Ухвала суду № 12489934, 19.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-947/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Сауляка В.Ю. та Бараненка І.І., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Василенко Л.Г., представника позивача Забузи В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія»«ДБК-капітал»до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконним рішення від 08.05.2009 року № 4286/6/25-0215, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2008 року № 0143731702/0,

В С Т А Н О В И ЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія»«ДБК-капітал»звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Державної податкової адміністрації України № 4286/6/25-0215 від 08.05.2009 року та визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконним рішення від 22.10.2008 року № 0143731702/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року позов задоволено частково.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову постанову суду, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті, за результатами якої складено Акт від 22.10.2008 № 19/17-2/34509335.

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено, що сума податкового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб на дивіденди, яка вказана позивачем у податковому розрахунку у розмірі 225000.00 грн., повинна бути сплачена до 30.01.2008 включно. Проте, підприємством дане податкове зобов'язання було сплачено 14.02.2008 та 22.02.2008. чим порушено підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Кількість днів затримки сплати податкового зобов'язання підприємством становить 15 та 23 дні відповідно.

За несвоєчасну сплату сум податкового зобов'язання до відповідача відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону застосовано штрафну санкцію в розмірі 10 % погашеної суми податковою боргу за період з 30.01.2008 по 14.02.2008 та з 30.01.2008 по 22.02.2008.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Киево-Святошинському районі Київської області було прийнято податкове иовідомлення-рішення від 22.10.2008 № 0143731702/0 про застосування до позивача штрафу в розмірі 22500,00 грн. за платежем «податок з доходів фізичних осіб на дивіденди та роялті».

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконним рішення від 22.10.2008 року № 0143731702/0, суд першої інстанції виходив з приписів п. 16.5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до яких днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах, тобто, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов'язує настання певних правових наслідків.

ЦІМ

Згідно з п.п. 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється саме із сплатою такого податку у встановленому порядку та у визначений законодавством строк, і тільки у разі порушення платником цих вимог до нього застосовуються штрафні санкції.

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції всебічно враховані норми права, які виключають відповідальність платника податку, а саме: 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Згідно пп. 16.3.1 п. 16.3 зазначеної статті, нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Отже, платник податку вчинив необхідні дії щодо погашення податкових зобовязань, а тому прострочення платежу сталось не з його вини, а відповідач в свою чергу всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання незаконним рішення від 22.10.2008 року № 0143731702/0, яке не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також колегія суддів погоджується із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення Державної податкової адміністрації України № 4286/6/25-0215 від 08.05.2009 року. Суд першої інстанції вірно виходив з того, що вищевказане рішення не визначає податкових зобов'язань, прав та обов'язків позивача як платника податків, а отже, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі акти не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне податкове законодавство та не мають обов'язкового характеру для суб'єкта господарювання.

Тобто, рішення податкового органу про результати розгляду повторної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія»«ДБК-капітал»не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викиданого, колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області відмовити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:М.В Межевич

судді:І.І. Бараненко

В.Ю. Сауляк