Постанова № 12489711, 26.11.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.11.2010 р.           справа №22/237

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Приходько І.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засіданняБратченко Т.А.

за участю представників: від позивача: Корчевний О.І. –довір. від відповідача:Ручка І.М. –довір.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»м.Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області

від05.10.2010р.

по справі№22/237 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»м.Донецьк

простягнення 298451 грн. 57 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»м.Донецьк про стягнення 298451 грн. 57 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. (суддя Іванченкова О.М.) позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»209264 грн. 23 коп., у тому числі 155454 грн. 00 коп. основного боргу, 6430 грн. 82 коп. 3% річних, 31401 грн. 71 коп. індексу інфляції, 15977 грн. 70 коп. пені, 2092 грн. 64 коп. державного мита та 165 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволені вимог в залишковій частині відмовлено.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод»м.Донецьк не погодившись з прийнятим рішенням суду від 05.10.2010р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати в частині 155454 грн. 00 коп. суми основного боргу, 6430 грн. 82 коп. 3% річних, 31401 грн. 71 коп. індексу інфляції, 15977 грн. 70 коп. пені, 2092 грн. 64 коп. державного мита та 165 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме всебічно та повно не з’ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки, на його думку, видаткові накладні на рахунки-фактури, на які посилається позивач оформлені без посилання на спірний договір поставки. Вважає, що суд помилково дійшов висновку, що спірна заборгованість виникла саме на підставі договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.06.2008р. Крім того зазначає, що всупереч п. 3.2 договору між сторонами не було підписано приймально-передаточних документів на товар та не додано документів, визначених у специфікаціях.

Представник відповідача підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі та просить вважати помилковим посилання в апеляційній скарзі на договір від 08.06.2008р.

Представник позивача усно у судовому засіданні просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи між Закритим акціонерним товариством «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)»(далі –покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТС Контрол»(далі –постачальник) укладено договір поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р. (далі –договір). Договір укладено з додатковими угодами від 02.12.2008р., від 12.12.2008р., від 21.08.2009р., від 16.09.2009р., від 10.12.2009р.

Додатковою угодою від 21.08.2009р. внесені зміни в преамбулу договору та сторонами визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «КТС Контрол»(постачальник) та Приватне акціонерне товариство «Донецький електрометалургійний завод»(покупець).

Відповідно до п. 11.1 договору, викладеного в редакції додаткової угоди від 10.12.2009р., даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2010р.

Згідно п. 1.1 договору постачальник поставляє, а покупець приймає й оплачує прилади вимірювальної техніки (далі –товар), відповідно до умов даного договору й замовлення на поставку товару (далі –замовлення), яке надаються покупцем і підтверджуються постачальником, замовлення регламентується даним договором.

Пунктом 2.2 договору визначено, що перелік, найменування, кількість та ціна товару наводяться в специфікаціях (додатках до договору), які формуються на підставі замовлень покупця. Кожна специфікація узгоджується окремо і вступає в дію з моменту її підписання.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що перелік документів, які супроводжують товар наводяться в специфікаціях (додатках до договору), які формуються на підставі замовлень покупця. Кожна специфікація узгоджується окремо і вступає в дію з моменту її підписання уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4 договору строк постачання обладнання згідно даного договору вказується в належних специфікаціях і узгоджується сторонами. Початком відрахування строку поставки є дата перерахування покупцем передоплати у розмірі 50% на рахунок постачальника згідно п. 3.2. Датою поставки товару покупцеві вважається дата отримання покупцем товару та підписання видаткової накладної.

Згідно п. 3.2 договору всі платежі здійснюються в безготівковому порядку на підставі виставленого постачальником рахунку. Попередня оплата 50% від загальної суми рахунку в термін 10 банківських днів з дати отримання покупцем рахунка на оплату; 50% від загальної суми проводиться оплата після підписання приймально-передаточних документів та товар, в термін до 10 календарних днів.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що рахунок складається на підставі узгодженої та підписаної сторонами специфікації.

