Ухвала суду № 12489932, 19.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3784/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Сауляка Ю.В., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Приходька О.С. та представника позивача Кості М.К., Федорко М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 лютого 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юканц»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відсутні належні докази щодо несплати податку до бюджету, а також докази, що підтверджували б статус ТОВ «Віпромторг», як неплатника податку на додану вартість у вказаному періоді, також обізнаність про це позивача, то висновок відповідача про безпідставність віднесення податку сплаченого позивачем в ціні придбаної у ТОВ «Віпромторг»продукції до податкового кредиту є неправомірним, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Соломянському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Юканц»з питань правових відносин з ТОВ «Віпромторг»за період з 01.01.206року по 01.01.2008року, за результатами якої складено акт № 3451/23-11/33145401 від 19.03.2009року.

За наслідком складання вищезазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001192311/0 від 01.04.2009 року згідно з яким за встановлене порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 21948 грн., в тому числі 14632 грн. основний платіж, 7316 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2006, 2007 роках між позивачем та ТОВ «Віпромторг»здійснювались поставки продукції на підставі укладених договорів № 1/12/06 від 01.12.2006 року, № 4/01/07 від 04.01.2007 року.

При здійсненні господарських операцій ТОВ «Віпромторг»на користь позивача виписані податкові накладні, правильність їх оформлення відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась. Згідно з актом перевірки не прийнятими в якості підтвердження права позивача на податковий кредит є податкові накладні № 412 від 04.12.2006р. на суму 6101, 64 грн., в тому числі ПДВ 1 016, 94 грн., № 1212 від 12.12.2006р. на суму 18174, 42 грн., в тому числі ПДВ 3 029, 07 грн., № 2212 від 22.12.2006р. на суму 6000 грн., в тому числі ПДВ 1 000 грн., № 2312 від 23.12.2006р. на суму 9 000 грн., в тому числі ПДВ 1500 грн., № 9 від 09.01.2007р. на суму 7626, 84 грн., в тому числі ПДВ 1271, 14 грн., № 1501 від 15.01.2007р. на суму 8377, 38 грн., в тому числі ПДВ 1396, 23 грн., № 102 від 01.02.2007р. на суму 12790, 02 грн., в тому числі ПДВ 2131, 67 грн., № 202 від 02.02.2007р. на суму 7455 грн., в тому числі ПДВ 1242,50 грн., № 103 від 01.03.2007р. на суму 12266,92 грн., в тому числі ПДВ 2044,49 грн., які у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи разом з рахунками на підставі яких здійснювалась оплата поставлених товарів.

Суми податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних були віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, що відповідає даним податкових декларацій (злучені до справи), товар отримувався згідно виданих підприємством довіреностей, облік яких ведеться у журналі, витяг з якого представлено до матеріалів справи. Про сплату вартості отриманих товарів зазначено в акті перевірки та з цього приводу жодних заперечень з боку податкового органу не виникало.

Нарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на суму виявленої недоїмки, оспорюваним повідомленням-рішенням здійснено у звязку з неприйняттям в якості належного підтвердження віднесених до складу податкового кредиту сум податку, отриманих позивачем від ТОВ «Віпромторг»податкових накладних саме на тій підставі, що згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2008 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Віпромторг»визнано недійсним з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Також, слід зазначити, що відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в звязку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 даного Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Віпромторг»на момент складання та видачі податкових накладних позивачу було внесене до ЄДРПОУ, зареєстроване в органах державної податкової служби платником податку на додану вартість та мало індивідуальний податковий номер.

Таким чином, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

До того ж, рішення Голосіївського районного суду м. Києві від 25 липня 2008 року, на яке посилається апелянт, 13 травня 2009 року скасоване Апеляційним судом м. Києва.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя І.І. Бараненко

Суддя Ю.В. Сауляк