Постанова № 12486438, 23.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2010 року Справа № 2а-2316/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Островської О.П.

при секретарі Кір`ян О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Айленд» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у місті Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 10.03.2010 № 0000102320/0, -

ВСТАНОВИВ :

30.03.2010 позивач ПП «Айленд» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у місті Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 10.03.2010 № 0000102320/0, в обґрунтування якого послався на наступне.

15.03.2010 позивач поштою отримав податкове повідомлення рішення від 10.03.2010 № 0000102320/0, яким відповідачем зменшено ПП «Айленд» суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року на суму 94487,00 грн., по декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року на 98446,00 грн. Підставою для прийняття акту є п.п.4.2.2 «б» Закону України № 2181-14 від 21.12.2000. З акту не вбачається, що стало підставою для прийняття рішення про зменшення бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення від 10.03.2010 № 0000102320/0.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові. Також зазначив, що сума спірного бюджетного відшкодування виникла у звязку з будівництвом основних фондів (будівництво торгово розважального центру у м. Свердловську), яке на момент перевірки не завершено. Процес будівництва вказаного обєкту супроводжується різного роду витратами, зокрема, між позивачем та іншими субєктами господарювання укладено відповідні договори на виконання робіт. Господарські операції позивача підтверджені первинними документами, у тому числі податковими накладними, витрати на будівництво необоротних активів обліковуються по рахунку 151 «незавершене будівництво». Після завершення обєкту будівництва та введення будинку в експлуатацію він буде обліковуватися на балансі позивача на рахунку 10 «Основні засоби» та рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Позивач вважає, що право на бюджетне відшкодування виникає незалежно від того чи введено обєкт в експлуатацію, чи на час подання декларації з податку на додану вартість обєкт знаходиться в стадії будівництва.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, в своїх запереченнях послалися на наступне.

24.02.2010 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Айленд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року розмірі 1071 грн., листопад 2009 року 94487 грн., грудень 2009 року 98446 грн. В ході перевірки встановлено, що сума бюджетного відшкодування за листопад грудень 2009 року виникла у звязку з будівництвом основних фондів (будівництво торгово розважального центру у м. Свердловську). Згідно даних бухгалтерського обліку, витрати на будівництво необоротних активів обліковуються по рахунку 151 «незавершене будівництво». Відповідно до п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», основні фонди матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом. Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» визначено, що будівництво це спорудження нового обєкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт обєктів, виконання монтажних робіт. Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зарахування на баланс власного збудованого обєкта відображується за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів. Перевіркою встановлено, що ПП «Айленд» у перевірених періодах не зараховує на баланс (дебет рахунку 10 «основні фонди») власного збудованого обєкту, і протягом останніх 12 місяців (з 01.11.2008 по 01.11.2009) ПП «Айленд» мав обсяги оподатковуваних операцій у сумі 41445 грн., які менше заявленої у листопаді 2009 року суми бюджетного відшкодування, яка становить 94487 грн. Таким чином, перевіркою встановлено порушення ПП «Айленд» ведення податкового обліку в частині застосування норм п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ від 30.05.1997 № 166, яке призвело до завищення заявлених позивачем у листопаді грудні 2009 року сум бюджетного відшкодування у розмірі 192933,00 грн.

На підставі викладеного, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, зазначили, що в ході проведення перевірки було перевірено первинні документи, на підставі яких позивачем було нараховано суми бюджетного відшкодування, порушень не було встановлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справи про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є субєкт владних повноважень (орган державної податкової служби, територіальний орган державного казначейства), наділений публічно правовими повноваженнями.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10,11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування,21.12.2009 була подана з необхідними обґрунтуваннями податкова декларація з ПДВ № 89646 за листопад 2009 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 94487,00 грн. (а.с.6-7), з довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.8), розрахунком суми бюджетного відшкодування (а.с.9), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.10), розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.11), які зареєстровані у першого відповідача.

