Постанова № 12486562, 24.11.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24.11.2010 р. Справа № 2а-6885/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Саловій І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» «Абонетська служба «Центральний»», вул. Інженерна, 1, кв. 114, м. Миколаїв, 54001 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

ДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009 провизнання протиправним та часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва від 05.05.2010 №0012662350 в частині застосування щодо Дочірнього підприємства комунального підприємства «Миколаївкомунтранс»«Абонетська служба «Центральний»»штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в розмірі 122638 гривень 30 копійок за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В обгрунтування позовних вимог заявник вказав, що, оскільки відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач, який не є підприємством торгівлі або громадського харчування, надає послуги, то має право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що перевірка позивача проведена відповідно до вимог діючого законодавства на підставі ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.ст.111,112 Закону України «Про державну податкову службу України», а прийняте за її наслідками рішення про застосування фінансових санкцій є правомірним.

Дослідивши матеріали та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідач є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має ґрунтуватись на вимогам ст.19 Конституції України та здійснюватись у відповідності з приписами ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ.

Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При розгляді справи встановлено, що 19.04.2010 Державною податковою адміністрацією у Миколаївській області здійснена перевірка позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

За результатами перевірки був складений акт за №0114/14/00/23/36486749 від 19.04.2010, відповідно до якого посадовими особами контролюючого органу встановлено порушення п.1 п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 за №265/95-ВР, зокрема:

-незабезпечення щоденного друкування шестидесяти фіскальних звітних чеків на РРО, незабезпечення зберігання фіскальних звільних чеків у КОРО;

-непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 24527,66 грн., нероздрукування та невидача відповідних розрахункових документів.

На підставі акта про виявленні правопорушення відповідачем ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій (рішення №0012662350 від 05.05.2010) на суму 143378,30грн., із яких:

-122638,30грн. за непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 24527,66 грн., нероздрукування та невидача відповідних розрахункових документів;

-20740,00грн. незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків на РРО та незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків у КОРО (вказана правопорушення позивачем не оспорюється).

Правовідносини, що є предметом судового дослідження врегульовані Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР.

Так, згідно із нормою статті 1 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 2 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Разом з тим, стаття 9 (пункт 1) Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»надає право суб'єкту господарювання не застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Враховуючи вищенаведене, норми пункту 1 статті 9 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»можуть застосовуватись при наданні послуг, за умови проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. У разі недотримання цієї умови, необхідно застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Аналіз правових норм в контексті предмету судового розгляду, вказує на те, що жодною нормою вказаного Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»або іншого нормативного акта підприємствам, які мають право не застосовувати РРО, не заборонено одночасне застосування розрахунків як з використанням РРО так і у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем проведено розрахунки за надані послуги на суму 24527,66грн. у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку (вказаний факт відповідачами не оспорюється), що вказує на безпідставність інкримінування позивачеві правопорушення в виді непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 24527,66 грн. та невидачу відповідних відповідних розрахункових документів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій субєкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на субєкта владних повноважень обовязок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Відповідачем ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва не доведено правомірності прийнятого на підставі акта перевірки рішення про застосування щодо позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В спірному акті перевірки, рішенні про застосування фінансових санкцій та в судовому засіданні відповідачами не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та не спростовано доводи позивача про те, що чинним законодавством не заборонено одночасне проведення розрахунків за надані послуги з застосуванням РРО та у касі субєкта господарювання підприємствам, які мають право взагалі не застосовувати РРО.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.70-71, 86, 122,138, 158 - 163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 05.05.2010 №0012662350 в частині застосування щодо Дочірнього підприємства комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» «Абонетська служба «Центральний»» штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 122638 гривень 30 копійок за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» «Абонетська служба «Центральний»» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний