Постанова № 12487929, 03.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 1\74

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2010 року14:50 № 2а-10288/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий - суддя Клочкова Н.В. , суддів Огурцова О.П. , Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО СТРАХУВАННЯ"

доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

проскасування Постанови № СК-421/10-712 від 29.06.2010року.

за участю представників сторін:

представник позивача, Бондарчук С.О., довіреність № <Текст >, від <Дата >,

представник відповідача: Назаркевич С.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

09 липня 2010 року товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО СТРАХУВАННЯ" (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі-відповідач) про скасування Постанови № СК- 421/10-712 від 29.06.10.

Ухвалою від 13 липня 2010 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 21 липня 2010 року позивачем усунено недоліки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10288/10/2670 та призначено попереднє судове засідання на 13 вересня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 13 вересня 2010 року проведено попереднє судове засідання, за результатами якого закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів по суті на 12 жовтня 2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені.

12 жовтня 2010 року в судове засідання представник позивача не з'явився, не повідомивши про причини неприбуття, з'явився представник відповідача, проте розгляд справи було відкладено на підставі пункту 2 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України на 03 листопада 2010 року.

03 листопада 2010 року в судове засідання з'явились представники сторін. Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Позовні вимоги позивач обґрунтовував пропуском відповідачем строку застосування штрафних санкцій, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України та винесенням постанови неуповноваженим складом - одноособово членом комісії, а не комісією повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем не дотримано законодавство про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та не віднесено розглядаємі операції до операцій, що підлягають обовязковому фінансовому моніторингу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до положень акту позапланової інспекції позивача від 17.06.2010 р. № 672/42/5 Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) встановлено порушення позивачем - суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог положень статті 5 "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (№ 249-IV від 28.11.2002), пункту 4 Постанови КМ України "Про затвердження Порядку реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу" (№ 644 від 26.04.2003), підпункту 4.1. пункту 4 Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 25 від 25.08.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 715/8036 від 15.08.2003.

Суть порушень полягає в тому, що за операцією позивача, яка підлягала фінансовому моніторингу (27.05.2009 проведено виплату страхового відшкодування за Договором страхування наземного транспорту № 01\06\09 від 08.01.2009, акт 08/01/06/09-09 від 27.05.2009 на суму, що перевищує 80000,00 гривень) позивачем не надано відповідачу інформації, яка б свідчила про своєчасне повідомлення Держфінмоніторингу про операцію, яка підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу.

Зазначену операцію не було зареєстровано на момент позапланової інспекції та, як вбачається з наявних у справі доказів про неї не було повідомлено до Держфінмоніторингу.

Оскаржуваним рішенням відповідача від 29.06.2010 р. № СК-421/10-712 ухвалено застосувати до позивача штраф у розмірі 8500,00 (вісім тисяч пятсот гривень. 00 коп.).

Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2664-III (Далі 2664)встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента від 04.04.2003 N 292/2003 (далі - Положення) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній.

Комісія має право в межах своїх повноважень здійснювати інспектування та застосовувати заходи впливу.

Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” регулює відносини у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та спрямований на боротьбу з фінансуванням тероризму.

Статтею 5 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” встановлено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу на підставі та на виконання цього Закону зобов'язаний:

- забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніторингу;

- надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації.

Порядок реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 N 644 визначає механізм реєстрації суб'єктами первинного фінансового моніторингу фінансових операцій, які відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі - Закон) підлягають фінансовому моніторингу, та подання цими суб'єктами Держфінмоніторингу інформації про такі фінансові операції.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що перед здійсненням фінансової операції або не пізніше наступного робочого дня після її здійснення працівник суб'єкта первинного фінансового моніторингу, що забезпечує здійснення фінансової операції або є відповідальним за проведення фінансового моніторингу, з'ясовує можливість віднесення її до такої, що відповідно до Закону підлягає фінансовому моніторингу, та у разі виявлення такої фінансової операції того ж дня проводить її реєстрацію.

При цьому, положеннями статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” визначено, що:

фінансова операція - будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема:

внесення або зняття депозиту (внеску, вкладу); переказ грошей з рахунку на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або отримання позики або кредиту; страхування (перестрахування); надання фінансових гарантій та зобов'язань; довірче управління портфелем цінних паперів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, векселів, платіжних карток, грошових поштових переводів та інших платіжних інструментів; відкриття рахунку,

обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Відповідно до положень статті 11 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених статтею 11 Закону, яка визначає, зокрема, такими ознаками як виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії.

Згідно із частиною шістнадцятою статті 9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, а згідно статті 10 Закону України „Про страхування" страхова премія - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Операція з виплати страхової премії передбачає участь, з одного боку, страхувальника, що виплачує зазначену премію, а з другого боку-страховика, що її отримує. При цьому, відповідно до Закону України “Про страхування” страхова премія може отримуватися як від юридичних, так і фізичних осіб, а страховиками є виключно юридичні особи.

Отже, операції з перерахування страхувальниками-юридичними особами коштів в рахунок оплати страхових премій підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, оскільки містили ознаки, передбачені статтею 11 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, а саме виплата страхової премії на суму, що перевищує 80000 грн.

Повідомлення про вищезазначені операції позивача, які підлягали обов'язковому фінансовому моніторингу, протягом трьохденного терміну з дня їх реєстрації здійснені не були.

Судом встановлено допущення позивачем порушень вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме: неналежне виконання вимог, визначених актом позапланової інспекції та оскаржуваним рішенням, в частині порушення обов'язку страховика забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до Закону підлягають фінансовому моніторингу не пізніше наступного робочого дня після її здійснення, та надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та пункту 4 Порядку № 644 підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу кожна фінансова операція. Адже, позивач як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобовязаний забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до Закону підлягають фінансовому моніторингу, та надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації. При цьому у відповідності до положень статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” фінансова операція це будь-яка операція, пов'язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторинг.

Положеннями статті 17 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” передбачено, що особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.

У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону до нього може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством, штраф у розмірі до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку відсутності згоди щодо сплати штрафу рішення про накладення штрафу чи у його відмові приймається судом за поданням органу, що регулює діяльність суб'єкта первинного фінансового моніторингу та надає ліцензії або інший спеціальний дозвіл.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків застосування штрафних санкцій.

У відповідності до положень статті 238 Господарського кодексу України (№ 436-IV від 16.01.2003; далі - ГК) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Окрім переліку, встановленого статтею 239 Господарського кодексу України, останній передбачає й інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до частини п.10 частини 1 статті 28 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (№ 2664-III від 12.07.2001; далі Закон про фінпослуги) уповноважений орган у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення. У відповідності до положень статті 39 Закону про фінпослуги, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Уповноважений орган застосовує заходи впливу відповідно до закону. Уповноважений орган обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Оцінюючи вищевказане у сукупності, судом вбачається, що оскаржуване рішення є адміністративно-господарською санкцією, яка встановлюється та застосовується на підставах та в порядку, встановлених законом.

Отже, річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України, відповідачем пропущено, адже остання застосована 29.06.2010, а порушення у формі неподання інформації за операцією від 27.05.2009 мало місце 01.06.2009, що є підставою для скасування постанови про застосування штрафу від 29.06.2010.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи пропуск відповідачем строку застосування штрафних санкцій, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО СТРАХУВАННЯ" задовольнити повністю.

Скасувати постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-421/10-712 від 29 червня 2010 про застосування штрафу у розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ЕКСПО СТРАХУВАННЯ" (код ЄДРПОУ 35392462) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Клочкова

Судді О.П. Огурцов

В.В. Шарпакова

Повний текст постанови виготовлено 08.11.2010