20.01.2010 ПП «Айленд» була подана до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську податкова декларація з ПДВ № 99258 за грудень 2009 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача на загальну суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі 98446,00 грн. (а.с.12-13), з довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с.14), розрахунком суми бюджетного відшкодування (а.с.15), заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.16), розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.17), які зареєстровані у першого відповідача.

Такі податкові декларації щодо бюджетного відшкодування позивачем подано у звязку з будівництвом основних фондів (будівництво торгово розважального центру у м. Свердловську), яке на момент подачі податкових декларацій не завершено. Процес будівництва вказаного обєкту супроводжується різного роду витратами, зокрема, між позивачем та іншими субєктами господарювання укладено відповідні договори на виконання робіт. Господарські операції позивача за цим будівництвом підтверджені первинними документами, у тому числі податковими накладними, витрати на будівництво необоротних активів обліковуються по рахунку 151 «капітальне будівництво». З моменту введення в експлуатацію цей торгово-розважальний центр становиться не чим іншим, як основним фондом та буде обліковуватися на рахунку 2 «основні фонди», тому віднесенення позивачем сум податку на додану вартість, повязаних зі спорудженням основних фондів, до податкового кредиту, відповідає вимогам пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість»

На підставі направлення від 02.02.2010 № 58, виданого ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, Дездеревичем С.О. старшим державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу контролю ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, була проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 201/23-217/32418971 від 24.02.2010 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Айленд» (код 32418971) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2009 по 31.10.2009, за листопад 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 по 31.11.2009, з 01.10.2009 по 31.11.2009, за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2008 по 31.12.2009, з 01.11.2008 по 31.12.2009, з 01.11.2009 по 31.12.2009» (а.с.64-74).

В зазначеному акті вказано, що відповідно до абзацу «б» п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.5.12.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ від 30.05.1997 № 166, ПП «Айленд» не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по вказаним декларації за листопад 2009 року у сумі 94487 грн., та по декларації за грудень 2009 року у сумі 98446 грн. (а.с.74), оскільки згідно даних бухгалтерського обліку, витрати на будівництво необоротних активів обліковуються по рахунку 151 «незавершене будівництво». Надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів, а перевіркою встановлено, що позивач у перевірених періодах не зараховує на баланс (дебет рахунку 10 «основні фонди») власного збудованого обєкту, і таким чином, протягом останніх 12 місяців (з 01.11.2008 по 01.11.2009) позивач мав обсяги оподатковуваних операцій менше заявлених у податкових деклараціях.

10.03.2010 на підставі Акту перевірки від 24.02.2010 № 201/23-217/32418971 ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесене податкове повідомлення рішення № 0000102320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 192933,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року 94487,00 грн., за грудень 2009 року 98446,00 грн. (а.с.5).

Вказані обставини підтверджуються податковою декларацією з ПДВ № 89646 за листопад 2009 року, податковою декларацією з ПДВ № 99258 за грудень 2009 року, актом перевірки від 24.02.2010 № 201/23-217/32418971, податковим повідомленням рішенням № 0000102320/0.

Суд вважає вказані висновки податкового органу безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобовязання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення з експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Зі змісту ч. 1 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається дві самостійні підстави формування податкового кредиту:

перша - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу);

друга - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Частиною 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлюється, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Наявність в п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" фрази "незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів" дозволяє відносити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту залежно від намірів платника податків під час господарської операції по споруджанню таких об'єктів щодо їх подальшого призначення.

В положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.07.2000 за № 288/4509, зазначається, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Цим же Положенням визначено, що незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Не введені в експлуатацію основні фонди є за п.п. 1.28.1 п. 1.28 ст. 1 За України "Про оподаткування прибутку підприємств" капітальною інвестицією, тобто господарською операцією, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум сплачених податків з введенням основних фондів в експлуатацію.

Відповідно до п. «а» п.п. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Аналогічне положення міститься у п.5.12.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997.

