Постанова № 12486332, 12.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-417/10/0770

рядок статзвіту 6.6.4

код - 07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Калинич Я.М.

з участю секретаря судового засідання - Краснової О.Р.

з участю:

представників позивача - Майор І.В., Савицького С.І.

представника відповідача - Журавльова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної Державної податкової інспекції у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що договір поставки товарів між відповідачами є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повязані із його недійсністю.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 Господарського кодексу України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Представник відповідача - приватного підприємства "Весна", будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився.

З огляду на те, що сторони були повідомлені належним чином про дату судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за даної явки в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року “Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП “Весна”(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства “Весна” ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства “Весна” з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.В процесі проведення невиїзної перевірки документальної позапланової перевірки товариств аз обмеженою відповідальністю "Агрокосм" з питань правових відносин з приватним підприємством "Весна" за березень 2008 року встановлено, що відповідно до договору № 15 від 08 січня 2008 року приватне підприємство "Весна" (постачальник) зобов'язується поставити товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" (покупець) товар - рослинні жири, маргарини, майонези, мило господарське, олія рислинна, шрот соняшниковий, соапсток та необхідна для транспортування тара, виробництва ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат", ТОВ "Пересічанський МЕЗ", ЗАТ "Слов'янськолія", ЗАТ "Львівський жиркомбінат", АТЗТ "Харківський жиркомбінат".

Постачання товару згідно договору здійснюється:

автомобільним транспортом на умовах ІНКОТЕРМС - 2000: ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" - м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3; ТОВ "Пересічянський МЕЗ" - Харківська область, Дергачівський район, пгт. Пересічне, вул. Центральна, буд. 1; ЗАТ "Слов'янськолія" - Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85; ЗАТ "Львівський жиркомбінат" - м. Львів, вул. Городоцька, 132; АТЗТ "Харківський жиркомбінат" - м. Харків, пр. Ілліча, 120.

залізничним транспортом на умовах ІНКОТЕРМС - 2000: ЗАТ "Запорізький оліяжиркомбінат" - м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3, станція Передаточна Придніпровської залізниці; ТОВ "Пересічянський МЕЗ" - Харківська область, Дергачівський район, пгт. Пересічне, вул. Центральна, буд. 1, станція Куряж Південної залізниці; ЗАТ "Слов'янськолія" - Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85 станція Машчернет Донецької залзниці; ЗАТ "Львівський жиркомбінат" - м. Львів, вул. Городоцька, 132; АТЗТ "Харківський жиркомбінат" - м. Харків, пр. Ілліча, 120.

У ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" у березні 2008 року перераховано приватному підприємству "Весна" передоплату за товар у сумі 150 000 000, 00 грн. платіжним дорученням № 6916 від 25 березня 2008 року.

Окрім того матеріалами справи встановлено, що 09 липня 2008 року між відповідачами було досягнуто домовленість про розірвання раніше укладено договору поставки № 15 від 08 січня 2008 року на умовах повернення передоплати, в зв'язку із чим було укладено відповідну угоду. У липні 2008 року приватне підприємство "Весна" повернуло передоплату отриману по договору № 15 від 08 січня 2008 року, перерахувавши кошти у сумі 169 656 718 на рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" платіжним дорученням № 89.

Отже, договір поставки № 15 від 08 січня 2008 року був розірваний сторонами за взаємною згодою, а поставка товару на суму 169 656 718, 00 грн. не здійснювалася. З урахуванням вищевказаного ні приватне підприємство "Весна", ні товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" не укладали договори з перевізниками, не здійснювали перевезення вантажу на вказану суму та не можуть мати товаротранспортні чи перевізні документи. Проведення передоплати по договору та подальше повернення цієї передплати знайшли відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм". Спочатку було відображено податковий кредит, в зв'язку із перерахуванням передоплати, а в подальшому цей кредит було відкориговано. Даний факт не заперечується позивачем.

З врахуванням вищевказаного, суд приходить до переконання, що у товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Господарські операції по вказаним договорам поставки відображені в бухгалтерському та податковому обліку товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" у повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушути вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб приватного підприємства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили позивачем не наведено.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, договір укладений між приватним підприємством "Весна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" відповідає вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, суд приходить до висновку, що договір укладений між відповідачами відповідає вимогам чинного законодавства, однак, такий за згодою сторін є розірваний.

Крім того, для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами, так як такими може бути наявність протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, оскаржуваний правочин був укладений у відповідності до норм чинного законодавства, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підставами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у звязку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокосм" - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Калинич Я. М.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 жовтня 2010 року

Суддя Калинич Я. М.