Сторонами підписані специфікації №№1-5, згідно яких сторони обумовили поставку на підставі та у межах спірного договору на загальну суму з урахуванням ПДВ в розмірі 561650 грн. 40 коп.

Згідно вказаних специфікацій позивачем виставлені рахунки-фактури №СФ-0000369 від 02.06.2008р. на суму 254508 грн. 00 коп. (за специфікацією №1), №СФ-0000370 від 02.06.2008р. на суму 12030 грн. 00 коп. (за специфікацією №2), №СФ-0000371 від 02.06.2008р. на суму 24090 грн. 00 коп. (за специфікацією №3), №СФ-0000372 від 02.06.2008р. на суму 20280 грн. 00 коп. (за специфікацією №4), №СФ-0000404 від 01.08.2008р. на суму 250742 грн. 40 коп. (за специфікацією №5), всього на загальну суму 561650 грн. 40 коп.

Відповідачем з посиланням на рахунки №№369, 370, 371, 372 від 02.06.2008р., договір №4400002304 від 08.05.2008р. здійснено оплату в розмірі 155454 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість 25 909,00 грн., що підтверджується банківською випискою ВАТ «Державний Ощадний банк України» від 13.06.2009р., яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином ПАТ «Донецький електрометалургійний завод»погодив поставку продукції, здійснивши 50% оплату товару на суму 310908 грн. 00 коп.

На підставі довіреностей №00797 від 09.09.2008р., № 00962 від 30.09.2008р., з посиланням на отримання цінностей за договором №4400002304 від 08.05.2008р. відповідачем було отримано товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000092 від 09.09.2008р., №РН-0000096 від 01.10.2008р., № РН-0000090 від 09.09.2008р., № РН-0000097 від 01.10.2008р., № РН-0000091 від 09.09.2008р., підписаними обома сторонами без зауважень.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що доводи відповідача щодо поставки продукції на власний розсуд, а не за договором є безпідставними. Також заявник апеляційної скарги не надав доказів наявності іншого договору на поставку аналогічного товару між тими ж сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно п. 3.2 договору обов’язок щодо сплати залишкових 50% вартості товару за накладними №№РН-0000090 від 09.09.2008р., РН-0000091 від 09.09.2008р., РН-0000092 від 09.09.2008р. повинен був виконаний в строк не пізніше 19.09.2008р., за накладними №№РН-0000096 від 01.10.2008р., №РН-0000097 від 01.10.2008р. –не пізніше 11.10.2008р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Разом з тим обов’язок щодо остаточної сплати вартості товару відповідачем не виконано.

23.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КТС Контрол»(далі –кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КТС Груп»(далі –новий кредитор) укладено договір цесії №Ц/23-7/10.

Згідно п. 1 договору цесії кредитор має право вимоги від боржника Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод», на дату підписання договору –Закрите акціонерне товариство «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)»суми боргу. У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор надає новому кредитору право вимагати від ПАТ «Донецький електрометалургійний завод»суми основного боргу в розмірі 155454 грн. 00 коп. у відповідності до договору поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р., а також усі штрафні санкції та збитки, які виникли в результаті невиконання своїх зобов’язань за договором (погашення заборгованості) боржником. Кредитор також передає новому кредитору усі права, які належать йому як кредитору.

Пунктом 2 зазначеного договору визначено, що новий кредитор приймає від кредитора право вимоги боргу та інших зобов’язань боржника.

Відповідно п. 4 договору цесії він набуває чинності тільки після передачі новому кредитору документів, які підтверджують наявну заборгованість у розмірі 155454 грн. 00 коп.

Факт передачі документів, визначених в п. 4 договору цесії підтверджується актом приймання-передачі документів від 23.07.2010р., підписаним обома сторонами.