Судом встановлено, що витрати позивача у зв'язку з будівництвом торгово-розважального комплексу відносяться до витрат, пов'язаних з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, тому відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ці витрати, є пов'язані з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів), у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника, а сплачений (нарахований) в складі їх вартості ПДВ включається до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони придбані, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.

Проведеною ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську перевіркою було встановлено, що протягом останніх дванадцяти місяців (з 01.11.2008 по 01.11.2009, з 01.12.2008 по 01.12.2009) позивач мав обсяг оподатковуваних операцій у сумі 41445,00 грн., які менше сум бюджетного відшкодування, заявлених у листопаді 2009 року 94487,00 грн., та у грудні 2009 року 98446,00 грн.

Однак, як вбачається з акту перевірки, та фактично не заперечується сторонами, сума бюджетного відшкодування за листопад та грудень 2009 року виникла у звязку з будівництвом основних фондів торгово розважального центру на вул. Косіора у м. Свердловську Луганської області, а витрати на будівництво торгово розважального центру на вул. Косіора у м. Свердловську Луганської області обліковуються позивачем на рахунку 151 «капітальне будівництво».

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, рахунок 15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Рахунок 15 "Капітальні інвестиції" має субрахунок 151 "Капітальне будівництво". На субрахунку 151 "Капітальне будівництво" відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості. За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 "Основні засоби" кореспондується з рахунком 15 «Капітальні інвестиції».

Тобто, всі витрати на будівництво обєкту нерухомості до введення його в експлуатацію обліковується за дебетом рахунку 151, а після введення в експлуатацію відбувається списання витрат за статтею «незавершене будівництво» на основні засоби рахунок 10.

Таким чином суд вважає, що витрати позивача у зв'язку з вказаним будівництвом відносяться до витрат, пов'язаних з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, а сплачений (нарахований) в складі їх вартості ПДВ включається до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони придбані, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також суд вважає необгрунтованим посилання представника відповідача на те, що у відповідності з п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач ПП «Айленд» не мало права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку листопад та грудень 2009 року у звязку з тим, що обсяги оподаткованих операцій за останні 12 місяців менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом встановлено, що нарахування позивачем ПП «Айленд» сум бюджетного відшкодування відбулося саме у звязку зі спорудженням (будівництвом) основних фондів, а тому твердження про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у звязку з тим, що позивач ПП «Айленд» мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування у даному випадку є необґрунтованим.

Також судом встановлено, що позивачем разом з декларацією та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування надано відповідачеві всі необхідні для проведення перевірки документи, зокрема податкові накладні, проти чого не заперечує відповідач ДПІ в Жовтневому районі м. Луганську, та які були досліджені в судовому засіданні.

Вказані обставини підтверджуються контрактом № 138/80 від 28.03.2008 року щодо виконання підрядних робіт, податковими накладними за жовтень 2008 року № 15371 та № 15802, актами примання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, платіжними дорученнями.

Крім зазначених вище обґрунтувань, інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному рішенні-повідомленні не наведено.

Надане відповідачем податкове розяснення №1366/7/07-1417 від 27 січня 2010 року судом до уваги не приймається, оскільки воно суперечить наведеним вище положенням Закону України « Про податок на додану вартість», крім того, це податкове розяснення надано у 2010 році, а перевірка проводилася за період 2008 - 2009 року, коли воно ще не існувало.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, відповідачем ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000102320/0 від 10.03.2010 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за листопад 2009 року 94487,00 грн., та за декларацією за грудень 2009 року 98446,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги ПП «Айленд» про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська № 0000102320/0 від 10.03.2010 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за листопад 2009 року 94487,00 грн., та за декларацією за грудень 2009 року 98446,00 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 23.11.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.11.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Айленд» задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська № 0000102320/0 від 10.03.2010 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за листопад 2009 року 94487,00 грн., та за декларацією за грудень 2009 року 98446,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Айленд» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 26 листопада 2010 року.

СуддяО.П. Островська