Постанова № 12486603, 25.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-7221/10/1470

          Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Саловій І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТОВ "Вознесенський шкірсировинний завод", вул. Жовтневої революції, 287/3,Вознесенськ,Миколаївська область,56500 доВознесенської об'єднаної ДПІ Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500 проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до відповідача з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 04.10.2010 №0000482301/0 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 9922,00 грн. та податкового повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 04.10.2010 №0000472301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 69754,50 грн., посилаючись на безпідставність постановлених контролюючим органом рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в запереченях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на відсутність у позивача права на формування податкового бюджетного відшкодування по податковим накладним виписаним контрагентом позивача - ТОВ ПФ «Лама»в зв’язку з реалізацією продукцій позивачеві, оскільки ТОВ ПФ «Лама» починаючи з січня 2010 року не подає податкову звітність до податкової інспекції і та не декларує свої податкові зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що позивач зареєстрований суб’єктом господарювання з 08.10.2007 (зареєстрований виконавчим комітетом Вознесенської міської Ради Миколаївської області).

Позивач, якого як платника податків взято на облік в органах державної податкової служби 09.10.2007, перебуває на податковому обліку в Вознесенськійї ОДПІ Миколаївської області.

20.09.2010 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за підсумками якої складено акт перевірки №2525/23/35433681 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»(код ЄДРОУ 35433681) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.12.2009 по 31.05.2010»(надалі по тексту – акт перевірки).

Перевіркою встановлено (розділ 4 акта (висновки)):

порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР –підприємством завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму на 9922грн.;

на порушення п.1.8 ст.1, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.01.2010 у сумі 4650грн.;

04.10.2010 за результатами перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: податкове-повідомлення рішення №0000482301/0 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року на суму 9922,00 грн., сформованого на підставі податкових накладних, виданих ТОВ ПФ «Лама», та податкове повідомлення-рішення №0000472301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 69754,50 грн. в розмірі 69754,50 грн. (46503,00грн.-основний платіж, 23251,50грн.-штрафні санкції).

Підставою для прийняття оспорюваних повідомлень-рішень є те, що контрагент позивача - ТОВ ПФ «Лама», починаючи з січня 2010 року не подає податкову звітність до податкової інспекції, не декларує свої податкові зобов’язання, а отже, на думку відповідача, не сплачує податкові зобовязання.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульованя ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облі та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облі та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні встановлено, що на реалізацію договірних відносин між ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»та ТОВ ПФ «Лама»(договір від 04.01.2010) останнім в січні 2010 року було поставлено позивачеві продукцію (шкіри ВРХ) на суму 338551,22грн., яка була оплачена позивачем, що підтверджується податковими накладними від 04.01.2010 та від 20.01.2010, видатковими накладними від 04.01.2010 та від 20.01.2010, платіжними дорученнями. Реальність та товарність здійснення вказаних гоподарьких операцій відповідачем не оспорюється.

На виконання приписів Законом України «Про податок на додану вартість»ТОВ ПФ «Лама» було виписано та передано ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»податкові накладні: від 04.01.2010 - №1 (сума податку на додану вартість 32626,19грн.); від 20.01.2010 - №3 (сума податку на додану вартість 23799,02грн.).

На час вчинення господарських операцій ТОВ ПФ «Лама»зареєстровано платником податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб’єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, вищенаведені доводи відповідача є бездоказовими.

Чинним законодавством на сторону в господарському зобов’язанні не покладено обов’язок з’ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами.

До того ж, суб’єкт господарювання (добросовісний учасника угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ. На момент видачі податкових накладних поставщик був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, покупець мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит. Господарські операції мали реальний характер і сторонами по угоді виконані.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області №0000482301/0 від 04.10.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області №0000472301/0 від 04.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                           І. В. Желєзний