.

Під час проведення вказаної перевірки виявлено порушення п. 13 та 14 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6.08.1999 року №1494 внаслідок неподання розрахунків по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 3, 4 квартал 2006 року, 1- 4 квартал 2007 року, що призвело до не нарахування вказаного збору в розмірі 717,81 грн.

Задовольняючи адміністративний позов ДП «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено, що позивач здійснює спеціальне водокористування, а тому підстав для сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів не має.

З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не можна не погодитись.

Відповідно до ст.1 Водного Кодексу України водокористування є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування, зокрема, роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Стаття 49 Водного кодексу України передбачає, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу і є платним.

Єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, закріплені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року №1494 «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2 даного Порядку збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Органи Мінприроди зобов'язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік водокористувачів, яким надано дозволи на спеціальне водокористування, із зазначенням термінів їх дії (п. 4 Порядку).

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1 жовтня 1999 року N 231/539/118/219, передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу.

Крім того, відповідно копії Договору №6656/15-06 від 21.04.1999 року, укладеного між позивачем та Державним комунальним обєднанням «Київводоканал», позивач отримує питну воду, яка в подальшому використовується в їдальні, тобто для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб компанії.

Таким чином, постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, тому підстав для її задоволення не має.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Добровольського Олега Ігоревича на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2009 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяЮ.В. Сауляк

СуддіЯ.Б. Глущенко

Г.Г. Федорова