Ухвала суду № 12489971, 19.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9720/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Сауляка Ю.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Джулая Г.В. та представників відповідача Торута О.З., Астаф`євої І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медична компанія»«Медікус»до Бориспільської митниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень форми «Р»від 15.04.2010 року № 2, 3, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону про ПДВ та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181, митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Медична компанія «Медікус» 26.05.1992 року зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 21584181.

Видами діяльності за КВЕД є: роздрібна торгівля фармацевтичними товарами; роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами; оптова торгівля фармацевтичними товарами; здавання в оренду власного нерухомого майна; медична практика; стоматологічна практика.

У період з 15.02.10 року по 05.03.10 року посадовими особами Бориспільської митниці проведена камеральна перевірка позивача, за результатами якої 05.03.2010 року складено акт № К/0001/10/122000000/21584181 камеральної перевірки виробів медичного призначення «інше пристосування ортопедичне»(код УКТЗЕД 9021909000), ввезених ТОВ «Медична компанія «Медікус»за період 2007-2010 рр.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомленнями форми «Р»від 15.04.2010 року № 2, 3.

Так, в податковому повідомленні № 2 зазначено, що згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181 від 21.12.00р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з Законом України від 05.04.01р. № 2371-Ш «Про митний тариф України»та підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.00р. встановлено порушення вимог Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України від 05.04.01р. № 2371-Ш «Про митний тариф України», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 114321,91 грн.

В податковому повідомленні № 3 зазначено, що згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 2181 від 21.12.00р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з Законом України від 03.04.1997р. № 168/97 «Про податок на додану вартість»та підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.00р. встановлено порушення вимог Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України від 05.04.01р. № 2371-Ш «Про митний тариф України», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 480151,99 грн.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

За правилами ст.86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу (ч.3 ст.86 Митного кодексу України).

Статтею 313 МК передбачено, що класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов'язковими для підприємств і громадян.

Крім того, наказом Держмитслужби України № 314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20.04.2005 року (далі Порядок) передбачено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.

Пунктом 16 розділу 3 «Здійснення митних процедур»Порядку передбачено, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

Разом з тим п. 21 Порядку визнає, що при митному контролі здійснюються перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

На підставі ст. 17 Закону України “Про єдиний митний тариф” від 05.02.1992р. за № 2097-ХП мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації.

Крім того, Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 року № 667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007р. за № 968/14235 визначено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД.

До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.

Аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів звертає увагу на те, що на митний орган покладений обовязок перевіряти правильність класифікації товару, та визначати суму мита, збору, податку на додану вартість, що підлягає сплаті.

Таким чином, оскільки під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем були відсутні, то відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД.

Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду.

Посилання апелянта на методологічну помилку, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури.

Таким чином, оспорюванні податкові повідомлення не є наслідком помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання митниці на результати камеральної перевірки та п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняті митним органом податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя І.І. Бараненко

Суддя Ю.В. Сауляк

Повний текст ухвали виготовлений 24 листопада 2010 року.