Постанова № 12486333, 13.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-418/10/0770

рядок статзвіту 6.6.6

код - 07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.

з участю секретаря судового засідання - Краснової О.Р.

з участю:

представників позивача - Майор І.В., Савицького С.І.

представника відповідача - Стефанишин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що договір поставки товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів викладених у запереченнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначила, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідач - приватне підприємство "Весна", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився.

З огляду на те, що сторони були повідомлені належним чином про дату судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року “Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП “Весна”(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства “Весна”ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства “Весна”з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

В процесі проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" з питань правових взаємовідносин з приватним підприємством "Весна" встановлено, що відповідно до договору № В-08/03-1 від 01 березня 2008 року приватне підприємство "Весна" (постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило товариству з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" (покупець) товар - бензин марки А-80, А-95 та дизельне паливо.

Поставка бензину згідно договору здійснювалася партіями на умовах EXW - склад ВАТ "Дніпронафтопродукт" (м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11).

На виконання зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" в березні 2008 року перерахувало грошові кошти на рахунок приватного підприємства "Весна" - призначення платежу: за нафтопродукти за договором № В-08/03-1 від 01 березня 2008 року. Станом на 01 березня 2008 року сальдо по розрахункам з приватним підприємством "Весна" становить 0 грн., у березні 2008 року перераховано коштів на загальну суму 269 000 000, 0 грн., отримано товару на загальну суму 402 345 105, 24 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що у приватного підприємства "Весна" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутній факт купівлі ПММ, набуття права власності на відпущені ПММ, що є необхідною умовою для здійснення відповідної реалізації, сертифікати та паспорти якості, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, оренда транспортних засобів для перевезення ПММ, трудові ресурси, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника паливно-мастильних матеріалів та відвантаження її товариству з обмеженою відповідальністю "Рубітекс".

У своїй позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності правочину посилається не на невідповідність чи суперечність договору № В-08/03-1 від 01 березня 2008 року вимогам чинного законодавства, а виключно на безтоварність поставки по даному договору, поскільки перевіркою встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарський операцій, а саме виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів їх оренди тощо, а також первинних та перевізних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов договору приватне підприємство "Весна" зобов'язується поставити та передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" нафтопродукти, а товариство з обмеженою відповідальністю "Рубітекс", у свою чергу, зобов'язується їх прийняти та оплатити у кількості за ціною та на умовах встановлених договором, специфікаціями та додатковими угодами до нього.

Зобов'язання приватного підприємства "Весна" вважаються виконаними з моменту надання товару у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс".

Моментом передання товару у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" є момент підписання відповідної видаткової накладної. Тобто право власності на товар переходить від приватного підприємства "Весна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" в момент підписання та оформлення видаткової накладної.

Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі в національній валюті на розрахункові рахунки вказані в Договорі. Згідно специфікацій № 1 від 01 березня 2008 року та № 2 від 01 березня 2008 року приватним підприємством "Весна" було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" ПММ на суму 402345105, 24 грн. в тому числі 67057517, 54 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-00000000699 від 01 березня 2008 року, податковою накладною № 637 від 01 березня 2008 року.

Здійснення оплати за договором поставки № В-08/03-1 від 01 березня 2010 року підтверджується виписками КБ "ПриватБанк" від 28 березня 2008 року та від 29 квітня 2008 року.

Транспортування товару за цим договором фактично не відбувалося, оскільки відповідно до договору зберігання № 0303/08-4 від 03 березня 2008 року відкрите акціонерне товариство "Дніпронафтопродукт" надає послуги зберігання нафтопродуктів товариству з обмеженою відповідальністю "Рубітекс".

Таким чином, судом встановлено, що куплений відповідно до договору поставки № В-08/03-1 від 01 березня 2008 року товар був переданий товариством з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" на зберігання відкритому акціонерному товариству "Дніпронафтопродукт" згідно актів здачі-прийому ПММ по договору зберігання № 0303/08-4 від 03 березня 2008 року на тому ж складі відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт", на якому товариство з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" прийняло товар від приватного підприємства "Весна".

Крім того, матеріалами справи встановлено, що придбаний у приватного підприємства "Весна" по договору поставки № В-08/03-1 від 01 березня 2008 року товар було реалізовано товариством з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" іншим суб'єктам господарювання згідно договорів комісії.

Отже суд приходить до переконання, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує товарність правочину за договором № В-08/03-1 від 01 березня 2008 року та дозволяє прослідкувати рух товару, порядок та підстави переходу права власності на нього, рух грошових коштів за поставлений товар, а також його подальший продаж на користь інших суб'єктів господарювання. Усі зазначені вище операції були належним чином та в повному обсязі відображені товариством з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" в бухгалтерському та податковому обліку відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначені документи надавалися до органів податкової інспекції та податкової міліції відповідно до протоколу виїмки від 12 серпня 2008 року та постанови про проведення виїмки від 01 серпня 2008 року.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушути вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб приватного підприємства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили позивачем не наведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договір укладений між приватним підприємством "Весна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" відповідають вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та вважається укладеним.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між відповідачами є дійсними на сьогодні.

Для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржуваний правочин був товарним, товар був отриманий на підставі договору, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубітекс" - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 жовтня 2010 року

Суддя Калинич Я. М.