Рішення № 12489269, 09.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р. Справа № 37/210-10

вх. № 8124/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Вергуна М.М. за довіреністю № 248-51 від 12.03.2010 р.

відповідача - Рубанця А.Ф. за довіреністю № 87/07 від 30.12.2009 р.

розглянувши справу за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш", м. Харків

до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", м. Харків

про стягнення 676599,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство завод "Електроважмаш" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" про стягнення 534600,00 грн. заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язання за Договором № 242/1 від 03.02.2010 р., 29263,99 грн. пені, 108000,00 грн. штрафу, 4735,72 грн. 3 % річних.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував про те, що в зв'язку зі зниженням об'єму виробництва, зменшення надходження грошових коштів на рахунку підприємства, він не спроможній своєчасно погашати заборгованість по заробітній платі. Також, відносно підприємства відповідача, ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-50/137-07 від 25 червня 2007 р. було порушено провадження у справі про банкрутство. Пунктом 7 вищеназваної ухвали було передбачено, що з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- забороняється нарахування неустойки (штрафу, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань.

Таким чином відповідач вказував про те, що його вини в затримці погашення заборгованості за Договором № 242/1 від 03.02.2010 р. не має, та просив суд відмовити позивачу в стягненні штрафних санкцій в розмірі 136599,71 грн.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 09.11.2010 р. за вх. № Д1382, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між Державним підприємством завод "Електроважмаш" (позивачем) та Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" (відповідачем) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 242/1 від 03.02.2010 р. (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач надав відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу на суму 540000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 20293 від 03.02.2010р.

Пунктом 1.5. Договору було передбачено, що по закінченні строку надання фінансової допомоги (05 травня 2010 р.), відповідач зобов'язаний повернути вказану грошову суму в повному обсязі.

Крім того, п. 2.3. Договору було передбачено те, що відповідач зобов'язаний повернути фінансову допомогу в строки, що встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору, у випадку порушення відповідачем строку повернення допомоги, він зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, а якщо строк заборгованості перевищить тридцять банківських днів, додатково штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу 540000,00 грн. за Договором в передбачені строки.

16.07.2010 р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія з вимогою, протягом 7 календарних днів з моменту її отримання, перерахувати 540000,00 грн. на рахунок позивача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (дата отримання відповідачем 20.07.2010 р.).

Згідно платіжного доручення № 1698 від 21.07.2010 р. відповідачем було сплачено позивачу за даним Договором 5400,00 грн. Таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 534600,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 534600,00 грн. заборгованості у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання за Договором № 242/1 від 03.02.2010 р. та 4735,72 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В задоволені позовних вимог позивача в частині стягнення 29263,99 грн. пені та 108000,00 грн. штрафу господарський суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з наступним.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі № Б-50/137-07 від 25 червня 2007 р. було порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод". Пунктом 7 вищеназваної ухвали було передбачено, що з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів та, зокрема, забороняється нарахування неустойки (штрафу, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом встановлено, що в матеріалах справи доказів скасування ухвали господарського суду Харківської області по справі № Б-50/137-07 від 25 червня 2007 р. не міститься.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 5393,36 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 188,33 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (61037, м. Харків, пр. Московський, 199, код ЄДРПОУ 05405575, р/р № 26006010058166 у ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121, р/р № 26002200400001 у ПАТ "ВіЕйБі Банк" м. Київ, МФО 380537) - 534600,00 грн. заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язання за Договором № 242/1 від 03.02.2010 р.; 4735,72 грн. 3% річних; 5393,36 грн. державного мита та 188,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 15.11.2010 р.