Рішення № 12489261, 02.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2010 р. Справа № 37/197-10

вх. № 7528/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ковальова О.В. за довіреністю № б/н від 14.09.2010 р.

Кисельова А.О. за довіреністю № б/н від 01.11.2010 р.

відповідача - Косяченко Є.С. за довіреністю № 1/4124 від 15.09.2010 р.;

Рудь О.Г. за довіреністю № 1/2875 від 05.07.2010 р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Сталь-Інвест", м. Дніпродзержинськ

до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", Харківська область, смт. Панютине

про зобов'язання виконати зобов'язання за договором та стягнення 82500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (відповідач) згідно якого просить суд:

- зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за Договором № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 року та Специфікацією № 1 від 16.06.2009 року до Договору № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 року, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме поставити напіввагони чотиривісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" в кількості 55 (п'ятдесят п'ять) одиниць на адресу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест» (51938, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, буд. 19, ідентифікаційний код 31845664, свідоцтво платника ПДВ № 04717675, п/р № 26005243554100 в Центральному Дніпродзержинському відділенні Дніпропетровської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653) на станцію Панютине Південної залізниці;

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення строків поставки продукції в сумі 82 500,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує про те, що відповідач порушив строки поставки продукції позивачу за Договором, та те, що зобов'язання прострочене з 01.10.2009 року по 06.08.2010 року.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказував про те, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю, оскільки ціна напіввагону на момент укладення договору згідно специфікації №1 становила 125000,00 грн. без ПДВ. На даний час в зв'язку зі зміною ціни на ринку на комплектуючі, ціна напіввагону становить 420690,00 грн. без ПДВ. Таким чином, в зв'язку з тим, що ціна напіввагону суттєво змінилася, відповідач не має можливості по тій ціні яка була сплачена позивачем виготовити та передати у власність позивача напіввагони чотиривісні в кількості 55 одиниць. Також, відповідач вказував про те, що він не має можливості укомплектувати напіввагони візками моделі 18-100 виробництва ДП "Укрспецвагон", оскільки дані візки не сертифіковані як то передбачено Переліком залізничної продукції, затверджені Радою із залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності, які безпосередньо пов'язані з безпекою руху і визнані такими, що підлягають обов'язковій сертифікації. Згідно п. 15.3. Договору, термін дії договору закінчився 31.12.2009 р., що є підставою для припинення зобов'язання щодо виготовлення вказаних напіввагонів. Крім того, відповідачем було виписано рахунок на оплату, але позивачу він не виставлявся для оплати, а тому були відсутні підстави для розрахунків.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 02.11.2010 р. за вх. № 1355, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 28.10.2010 р. за вх. № 3869/10, надав письмові пояснення щодо доповнення до відзиву на позовну заяву, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 02.11.2010 р. за вх. № 22075, надав копії документів згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

16.06.2009 року між сторонами було укладено Договір № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю (надалі - Договір).

Згідно з умовами укладеного між сторонами Договору та Специфікацією № 1 до Договору, яка є невід'ємною частиною цього Договору, відповідач зобов'язувався поставити і передати у власність позивачу напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в кількості 55 одиниць на загальну суму 8250000,00 грн., надалі - продукція.

22.12.2009 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 року згідно з умовами якої було встановлено те, що термін дії даного Договору з моменту його підписання по 01.04.2010 року.

Крім того, судом було встановлено те, що між сторонами була укладена Додаткова угода № 3 до Договору № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 року згідно з умовами якої було встановлено те, що термін дії даного Договору з моменту його підписання до повного виконання.

Пунктом 6.1. Договору було встановлено те, що розрахунки здійснюються за узгоджену в специфікаціях партію наступним чином:

- 100 % передплата за партію продукції, узгоджену сторонами у специфікаціях, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення постачальником (відповідачем) рахунку на оплату.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору, сплатив на користь відповідача 8250000,00 грн. згідно з рахунком № 705 від 16.06.2009 року, виставленим відповідачем за партію продукції такими сумами та за такими платіжними дорученнями:

- 1206600,00 грн. - за платіжним дорученням № 221 від 17.06.2009 року;

- 1500000,00 грн. - за платіжним дорученням № 227 від 18.06.2009 року;

- 1500000,00 грн. - за платіжним дорученням № 230 від 18.06.2009 року;

- 743400,00 грн. - за платіжним дорученням № 235 від 19.06.2009 року;

- 1500000,00 грн. - за платіжним дорученням № 232 від 19.06.2009 року;

- 1800000,00 грн. - за платіжним дорученням № 233 від 19.06.2009 року.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором перед відповідачем виконав належним чином, в повному обсязі і в строки встановлені Договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а саме не поставив позивачу продукцію обумовлену умовами даного Договору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, судом було встановлено те, що на даний час в зв'язку зі зміною ціни на ринку на комплектуючі, ціна напіввагону становить 420690,00 грн. без ПДВ (довідка ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" від 10.09.2010 року № 1/4068).

Отже, в зв'язку з тим, що ціна напіввагону суттєво змінилася, відповідач не має можливості по тій ціні, яка була сплачена позивачем виготовити та передати у власність позивача напіввагони чотиривісні в кількості 55 одиниць. Крім того, сам відповідач в процесі розгляду справи зазначав про те, що він не має можливості укомплектувати напіввагони візками моделі 18-100 виробництва ДП "Укрспецвагон", оскільки дані візки не сертифіковані як то передбачено Переліком залізничної продукції, затверджені Радою із залізничного транспорту держав-учасниць Співдружності, які безпосередньо пов'язані з безпекою руху і визнані такими, що підлягають обов'язковій сертифікації.

За таких обставин та враховуючи те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі) не призведе до захисту його порушеного права, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за Договором № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 року та Специфікацією № 1 від 16.06.2009 року до Договору № П-ЦВСВ(ОРВ-09.155)ю від 16.06.2009 року, яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, не можуть бути задоволенні, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити.

Однак, разом з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивач має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача на свою користь суми попередньої оплати за даним Договором у розмірі 8250000,00 грн. та суми спричинених збитків у разі їх наявності.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 9.2. Договору було передбачено, що у разі прострочення з вини постачальника (відповідача) строків поставки продукції постачальник (відповідач) сплачує покупцю (позивачу) пеню у розмірі 0,1% від вартості продукції, непоставленої в строк, але не більш ніж 1% від її вартості.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що сума пені за період прострочення є більшою ніж 1% від вартості продукції за Договором, тобто є більшою ніж 82500,00 грн., господарський суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 82500,00 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 82500,00 грн. пені.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 825,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 2,34 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (64660, Харківська область, Лозівський район, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 01056362, п/р № 26001036555 в Харківській філії АБ «Експрес-банк», МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Інвест» (51938, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, буд. 19, код ЄДРПОУ 31845664, п/р № 26005243554100 в Центральному Дніпродзержинському відділенні Дніпропетровської ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 305653) - 82500,00 грн. пені, 825,00 грн. державного мита та 2,34 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 05.11.2010 р.