ТОВ «КТС Груп»листом №27/07/10 від 28.07.2010р. повідомило відповідача про відступлення ТОВ «КТС Контрол»права вимоги боргу, а також усіх штрафних санкцій та збитків за договором поставки №08-05-2008/4400002304 від 08.05.2008р.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 155 454 грн. 00 коп.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними висновки господарського суду щодо стягнення 3% річних в розмірі 72 грн. 87 коп. та помилковості розрахунку заявленого до стягнення індексу інфляції. Після перерахунку, здійсненого з дотриманням положень чинного законодавства, господарським судом Донецької області правомірно та обґрунтовано присуджено до стягнення індекс інфляції в сумі 156 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення індексу інфляції за період з 01.11.2008р. по 01.08.2010р. в розмірі 31401 грн. 71 коп. та 3% річних за період з 10.10.2008р. по 20.08.2010р. в розмірі 8688 грн. 39 коп., нарахованих на заборгованість розмірі 155454 грн. 00 коп.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, щодо нарахування та стягнення індексу інфляції в розмірі 31 401 грн. 71 коп. та 3% річних в розмірі 6430 грн. 32 коп. та відмови щодо стягнення в залишковій частині 3% річних в розмірі 2258 грн. 07 коп.

Також позивач звернувся до господарського суду з вимогою щодо стягнення 24027 грн. 47 коп. за період з 21.08.2009р. по 20.08.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми згідно п. 3.2 за кожний банківський день прострочення платежу за фактично поставлений товар. У випадку сплати штрафних санкцій (відшкодування збитків) покупець не звільняється від належного виконання своїх обов’язків за договором.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Виходячи з умов договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України пеня за прострочення грошового зобов’язання, строк оплати якого 19.09.2008р. повинна бути нарахована за період з 20.09.2008р. по 11.05.2009р. (183 банківських дня), за прострочення грошового зобов’язання, строк оплати якого 11.10.2008р., пеня повинна бути нарахована за період з 12.10.2008р. по 24.06.2009р. (183 банківських дня).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що він просить стягнути пеню за період 21.08.2009р. по 20.08.2010р.

Враховуючи наведене пеня в розмірі 24027 грн. 47 коп. саме за визначений позивачем період задоволенню не підлягає.

Крім того позивач звернувся до місцевого господарського суду з вимогою щодо стягнення 78880 грн. 21 коп. збитків, викликаних курсовою різницею.

Судова колегія вважає, що у задоволені заявленої вимоги господарським судом відмовлено обґрунтовано з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи із зазначених норм права вбачається, що складовою збитків є наявність збитків, противоправна поведінка боржника, причинний зв’язок між противоправною поведінкою та збитками.

Враховуючи наведене, позивач не довів наявність спірних збитків як таких, а також причинно-слідчий зв’язок між діями відповідача та виниклими збитками.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення 78880 грн. 21 коп. збитків, викликаних курсовою різницею.

Судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на прострочення кредитора у зв’язку із невиконанням умов договору, а саме не надання документів, визначених в специфікаціях з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, основним обов’язком продавця за договором купівлі-продажу є передача товару, що було зроблено позивачем; відповідач не надав доказів, що він відмовився від договору або повернув товар позивачу, як того вимагає ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. у справі №22/237 підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»м.Донецьк - задоволенню частково.

Витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. у справі №22/237 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. у справі №22/237 –скасувати частково.

Викласти абзаци 2, 3 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010р. у справі №22/237 в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, Донецька область, м.Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30479040, п/р 26008010788002 в ПАТ „Альфа-Банк”, м.Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” (02096, м.Київ, вул.Сімферопольська, 13-а, ЄДРПОУ 35576271, п/р 26001010039517 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) 155454 грн. 00 коп. основного боргу, 6430 грн. 82 коп. 3% річних та 31401 грн. 71 коп. інфляційних витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Донецький електрометалургійний завод” (83062, Донецька область, м.Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30479040, п/р 26008010788002 в ПАТ „Альфа-Банк”, м.Київ, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” (02096, м.Київ, вул.Сімферопольська, 13-а, ЄДРПОУ 35576271, п/р 26001010039517 у ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313) державне мито в розмірі 1932 грн. 87 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 152 грн. 84 коп. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 79 грн. 89 коп.».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Видати Приватному акціонерному товариству „Донецький електрометалургійний завод” довідку на повернення державного мита в розмірі 445 грн. 94 коп. як надмірно сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                             Н.В. Ломовцева

Судді:           І.В. Приходько

                                                                                О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО.